Лаваш

Лаваш
Лаваш - прісний білий хліб
ТипХліб
Походження
Входить у національні кухнівірменська кухня Редагувати інформацію у Вікіданих
Час приготування30 хвилин
Необхідні компонентиБорошно, кухонна сіль
277 ккал (1160 кДж)
Харчова
цінність
(на порцію)
9,1 г
1,1 г
Глікемічний індекс 70 (високий)
Схожі стравиТандир-нан
Лаваш, приготування, значення та зовнішній вигляд традиційного хліба як вираження культури у Вірменії
Світова спадщина
Різні види лавашу на ринку в Єревані
КраїнаВірменія Вірменія
Об'єкт №00985
Зареєстровано:2014 (38 сесія)

CMNS: Лаваш у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Лава́ш (вірм. լավաշ, перс. لواش — lavâš, груз. ლავაში, тур. lavaş, азерб. lavaş) — прісний білий хліб у вигляді тонкого коржа із пшеничного борошна, розповсюджений переважно між народами Кавказу. Вірменський лаваш включений у список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО[2][3].

Лаваш — найпоширеніший тип хліба у Вірменії, Ірані та Азербайджані. Іноді тісто перед випічкою посипають смаженим насінням кунжуту і/або маку. Поки лаваш гарячий він як маїсовий корж, але потім він швидко висихає, стаючи ламким і твердим. М'яка форма краще підходить для створення обгорнених у корж бутербродів, однак суха форма довше зберігається і може застосовуватися замість хліба в церемонії євхаристії у Вірменської апостольської церкви. Лаваш також використовується із шашликом.

Традиційно печеться на внутрішній гарячій стінці печі — тондиру, також називаної «тонир» вірменською мовою, «танур» перською мовою, «тоне» грузинською мовою, «тендир» азербайджанською мовою, і «тандур» в Індії, Туреччині. Такий самий метод випікання хліба використовується всюди в Середній Азії, у Вірменії, Ірані, Грузії, Туреччині й у Сполучених Штатах. Через його простий рецепт і простоту кулінарії залишився популярним усюди на Східному Середземномор'ї, Ірані і на Кавказі починаючи із прадавніх часів. Лаваш також часто печуть і продають на Гаваях у твердій формі.

Історія

Гіл Маркс простежує історію лаваша до ранніх інновацій випікання тонких коржів на теракотових сковородах. Ранні форми хліба випікалися як коржі на розпеченому камінні або у вугіллі, але з початком використання сковорідок хліб довелося робити тоншим, щоб він повністю пропікався і не підгорав, подібно до хліба ракік, описаного в Біблії. З появою ранніх печей стало можливим випікання товстіших буханців[4].

Згідно зі словником The American Heritage Dictionary of the English Language, лаваш — це «тонкий прісний коржик вірменського походження»[5]. У 2014 році лаваш був описаний у списку Нематеріальної культурної спадщини людства як «вираження вірменської культури». Це рішення призвело до протестів в Азербайджані, Ірані, Киргизстані та Казахстані через претензії, що ця страва є «регіональною», а не виключно «вірменською»[6].

Походження лаваша часто приписують Вірменії[7][8] або Ірану[9]. Історик їжі Гіл Маркс визначає походження більш узагальнено — Близький Схід[10].

У 2025 році Вірменія подала заявку на реєстрацію географічного зазначення (GI) для вірменського лаваша.

Приготування

Лаваш готують з борошна, води, дріжджів, цукру та солі. Його також можна робити у бездріжджовому варіанті, виключивши цукор і дріжджі. Перед випіканням іноді посипають підсмаженим кунжутом та/або маком. Традиційно тісто розкочують пласким шаром і ліплять до гарячих стінок глиняної печі.

Використання

У вірменських селах сушений лаваш складають високими стосами для подальшого використання, а коли приходить час відновити хліб, його збризкують водою, щоб він знову став м'яким. Сухий хліб кришать у хаш, тоді як свіжий лаваш використовують для загортання вірменської страви — шашлику (хоровац), а також для приготування інших ролів із зеленню та сиром.

В Ірані, Туреччині та деяких країнах Близького Сходу лаваш використовують із кебабами для приготування ролів дюрюм, наприклад, тантуні. У сухому вигляді залишки лаваша використовують в Ірані для приготування швидких страв після розмочування водою, маслом або сиром.

У турецькій кухні лаваш також може використовуватися для солодких страв і подаватися разом із традиційними турецькими десертами, такими як кайсефе, хасуде, пестіл кавурмаси (тушкована фруктова пастила), агуз та халва[11].

У кашмірській кухні лаваш традиційно вживають з ранковим чаєм, також відомим як Нун Чай або Шир Чай.

У сучасних рецептах лаваш можна використовувати як тісто для піци[12].

Див. також

Примітки

  1. ↑ Representative List of the Intangible Cultural Heritage of Humanity, Liste représentative du patrimoine culturel immatériel de l’humanité, Lista Representativa del Patrimonio Cultural Inmaterial de la Humanidad
  2. ↑ Travel-координатор (27 серпня 2020). Які страви складають Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? - Статья Мандрии. Мандрия UA (рос.). Процитовано 16 квітня 2021.
  3. ↑ Лаваш включен в список нематериального культурного наследия ЮНЕСКО. www.tert.am (рос.). Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 16 квітня 2021.
  4. ↑ Gil Marks (2010). Encyclopedia of Jewish Food. John Wiley and Sons. с. 355.
  5. ↑ Lavash. The American Heritage Dictionary.
  6. ↑ Lomsadze, Giorgi (3 грудня 2014). Armenia, Azerbaijan at Loggerheads Over Lavash. EurasiaNet. Процитовано 10 грудня 2016.
  7. ↑ Sergio O. Serna-Saldivar (2012). Cereal Grains: Laboratory Reference and Procedures Manual. CRC Press. с. 217. ISBN 9781439855652. Lavash is another popular flat cracker bread with ancient roots in Armenia.
  8. ↑ Albala, Ken (ред.). Food Cultures of the World Encyclopedia, Volume 1. Santa Barbara, California: Greenwood Press. с. 5. ISBN 9780313376269. ...on lavash, a traditional flatbread of Armenia similar to tortilla...
  9. ↑ Karizaki, Vahid Mohammadpour (1 березня 2017). Ethnic and traditional Iranian breads: different types, and historical and cultural aspects. Journal of Ethnic Foods. 4 (1): 8—14. doi:10.1016/j.jef.2017.01.002. ISSN 2352-6181. The origin of lavash is most probably from Iran, according to the state of the encyclopedia of Jewish food.
  10. ↑ Gil Marks (2010). Encyclopedia of Jewish Food. John Wiley and Sons. с. 355.
  11. ↑ Her Yönü ile Ani. TTOK. 2019.
  12. ↑ Shulman, Martha Rose (26 жовтня 2010). Lavash Pizza With Tomatoes, Mozzarella and Goat Cheese. The New York Times.

Посилання