Ху

Ху ієрогліфами

Ху (ḥw) — у давньоєгипетській міфології — одна з п'яти складових частин людської сутності; абстрактне божество творчого слова, персоніфікація божественної волі. У мемфіській космогонії ототожнюється зі «Словом» Птаха. Разом з Ка і Хат становив тріаду. Зображувався з пташиним обличчям.

Ху згадується вже у Стародавньому царстві, у Текстах пірамід (PT 251, PT 697), як супутник покійного фараона. Разом з Сіа він належав до почету Тота, з яким іноді ототожнювався.

У період Середнього царства Ху та Сіа були пов'язані з Птахом, який створив всесвіт, вимовивши слово творіння. Ху уособлював його волю, а Сіа — розум, мислення й пізнання. Ху зображали у вигляді людини, сокола або у вигляді людини з головою барана.

У текстах і зображеннях на стінах гробниць доби Нового царства Ху, Сіа та Хека супроводжують Бога Ра в Сонячному човні під час його нічної подорожі^[1]. У Текстах саркофагів, разом із Хека, він відгравав активну роль у відбитті нападів змієподібних ворогів Ра, що намагалися перервати його подорож^[2].

У добу Нового царства Ху та Сіа, разом з Хека і Седжем належали до чотирнадцяти творчих сил Амон-Ра. У період Птолемеїв Ху ототожнювався з Шу (повітрям).

• Єгипетська міфологія: Енциклопедія. — М: Эксмо, 2002, С. 581. ISBN 5-699-00761-X
• Wilkinson, R. H., Die Welt der Götter im Alten Ägypten. Glaube — Macht — Mythologie, Stuttgart 2003