SMS Kaiser (1911)
| «Кайзер» | ||
|---|---|---|
| SMS Kaiser | ||
 | ||
| Лінійний корабель «Кайзер» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | дредноут типу «Кайзер» | |
| Держава прапора | .svg.png){kind=small} Німецька імперія
| |
| Належність | .svg.png){kind=small} Імператорські військово-морські сили Німеччини
| |
| Корабельня | Kaiserliche Werft Kiel, Кіль
| |
| Первинна вартість | 44 997 000 золотих марок | |
| Закладено | грудень 1909 | |
| Спущено на воду | 22 березня 1911 | |
| Введено в експлуатацію | 1 серпня 1912 | |
| На службі | 1912–1919 | |
| Виведений зі складу флоту | 5 листопада 1919 | |
| Статус | 21 червня 1919 року затоплений екіпажем у Скапа-Флоу | |
| Бойовий досвід | Перша світова війна Битва за Атлантику * Ютландська битва Битва на Балтійському морі * Бій у Ризькій затоці Друга битва в Гельголандській бухті | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 24724 тонни (стандартна) 27000 тонн (повна) | |
| Довжина | 172,4 м (загальна) | |
| Ширина | 29 м | |
| Осадка | 9,1 м | |
| Бронювання | Головний пояс: 80—350 мм Башти головного калібру: 300 мм Траверси: 130—300 мм Барбети: 80—300 мм Палуба: 20—30+60 мм Каземати: 170 мм Бойова рубка: 350 мм | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 16 водотрубних вугільних парових котлів | |
| Гвинти | 3 гвинти | |
| Потужність | 27 617 к.с. | |
| Швидкість | 23,4 вузли (43,3 км/год) | |
| Дальність плавання | 7900 морських миль (14600 км) на швидкості 12 вузлів (22 км/год) | |
| Екіпаж | 41 офіцер і 1043 матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 10 (5 × 2) × 305-мм корабельних гармат SK L/50 14 × 150-мм корабельних гармат SK L/45 16 × 88-мм швидкострільних гармат SK L/45 | |
| Торпедно-мінне озброєння | 5 × 500-мм торпедних апаратів | |
«Кайзер» (нім. SMS Kaiser) — німецький військовий корабель, дредноут, головний у своєму типі, Імператорських військово-морських сил Німеччини часів Першої світової війни. Корабель був оснащений десятьма 30,5-сантиметровими (12-дюймовими) гарматами у п'яти подвійних баштах і мав максимальну швидкість 23,4 вузла (43,3 км/год).
У 1913 році «Кайзер» та однотипний «Кеніг Альберт» здійснили похід до Південної Америки та Південної Африки. Протягом більшої частини Першої світової війни «Кайзер» служив у III бойовій ескадрі Флоту відкритого моря. Лінкор брав участь у більшості основних операцій флоту у війні: бився в Ютландській битві з 31 травня по 1 червня 1916 року, під час якої був двічі підбитий та зазнав незначних пошкоджень. Корабель також брав участь під час операції «Альбіон» у Балтійському морі у вересні та жовтні 1917 року, а також у другій битві в Гельголандській затоці в листопаді 1917 року.
Історія
Історія створення
«Кайзер» був закладений у грудні 1909 року на верфі компанії Kaiserliche Werft Kiel у Кілі. 22 березня 1911 року він був спущений на воду, а 1 серпня 1912 року увійшов до складу ВМС Німецької імперії.
