Cuon alpinus hesperius
| ?†Cuon alpinus hesperius | |
|---|---|
 Фотографія Вільяма Персіваля Вестелла (1910) | |
| Охоронний статус | |
 Вимерлий (1889) (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Куон (Cuon) |
| Вид: | Куон гірський (Cuon alpinus) |
| Підвид: | †Cuon alpinus hesperius |
| Триноміальна назва | |
| †Cuon alpinus hesperius Afanasjev and Zolotarev, 1935[1] | |
| Синоніми | |
| Посилання | |
 Віківиди: | Cuon alpinus hesperius |
 ITIS: | 726857 |
Cuon alpinus hesperius (тяньшаньський дхол) — викопний підвид дхола, що був поширений у гірських масивах Алтаю й Тянь-Шаню, а можливо, також на Памірі. Відомо лише 15 задокументованих випадків упіймання або вбивства дхолів цього підвиду, і найімовірніше, він вимер після 1946 року[2][3].
Опис
Тяньшаньський дхол був дещо меншим за уссурійського дхола, мав відносно ширший череп і значно світліше зимове хутро — солом’яного кольору. Його морда була короткою та широкою, а середня довжина черепа становила близько 180 мм. Верхівка голови та зовнішні боки вух мали червонувато-солом’яне забарвлення. Верхня частина шиї — брудно-біла, уздовж спини від вух до плечей проходила вузька смуга пісочно-жовтого кольору. Зовнішні боки кінцівок були пісочно-жовтими, тоді як боки тулуба та внутрішні поверхні кінцівок майже не мали жовтуватого відтінку[4].
Слухові булли (кісткові утворення черепа) цього підвиду мають морфологічні відмінності від інших підвидів дхола[5].
Поширення та середовище існування
Середовищем існування тяньшаньського дхола були гірські масиви та інші райони з холодним кліматом. Він мешкав на Тянь-Шані та Алтаї, а можливо — і на Памірі. Дані про його поширення за межами СРСР викликають сумніви: повідомлення з Китаю та Монголії потребують генетичних досліджень[2].
Міжнародний союз охорони природи (IUCN) вважає підвид, що мешкав у горах Тянь-Шань, Алтаю та Паміру, вимерлим[3]. Оскільки після 1946 року немає достовірних підтверджень його існування, цей підвид вважається вимерлим із 2018 року, хоча огляд ареалу рекомендує додаткові дослідження в Західному Тянь-Шані[2].
Раціон
Основу раціону тяньшаньського дхола становили сибірські козли, баран урія, архар, сарна європейська, Cervus elaphus maral та дикі кабани, а також кабарга та північні олені[6].
Примітки
- ↑ Wozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
- ↑ а б в Makenov, Marat (Січень 2018). Extinct or extant? A review of dhole (Cuon alpinus Pallas, 1811) distribution in the former USSR and modern Russia. Mammal Research. 63 (1): 1—9. doi:10.1007/s13364-017-0339-8. ISSN 2199-2401. S2CID 20037994.
- ↑ а б Kamler, J.F.; Songsasen, N.; Jenks, K.; Srivathsa, A.; Sheng, L.; Kunkel, K. (2015). Cuon alpinus. IUCN Red List of Threatened Species. 2015: e.T5953A72477893. doi:10.2305/IUCN.UK.2015-4.RLTS.T5953A72477893.en. Процитовано 24 січня 2022.
- ↑ Heptner & Naumov (1998). Mammals of the Soviet Union: 579.
{{cite journal}}: Cite journal вимагає|journal=(довідка) - ↑ Dhole | Canids.
- ↑ Heptner, V. G. & Naumov, N. P. (1998), Mammals of the Soviet Union Vol.II Part 1a, SIRENIA AND CARNIVORA (Sea cows; Wolves and Bears), Science Publishers, Inc. USA., pp. 566-86, ISBN 1-886106-81-9