Р-11
| Р-11 | |
|---|---|
.jpg) Ракета Р-11 в музеї Західний форт у Свіноуйсьці, Польща | |
| Тип | тактична балістична ракета |
| Походження |  СРСР |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1956-1965 |
| Історія виробництва | |
| Розробник | ОКБ-1 |
| Розроблено | 1951—1952 |
| Виготовлена кількість | 106 |
| Варіанти | Р-11А |
| Попередники | Р-5 |
| Наступники | Р-11М |
| Характеристики | |
| Вага | 5,337 т |
| Ширина | 1,8 м |
| Висота | 10,67 м |
| Діаметр | 0,85 м |
| Паливо | гас, азотна кислота |
Операційна дальність | 260 км |
| Практична межа | 78 км |
| Швидкість | 3200 км/год |
| Точність | 1,5 км/0,75 км |
Р-11 (індекс ГРАУ 8К14, за класифікацією НАТО — Scud-A) — радянська тактична балістична ракета з ядерною бойовою частиною. Використовувалася у складі рухомих ракетних комплексів наземного базування. Розроблена ОКБ Корольова на основі німецького ЗРК «Вассерфаль» (нім. Wasserfall, водоспад). Перша радянська балістична ракета з паливом тривалого зберігання.
Історія
За темою Н-2 проєкту міжконтинентальної балістичної ракети Р-3 для доставки ядерних боєголовок з передової ділянки поля бою до західноєвропейських цілей розроблялася мобільна ракета меншої дальності. Версія для підводного човна дозволила б досягти всіх великих міст Західної Європи. Дальність і корисне навантаження ракети однакові з німецькою Фау-2, але розмірами менша вдвічі, з використанням некріогенного палива.
В конструкції Р-11 використовувався ракетний двигун Ісаєва, створений для зенітної ракети В-300 (Р-101) — радянської версії німецької ракети «Вассерфаль»).
Указом 20 жовтня 1951 року, після рішення відмовитися від Р-3A, почалися роботи над Р-5 і Р-11. 30 листопада 1951 року виконаний за темою Н-2 8-томний ескізний проєкт передано для розробки Р-11. Корольов не погоджувався на виробництво ракет Р-11 з використанням токсичного збережуваного палива, і керівнику проєкту Віктору Макеєву довелося працювати над розробкою ракети без підтримки свого начальника.
Перший випробний політ здійснено 18 квітня 1953 року. Під час серії випробувань виникли значні проблеми — неякісне гасове паливо, заправлення та витік палива, надійний запуск двигуна. Червона армія бачила в конструкції набагато більше перспектив, ніж у громіздких ракетах Корольова з рідким киснем. 13 грудня 1953 року видано постанову уряду про призначення СКБ-385 на Уралі відповідальним за серійне виробництво Р-11 і його двигуна С2.253.
В червні 1955 року Макеєв призначений головним конструктором СКБ-385, відповідальним за розробку Р-11 і майбутніх малих балістичних ракет наземного і морського базування. Після тривалої дворічної серії випробувань проєкт Р-11 прийнято на озброєння 13 липня 1955 року. У серпні 1955 року на СКБ-385 покладено повну відповідальність за розробку ракети Р-11ФМ для підводних човнів.
Випробування Р-11ФМ почалися в Капустиному Яру в лютому 1955 року трьома випробними пусками ракети зі стандартного пускового комплексу Р-11. Потім здійснені пуски зі спеціального комплексу, розробленого Абрамовим, що імітував рух корабля. З 16 вересня по 13 жовтня 1955 року в Білому морі виконано третю серію випробувань з підводного човна Б-57 проєкту 611 на загальну дальність 150 км. Після подальших випробувань систему прийнято на озброєння в 1959 році, але не розгорнуто на бойовому судні. Проєкт зміцнив відносини Макеєва з радянським ВМС, який вирішив зробити його єдиним постачальником усіх майбутніх морських балістичних ракет.
Макеєв переробив конструкцію Р-11, щоб усунути всі основні дефекти, виявлені під час випробувань. Це включало нову, менш складну і більш ефективну комбінацію ракетного палива. 26 серпня 1954 року указом дозволено розпочати роботу над ракетою Р-11М. Перший пуск відбувся 30 грудня 1955 року, прийняття проєкту на озброєння 1 квітня 1958 року.
11 липня 1956 видано наказ «Про затвердження робіт по ракеті Р-11А для МГР».
Посилання
- Р-11 Енциклопедія астронавтики(англ.)