Історія служби
«Кайзер» був обраний для участі в далекому поході з метою перевірки надійності нової турбінної рушійної системи. До корабля приєдналися однотипний «Кьоніґ Альберт» і легкий крейсер «Штрасбурґ» у складі спеціального «Окремого дивізіону» під командуванням адмірала Губерта фон Ребер-Пашвіца. Тріо вийшло від берегів Німеччини 9 грудня 1913 року та вирушило до німецьких колоній у Західній Африці; це був перший випадок, коли німецькі лінкори відвідали колонії. Кораблі відвідали Ломе в Тоголанді, Дуалу та Вікторію в Камеруні, а також Свакопмунд у німецькій Південно-Західній Африці. З Африки кораблі відпливли до Святої Єлени, а потім до Ріо-де-Жанейро, куди прибули 15 лютого 1914 року. Там кораблі відвідав президент Бразилії Ермес да Фонсека. «Штрасбурґ» був відряджений до Буенос-Айреса, Аргентина, перш ніж повернутися, щоб зустрітися з двома лінкорами в Монтевідео. Ребер-Пашвіц захворів у Буенос-Айресі, тому Трота тимчасово взяв на себе командування дивізіоном під час одужання адмірала у військовому шпиталі. Три кораблі попливли на південь, обійшли мис Горн, а потім на північ до Вальпараїсо, прибувши туди 2 квітня та залишаючись там понад тиждень.
«Кайзер» брав участь в Ютландській битві 31 травня — 1 червня 1916 року[Прим. 1]. У той час як передові лінійні кораблі вступили в бій з ескадрою британських лінійних крейсерів, «Кайзер» і десять інших лінійних кораблів відкрили вогонь по 2-й британській ескадрі легких крейсерів. «Остфрізланд», «Кайзер» і «Нассау» вступили в бій з крейсером «Саутгемптон», хоча лише «Нассау» вдалося влучити в ціль.
Вночі, близько 01:10 панцерний крейсер «Блек Принс» наразився на німців, кораблі яких стояли в бойовій готовності. Внаслідок швидкоплинного бою, німецькі дредноути «Кайзер» і «Остфрізланд» обстріляли британський корабель 305-мм снарядами. Менш ніж за хвилину два потужні вибухи розірвали британський крейсер на частини; загинув увесь екіпаж із 857 осіб.
Битва на Балтійському морі
На початку вересня 1917 року після здобутої в Ризькій операції перемоги німецьке командування в умовах максимальної секретності розпочало підготовку операції «Альбіон» з метою захоплення Моонзундських островів. Для проведення операції було зосереджено понад 300 кораблів та суден, що становило близько двох третин усього флоту Німецької імперії, 6 дирижаблів і 102 літаки, до 25 тис. особового складу десанту[1]. Загальне керівництво операцією здійснював командувач 8-ї німецької армії генерал Оскар фон Гут'єр, якому безпосередньо підпорядковувалися командувач морськими силами (Морського загону особливого призначення) віцеадмірал Едгард Шмідт, котрий очолював до цього 1-у ескадру лінкорів Флоту відкритого моря, і командувач десантним корпусом генерал Гуго фон Катен[2].
Для проведення операції кайзерівський флот зосередив під командуванням віцеадмірала Ергарда Шмідта флот з 5 дредноутів, 5 лінкорів — колишніх броненосців, 1 лінійного крейсера, 9 легких крейсерів, 58 есмінців, 7 міноносців, 6 підводних човнів, 27 тральщиків, 66 катерів-тральщиків, 4 проривачі мінних загороджень, 59 патрульних суден, 1 мінного, 2 мережевих і 2 бонових загороджувачів, 5 плавучих баз, 32 транспортів[Прим. 2] і низки інших кораблів і суден, загалом 351 одиницю[3].
В перший день операції німцям не вдалося прорвати оборону росіян. Тому, 14 жовтня німецька 2-га флотилія міноносців В-98, G-101, V-100, G-103, G-104, В-109, В-110, В-111, В-97, B-112 під прикриттям лінкора «Кайзер», легкого крейсера «Емден» і 13-ї флотилії есмінців, здійснила другу спробу прорватися до Кассарського плеса. У ході сутички між німецькими та російськими кораблями, що обороняли підходи до важливого проходу, 4 німецькі міноносці, ще не вступивши у бій, вийшли з ладу, пошкодивши гребні гвинті об ґрунт. Втім, у стрілянині, що сталася, пошкодження отримали 2 німецькі та 2 російські міноносці. Російські сили відступили і коли «Побєдитель» та «Константин» на великій швидкості проходили повз канонерський човен «Храбрий», який буксував «Грім», піднята велика хвиля розгойдала канонерський човен. Швартови лопнули, і тут же в «Грім» влучили ще кілька снарядів. На кораблі почалася пожежа. Коли човен знову підійшов до есмінця, охоплена панікою команда «Грома» втекла з корабля; на есмінці залишилися секретні документи, в тому числі карти мінних загороджень, які потрапили в руки до німців[3][2].
