TVR

TVR Electric Vehicles Limited

Тип	historical car manufacturerd і приватна компанія
Правова форма	непублічне акціонерне товариство
Галузь	автомобільна промисловість
Засновано	1946 (1946)
Засновник(и)	Trevor Wilkinsond
Штаб-квартира	Whiteleyd
Територія діяльності	Європа
Попередні назви	TVR Manufacturing Limited (2013–2022)
Президент	Les Edgard[1]
Продукція	автомобіль спортивний автомобіль автозапчастинаd
Власник(и)	Welsh Governmentd
tvr.co.uk​(англ.)
TVR у Вікісховищі

TVR — незалежна британська автомобілебудівна компанія, яка до 2006 року базувалась в місті Блекпул, Ланкашир, а з 2013 року — в місті Гілдфорд, Суррей. Компанія виробляє легкі спортивні автомобілі. Заснована в 1947 році англійським інженером Тревором Вілкінсоном (Trevor Wilkinson).

Історію компанії можна розділити на чотири епохи, засновані на власності:

• 1947—1965, засновник Тревор Вілкінсон, який залишив в 1962 році
• 1965—1981, Мартін Ліллі
• 1981—2004, Пітер Вілер
• 2004—2013, Микола Смоленський
• 2013— по сьогодні, Лес Едгар

Тревор Вілкінсон (14 травня 1923 — 6 червня 2008 року) народився в Блекпулі й залишив школу в 14 років, щоб почати інженерні навчання в місцевому гаражі. В 1946 році він купив бізнес в Блекпулі, перейменувавши його в Trevcar Motors в 1947 році, з ціллю продажу й ремонту автомобілів і виробництва легкових автомобілів. В 1947 була представлена перша модель компанії. Це була машина з легкого сплаву на основі шасі Alvis Firebird.

В 1949 році компанія була перейменована в TVR Engineering. Назва компанії походить від імені засновника — TreVoR — TVR.

До 1956 року TVR вже продавались в США, а в 1958 році почалось виробництво моделі Grantura. До середини 60-х років було виготовлено близько 100 автомобілів Grantura. В 1962 році компанія TVR Engineering взяла участь в перегонах Ле Ману, представивши спортивні боліди Grantura. В 1963 році з’являється модель Griffith, названа в честь Джека Гріффіта — американського автомобільного дилера.

В 1965 році компанія переживала важкі часи, причому фінансові проблеми ледь не призвели до банкрутства фірми. Змінилось керівництво TVR: Артур Ліллі став основним акціонером TVR, а його син Мартін — дилером. Після зміни керівництва, в компанії почався ріст збуту. Моделі Grantura і Griffith були зняті з виробництва, в той час як на конвеєр вийшли Vixen і Tuscan V8. Модель Vixen за своєю сутністю була модернізованою Grantura, з поперечно розміщеним двигуном від Ford Cortina GT об'ємом 1599 см³. В 1970 році компанія організувала виробництво в місті Бристоль.

В 1972 році була анонсована серія «M», яка стала візитною карткою TVR в 70-і роки. Вже в 1973 році об'єм виробництва виріс до 10 автомобілів в тиждень. Автомобілі серії «M» випускались в модифікаціях купе, хетчбек (Taimar), кабріолет (3000S). В 1979 році модель 1600M виграла серію AV-BRSCC Prodsports, а модель 3000M виграла всі перегони BRDC Prodsports, в результаті ставши чемпіоном серії в 1980 році.

В 1980 році була розроблена модель Tasmin, названа так по імені подруги Мартіна Ліллі, з новим шасі, кузовом і німецьким двигуном Ford Cologne V6 об'ємом 2792 см³ і потужністю 160 к. с. Стиль кузова машини був розроблений Олівером Вінтерботтомом, який створив також Lotus Elite і Lotus Eclat. Були представлені варіанти купе, кабріолет і купе посадкової формули «2+2». Моделі Tasmin з двигунами V6 і V8 також успішно брали участь в перегонах. Однак попит на цю модель виявився нижчим очікуваного, і назрівав новий спад в TVR.

З 1982 року TVR перейшла до нового власника — Пітера Уілера, колишньому інженеру-хіміку. Через рік публіці була представлена нова модель TVR 350i з двигуном Rover V8, який розвивав потужність 190 к. с. Аналогічна модель з двигуном 2,8 л отримала найменування TVR 280i.

При ньому компанія відмовилась від турбо-двигунів малого об'єму сторонніх виробників і початку виробництва своїх. Однак справжній тріумф TVR отримав з відродженням моделі Griffith. В 1990 році в Бірмінгемі вперше був представлений задньопривідний автомобіль з двигуном Rover — TVR Griffith 500, який розвивав максимальну швидкість 269 км/год. Перші машини були продані замовникам на початку 1992 року й завоювали велику популярність. В 1993 році з’являється версія Griffith 500.

Потім були випущені моделі Chimaera і Cerbera, які ще більше зміцнили статус TVR як найпопулярнішого британського незалежного виробника автомобілів.

Модель TVR Tuscan стала наступною ланкою в розвитку компанії. Маючи потужність 450 к. с. за ваги всього 800 кг, ця модель домінувала в гонках аж до 1996 року й завоювала визнання у всьому світі.

В 90-х роках був створений Project 7/12 на основі моделі Cerbera з 12-ма циліндрами для участі в найпрестижніших перегонах серії FIA Global GT Challenge. Ця модель отримала назву TVR Cerbera Speed 12.

