Hepsetus

?Hepsetus
Hepsetus lineatus
Hepsetus lineatus
Біологічна класифікація
Домен:Ядерні (Eukaryota)
Царство:Тварини (Animalia)
Тип:Хордові (Chordata)
Клас:Променепері (Actinopterygii)
Інфраклас:Костисті риби (Teleostei)
Надряд:Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд:Харациноподібні (Characiformes)
Родина:Гепсетові (Hepsetidae)
Hubbs, 1939
Рід:Hepsetus
Swainson, 1838
Типовий вид
Salmo odoe
Bloch, 1794
Синоніми
  • Hydrocyonoides Castelnau, 1861
  • Sarcodaces Günther, 1864
Посилання
Вікісховище:Hepsetus
Віківиди:Hepsetus
EOL:27603
ITIS:163070
NCBI:42562

Hepsetus — рід африканських риб ряду харациноподібних (Characiformes), єдиний у родині гепсетових (Hepsetidae).

Філогенетично Hepsetus ізольований від решти африканських харациноподібних. Традиційна, заснована на морфології, філогенія розташовує Hepsetus ближче до неотропічних родин Ctenoluciidae, Erythrinidae та Tarumaniidae, а молекулярні дані свідчить про спорідненість цих риб з африканськими Alestidae та Lepidarchidae[1].

Тривалий час вид Hepsetus odoe вважався єдиним членом роду Hepsetus та родини Hepsetidae. Проте недавні таксономічні дослідження зразків Hepsetus з Південної Африки, Західної Африки та іхтіофаунальної провінції Нижня Гвінея, проведені протягом 2012—2015 років, виявили ширше видове різноманіття із шістьма дійсними видами замість одного[2]. Був відновлений як дійсний вид Hepsetus cuvieri, відновлені й піднесені до статусу окремого виду Hepsetus lineatus та Hepsetus microlepis. Крім того, були описані 2 нових види: Hepsetus kingsleyae та Hepsetus occidentalis.

Станом на початок 2025 року рід Hepsetus включав такі види[3][4]:

Поширені в прісних водоймах тропічної Африки. Надають перевагу верхів'ям малих річок, де відсутні або не такі чисельні хижаки з роду Hydrocynus.

Зовні ці риби дуже схожі з європейською щукою (звідси й їхня назва англійською African pike = «африканська щука»). Мають видовжене тіло й довгу морду. Рот великий, озброєний кількома рядами зубів. Тіло вкрите циклоїдними лусками. Спинний плавець сидить між черевними та анальним. Присутній жировий плавець. