Еос

Еос
дав.-гр. Ἠώς
Прізвисько	Ῥοδοδάκτυλος[1]
Місце проживання	небо
Батько	Гіперіон[2][3]
Мати	Тея[2]
Брати, сестри	Геліос[2] і Селена[2]
У шлюбі з	Астрей, Cephalusd і Тітон
Діти	Борей, Зефір, Нот, Геспер, Phaethon, Фосфор, Apeliotesd, Евр, Caeciasd, Lipsd, Scirond, Астрея, Pyroeisd, Phaenond, Stilbond, Aoosd, Emathiond[2], Мемнон[2] і Argestesd
Медіафайли у Вікісховищі

Е́ос (еол. Αυως, іон. 'Hώίς, дор. 'Αώς, атт. 'Έως, з прагрец. ausos; сюди ж належить лат. Aurora) — у давньогрецькій міфології — богиня світанку, дочка Гіперіона й Тейї, сестра Геліоса (Сонця) та Селени (Місяця); в поетичній уяві давніх греків постає молодою рожевотілою жінкою, з довгим хвилястим волоссям, у рожевих шатах. Уранці Еос підіймається з Океану і мчить на колісниці, запряженій парою крилатих коней, провіщаючи появу свого брата Геліоса. її вітає ранкова зірка, а інші зорі гаснуть. Часом ототожнюється з Гемерою (Днем). Чоловіком Еос був титан Астрей, від якого вона народила багато зірок та чотирьох вітрів — Аргеста, Еорея, Зефіра й Нота. Прекрасна богиня не була байдужа й до вроди смертних юнаків. Вона вшанувала своїм коханням Оріона, Клейта й Тітона, з яким мала синів Ематіона, Кефала та Мемнона. Під час Троянської війни Мемнона вбив Ахіллес. Поховавши сина, Еос плаче за ним, укриваючи землю сльозами-росою. Римляни звали Еос Авророю. Вважається матір'ю Люцифера.

На честь божества названо астероїд 221 Еос^[4].

• 
  Еос та смерть Мемнона (490 – 480) пр. Хр., Лувр
• 
  Еос и нейната колісниця (430 – 420)
• 
  Еос переслідує Титона
• 
  Еос на колісниці
• 
  Еос, Джон Гібсон (1790 – 1866), графіка.
• 
  Еос и Тітон, Себастіано Річи (1700)і
• 
  Гвідо Рені «Аврора», «Колісниця Аврори».
• 
  Еос розбризкує росу.

• Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.

• Еос // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еос