Р-11М
| Р-11М (8К11) | |
|---|---|
 8К11 (крайня праворуч) в «Парку ракет» (Дніпро) | |
| Тип | тактична балістична ракета |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1958-1959 |
| Історія виробництва | |
| Розробник | СКБ-385 |
| Розроблено | 1954—1955 |
| Виробник | Златоустівський машинобудівний завод |
| Виготовлена кількість | 92 |
| Попередники | Р-11 |
| Характеристики | |
| Вага | 5846 кг |
| Ширина | 1,8 м |
| Висота | 11,25 м |
| Діаметр | 0,88 м |
| Боєголовка | моноблочна боєголовка 3Н10 з зарядом РДС-4 |
| Потужність вибуху | до 10 кт |
| Двигун | С2.253 / 8Д511 8300 кг на землі (10300 кг в пустоті) |
| Паливо | гас Т-1/ТС-1 + азотна кислота АК-20И |
Операційна дальність | 60-180 км |
| Практична межа | 160 км |
| Висота польоту | 78 км |
| Швидкість | 1500 км/год |
| Точність | 1 км / 0,66«» км |
Р-11М у Вікісховищі | |
Р-11М (індекс ГРАУ 8К11, за класифікацією НАТО — SS-1b Scud-A) — оперативно-тактична балістична ракета з ядерною бойовою частиною. Використовувалася у складі різних рухомих ракетних комплексів наземного базування, зокрема 2У218 «Тюльпан».
Історія створення
Перші радянські керовані рідинні ракети Р-1 розроблялись на основі німецької Фау-2 і мали істотний недолік — як окисник у них використовувався рідкий кисень, який для використання треба значно охолодити. Тому в 1950 році відповідно до постанови уряду СРСР розпочаті науково-дослідні роботи за темою Н2 — вивчення можливостей створення балістичних керованих ракет великої дальності на висококиплячих компонентах палива. При цьому використовувалися німецькі напрацювання за проєктом Wasserfall. Ракета Р-11, розроблена за результатами цих досліджень, забезпечувала таку ж дальність стрільби, що і Р-1, але мала в 2,5 рази меншу стартову масу. В ракеті використовувалися енергоємні компоненти ракетного палива (основне — світлі нафтопродукти, окислювач — «меланж» на основі концентрованої азотної кислоти, пускове пальне, самозаймисте при контакті з окислювачем, «продукт Самін» — аналог німецької рідини «Тонка») і витискний (тиском стисненого газу) спосіб подачі компонентів палива в рідинний ракетний двигун.
Прийнята на озброєння 13 липня 1955, ракета Р-11 (8А61) з фугасною бойовою частиною в стройові частини надходила, але не масово. В січні 1954 року розпочалося проєктування ракети 8К11 (Р-11М) з ядерною боєголовкою. 26 серпня 1954 вийшла постанова Ради Міністрів СРСР про створення на базі Р-11 ракети Р-11М (провідний конструктор — Решетньов Михайло Федорович) — носія ядерного заряду РДС-4. У серпні 1955 року документація на 8К11 передана з ОКБ-1 в СКБ-385 і в Златоусті розпочато виробництво ракет. Випробування ракети Р-11М проводилися в три етапи з 30 грудня 1955 по 11 квітня 1957 року — здійснено 22 пуски, пуски ракет першої і другої заводських партій були невдалими. Після доопрацювання конструкції ракет і поліпшення якості збірки в травні-червні 1957 року проведено шість успішних пусків Р-11М. П'ять залікових пусків здійснені на початку 1958 року. Ракета Р-11М під індексом 8К11 прийнята на озброєння сухопутних військ постановою РМ СРСР від 1 квітня 1958 року.
Для штатної експлуатації ракети 8К11 в ОКБ-1 спроєктували рухомий комплекс наземного обладнання: пусковий стіл перевозився на автомобілі, а в бойове положення встановлювався на ґрунт. Згодом за технічним завданням ОКБ-1 на Ленінградському Кіровському заводі для неї розробили самохідний стартовий агрегат 2У218 «Тюльпан» («об'єкт 803», 8У218) на базі важкого танка. Самохідна пускова установка могла вийти у визначений район з заправленою ракетою, за короткий час підготувати і здійснити запуск, потім повернутися на базу, взяти нову ракету і виконати пуск з іншого району. Час підготовки ракети до пуску скорочувався з 2 годин до 30 хвилин.
Склад комплексу
Склад ракетного комплексу з ракетою Р-11М (8К11):
- Самохідна пускова установка (стартовий агрегат) 2У218;
- Ґрунтовий візок 8T137 або 8T137М (модифікація 8Т137М забезпечувала підігрів ядерної БЧ) з контейнером-ложементом для транспортування ракет 8Т04 та іншим транспортним обладнанням;
- Автокран 8Т22 на шасі ЗІЛ-157В;
- Машина-сховище 8T328 на шасі ЗІЛ-157 з системою підігріву БЧ;
- Машина-сховище 9Ф21М спеціальних БЧ 3Н10.
Гусенична пускова установка 2У218 «Тюльпан» («об'єкт 803») на базі ІСУ-152К розроблена в 1955—1956 роках і серійно випускалася на Кіровському заводі (завод № 47) з 1959 до 1962 рік. Всього випущено 56 одиниць. Маса ПУ 40 тонн, максимальна швидкість — 42 км/год. Транспортування ракет здійснювалася на ґрунтових візках 8Т137, 2Т3М або 2Т3М1, які буксирувалися тягачами ЗІЛ-157 або ЗІЛ-131В, оснащених акумулятором 6-СТ-42-ЕМЗ і захисними пристосуваннями (фільтр Ф-5, екрановані кабелі) для придушення радіоперешкод. На візку також забезпечувався обігрів ядерної бойової частини ракети.
Оперативно-тактичні характеристики
- Дальність дії — мінімальна 60 км, максимальна 170—180 км;
- Швидкість на траєкторії максимальна — 1430—1500 м/с;
- Висота польоту по траєкторії — 78 км;
- Тривалість польоту на повну дальність — 5,4 хвилини;
- Тривалість підготовки до старту — 30 хвилин.
Ядерна бойова частина — 3Н10 з зарядом РДС-4 потужністю близько 10 кт. Розроблено в 1954—1958 роках. Прийнята на озброєння у квітні 1958 року.
Примітки
Джерела
- SS-1 Scud (Р-11/8K11, Р-11ФМ (SS-N-1B) і Р-17/8K14) (англ.)
- Р-11М Енциклопедія астронавтики (англ.)