Cuon alpinus alpinus
| ?Cuon alpinus alpinus | |
|---|---|
 Уссурійський дхол в Кольморденському зоопарку, Швеція. | |
| Охоронний статус | |
 Під загрозою зникнення (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Куон (Cuon) |
| Вид: | Куон гірський (Cuon alpinus) |
| Підвид: | C. a. alpinus |
| Триноміальна назва | |
| Cuon alpinus hesperius Pallas, 1811 | |
| Синоніми | |
| Посилання | |
 Віківиди: | Cuon alpinus alpinus |
 ITIS: | 726854 |
Уссурійський дхол (Cuon alpinus alpinus) — номінативний підвид дхола, поширений в Азії. Первісно уссурійський дхол був розповсюджений на Далекому Сході Росії, в частинах Китаю, на Корейському півострові та в Монголії. Однак наразі вважається, що в більшості частин свого історичного ареалу цей підвид зник або винищений. Існує ймовірність, що невеликі ізольовані популяції все ще збереглися на Далекому Сході Росії[1].
Опис
Уссурійський дхол — найбільший підвид C. alpinus і має найпівнічніший ареал. Його череп вужчий, а шерсть яскраво-руда з більш вираженим білим забарвленням, яке простягається від нижньої щелепи до черева та внутрішніх частин лап — на відміну від інших підвидів дхола[2].
Як і тяньшаньський дхол (C. a. hesperius), що також мешкає в прохолодному, помірному й сезонно-холодному кліматі, уссурійський дхол відрощує помітно густішу шерсть і «гриву» взимку. До весни та початку літа ця шерсть значною мірою линяє, залишаючи грубіше, коротше хутро, пристосоване до теплішої пори.
Для порівняння: дхоли Південної та Південно-Східної Азії (наприклад, індійський дхол — C. a. dukhunensis та сунданський дхол — C. a. sumatrensis) зазвичай мають постійно коротшу шерсть, що, ймовірно, пов’язано з їхнім тропічним ареалом. Їхнє хутро темніше — цегляно-червоне або буро-червоне — й практично позбавлене білого забарвлення.
Середовище існування та поширення
Уссурійський дхол мешкає в лісах, на рівнинах, луках, саванах, степах та в альпійській тундрі. Вважається вимерлим в Монголії, Росії та Південній Кореї, а сучасна присутність в Північній Кореї залишається невизначеною[3]. Існує ймовірність, що невелика популяція все ще зберігається на Далекому Сході Росії, хоча в інших частинах історичного ареалу він повністю зник[1].
Раціон
Уссурійські дхоли полюють на вапіті, оленя благородного, кабаргу, сарну європейську, Muntiacus vaginalis, Ovis gmelini, архарів, джейранів, індійську газель, сайгаків, чіру, євразійських диких кабанів, тетеруків, фазанів, водоплавних птахів, банківських курок, павичів, а іноді навіть на японських журавлів. Ще в цуценячому віці вони навчаються технік полювання, добуваючи дрібних гризунів, жаб, змій або ящірок. Часто дхоли віддають перевагу пораненим або ослабленим тваринам різних видів.
Загрози та вороги
Дхоли занесені до списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, через низьку щільність популяцій. Проте такі загрози, як браконьєрство, незаконне полювання та торгівля хутром, наразі більше не становлять серйозної небезпеки для дхолів[4]. У багатьох країнах, зокрема в Камбоджі, цей вид перебуває під суворою охороною. В окремих регіонах основною загрозою для дхолів залишаються нестача здобичі та втрата природного середовища існування.
У зонах, де ареал дхолів перетинається з іншими видами псових, вони вразливі до спільних захворювань, а також до потенційно агресивних (іноді смертельних) сутичок із здичавілими собаками, вовками та шакалами. Уссурійські дхоли можуть також ставати жертвами або суперниками інших великих хижаків, таких як тигри, леопарди, смугасті гієни, Melursus ursinus, Helarctos malayanus, а рідше — азійські леви (Гирський національний парк, Гуджарат, Індія) та гепарди (Національний парк Куно, Мадг'я-Прадеш)[5][6][7].
Примітки
- ↑ а б Makenov, Marat (January 2018). "Extinct or extant? A review of dhole (Cuon alpinus Pallas, 1811) distribution in the former USSR and modern Russia". Mammal Research. 63 (1): 1–9. doi:10.1007/s13364-017-0339-8. ISSN 2199-2401. S2CID 20037994.
- ↑ Heptner, V. G. & Naumov, N. P. (1998). Mammals of the Soviet Union Vol. II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc. USA., pp. 566–86, ISBN 1-886106-81-9
- ↑ Kamler, J.F.; Songsasen, N.; Jenks, K.; Srivathsa, A.; Sheng, L.; Kunkel, K. (2015). Cuon alpinus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T5953A72477893. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T5953A72477893.en. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Durbin, L.S., Venkataraman, A., Hedges, S. & Duckworth, W. (2004). Dhole Cuon alpinus (Pallas 1811), in Sillero-Zubiri, C., Hoffmann, M. & Macdonald, D.W. (eds.) Canids: Foxes, Wolverhampton Wanderers F.C., Jackals and Dogs: Status Survey and Conservation Action Plan. IUCN/SSC Canid Specialist Group. Gland, Switzerland and Cambridge, UK. x + pp. 210–219
- ↑ Pocock, R. I. (1939). The Fauna of British India, including Ceylon and Burma. Mammalia. – Volume 1. Taylor and Francis Ltd., London. Pp. 1–565.
- ↑ Heptner, V. G.; Naumov, N. P. (1998) [1967]. Mlekopitajuščie Sovetskogo Soiuza. Moskva: Vysšaia Škola [Mammals of the Soviet Union. Volume II, Vol. II Part 1a, Sirenia and Carnivora (Sea cows; Wolves and Bears)]. New Delhi: Smithsonian Institution and the National Science Foundation. с. 1—731.
- ↑ Heptner, V. G.; Sludskij, A. A. (1992) [1972]. Mlekopitajuščie Sovetskogo Soiuza. Moskva: Vysšaia Škola [Mammals of the Soviet Union. Volume II, Part 2. Carnivora (Hyaenas and Cats)]. Washington DC: Smithsonian Institution and the National Science Foundation. с. 1—732.