На британському автосалоні 2002 року в Бірмінгемі, англійська компанія TVR представила нову модель свого спорткару T350C, який мав вражаючі характеристики для даного класу спорткарів: 3,6-літровий двигун цієї машини розвиває 350 к. с. за повної маси трохи більше 1000 кг. За 4,4 секунди TVR T350С розганяється до 100 км/год., а його максимальна швидкість рівна 290 км/год.

В 2003 році збитки компанії склали 1 млн. 488 тис. євро (997.000 фунтів), в 2004 — 16 млн. 418 тис. (11 млн. фунтів). Річний оборот знизився на 22% до 24 млн. 900 тис. (16,7 млн. фунтів).

В 2004 році куплена Миколою Смоленським, сином відомого олігарха Олександра Смоленського. В квітні 2006 року, відповідаючи на падіння попиту, виробництво скоротилось з 12 до 3 чи 4 машин в тиждень, в TVR звільнені деякі з її 300 працівників.

Весною 2007 року Смоленський продав завод TVR підприємцям з США — Адаму Бурдетту і Жану-Мішелю Сантакрьо, які мають намір експортувати TVR в США. Однак, протягом місяця, Микола Смоленський знову викупив контрольний пакет акцій фірми й пізніше підтвердив намір з часом перенести складальне виробництво в Італію, але виробництво двигунів залишити у Великій Британії (їх на замовлення TVR збирає відома компанія Ricardo).

Модельний ряд в 2007 році складався з 2-х моделей: TVR Sagaris і TVR Tuscan S (в модифікаціях родстер і купе).

6 червня 2013 року було оголошено, що Микола Смоленський продав свою частку в TVR британській компанії TVR Automotive Ltd, на чолі з Лесом Едгаром і Джоном Чейзі^[2].

Одночасно із Шоу класичних авто 2014 року, TVR оголосив про ініціативу TVR Genuine Parts, щоб гарантувати продовження забезпечення запчастинами класичних TVR і створення нової компанії TVR Parts Ltd, яка має особливу ліцензію для продажу по всьому світу запчастин, у тому числі - із запасу, який залишився після закриття фабрики і попереднього бізнесу запчастин TVR від Racing Green, Clever Trevor і Multipart Solutions^[3]. Ця програма була продовжена і розширена наступного року з купівлею бізнесу запчастин Девіда Джеральда (Classic World Racing), який мав ліцензію на автомобілі TVR, випущені до 1980-х рр.^[4]

3 червня 2015 року було оголошено, що протягом більше ніж року з партнерами Гордоном Мюррейом і Cosworth, відбувалася розробка нової машини, яка буде запущена в 2017 році, а за нею послідують додаткові моделі як частина 10-річного плану^[5]. Новий автомобіль матиме вражаючі технічні специфікації, двигун, що розміщено попереду, задній привод, базовий двигун Cosworth V8, підведений до ручної трансмісії, що призвела до того, щоб цю автівку назвали «власним спортивним автомобілем Господа»^[6]. Модель вийшла під кодовим ім’ям T37, і майбутні власники в той момент вже зробили передплату за поставку в 2017 році^[7].

Подальші подробиці нового двигуна були розкриті 7 жовтня 2015 року, згідно яких він базується на основі двигуна Ford Coyote 5 л V8 з модифікаціями від Cosworth, включаючи легший маховик, сухий картер і унікальну систему управління двигуном та буде здатен видавати від 450 до 500 к.с. потужності, в залежності від версії^[8].

22 березня 2016 року Перший міністр Уельсу Карвін Джонс оголосив, що TVR побудує свою фабрику в Еббу-Вейлі, поруч з Уельським кільцем, створить 150 робочих місць, а TVR також отримає додаткове інвестування від уельського уряду^[9].

У листопаді 2025 року повідомлялося, що англійський виробник бутікових автомобілів Charge Holdings придбав TVR і має намір відродити бренд.

1. ↑ https://web.archive.org/web/20130629180713/http://www.topgear.com/uk/car-news/tvr-returns-top-gear-2013-06-07
2. ↑ Sam Philip (7 червня 2013). TVR’s back!. BBC. Архів оригіналу за 29 червня 2013. Процитовано 27 серпня 2013. [Архівовано 2013-06-29 у Wayback Machine.]
3. ↑ TVR - new official "Genuine Parts" business. Northern Assessors. Архів оригіналу за 10 грудня 2014. Процитовано 8 грудня 2014. [Архівовано 2014-12-10 у Wayback Machine.]
4. ↑ TVR Purchases Classic TVR Parts Business. TVR. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 27 квітня 2015.
5. ↑ Reborn TVR plans new sports car family for 2017. Autocar. Архів оригіналу за 7 червня 2015. Процитовано 3 червня 2015.
6. ↑ TVR teams up with Gordon Murray, Cosworth. Topgear. Архів оригіналу за 20 червня 2015. Процитовано 3 червня 2015. [Архівовано 2015-06-20 у Wayback Machine.]
7. ↑ TVR accepting deposits for its new 2017 car. TVR. 6 липня 2015. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 30 грудня 2015.
8. ↑ TVR fires up V8, confirms Le Mans 2017 plans. Autocar. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
9. ↑ TVR to create 150 sports car jobs in Ebbw Vale. BBC. Архів оригіналу за 23 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: TVR