Див. також
- HMS Marlborough (1912)
- Лінійні кораблі типу «Ліберте»
- Хюґа (лінкор)
- Лінкори типу «Решадіє»
- Васілевс Константінос
- Цесаревич (броненосець)
- Список лінійних кораблів Австро-Угорщини
Примітки
- Виноски
- ↑ З німецького боку в битві брали участь: 16 лінкорів «Коніг», «Гроссер Курфюст», «Кронпринц», «Маркграф», «Кайзер», «Принцрегент Луїтпольд», «Кайзерін», «Фрідріх Великий», «Остфрісланд», «Тюрінген», «Гельголанд», «Ольденбург», «Рейнланд», «Нассау», «Вестфален», «Позен»; 5 лінійних крейсерів «Лютцов», «Дерфлінгер», «Зейдліц», «Мольтке», «Ван дер Танн»; 6 пре-дредноутів: «Дойчланд», «Ганновер», «Поммерн», «Шлізен», «Шлезвіг-Гольштейн», «Гессен»
- ↑ 1 лінійний крейсер «Мольтке», 10 лінійних кораблів «Кьоніґ», «Баєрн», «Маркграф», «Кронпринц», «Гроссер Курфюрст», «Кайзер», «Фрідріх Великий», «Принц-регент Луітпольд», «Кьоніґ Альберт», «Кайзерін», 8 легких крейсерів «Кенігсберг», «Карлсрує», «Данциг», «Франкфурт», «Нюрнберг», «Колберг», «Штрасбурґ», «Ауґсбурґ», 1 мінний крейсер «Наутилус», 1 авізо «Бліц».
- Джерела
- ↑ Чишвиц. Захват Балтийских островов Германией в 1917 г Пер. с нем. М., 1937, стр. 28 — 30, 173—175
- ↑ а б История Первой мировой войны 1914—1918 гг. / Кампания 1917 г. Архів оригіналу за 6 листопада 2017. Процитовано 20 січня 2020.
- ↑ а б Больных А. Г. Морские битвы Первой мировой: Трагедия ошибок. Операция «Альбион», октябрь 1917 года. — М.: АСТ, 2002. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 30 січня 2020.
Посилання
Література
- Campbell, John (1998). Jutland: An Analysis of the Fighting. London: Conway Maritime Press. ISBN 978-1-55821-759-1.
- Siegfried Breyer: Schlachtschiffe und Schlachtkreuzer 1905—1970. J. F. Lehmanns Verlag, München 1970, ISBN 3-88199-474-2, S. 283—287
- Gröner, Erich, Dieter Jung, Martin Maass: Die deutschen Kriegsschiffe 1815—1945. Band 1: Panzerschiffe, Linienschiffe, Schlachtschiffe, Flugzeugträger, Kreuzer, Kanonenboote. Bernard & Graefe Verlag, München 1982, ISBN 3-7637-4800-8, S. 46 f.
- Grießmer, Axel (1999). Die Linienschiffe der Kaiserlichen Marine: 1906—1918; Konstruktionen zwischen Rüstungskonkurrenz und Flottengesetz. Bonn: Bernard & Graefe Verlag. ISBN 978-3-7637-5985-9.(нім.)
- Staff, Gary (2010). German Battleships: 1914—1918. Vol. 2: Kaiser, König And Bayern Classes. Oxford: Osprey Books. ISBN 978-1-84603-468-8.
- Tarrant, V. E. (2001) [1995]. Jutland: The German Perspective. London: Cassell Military Paperbacks. ISBN 978-0-304-35848-9.
- Апальков Ю. В. ВМС Германии 1914—1918. Справочник по корабельному составу. — Москва: Моделист-конструктор, 1996. — 32 с. — (Морская коллекция № 3 / 1996).
|  | ||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||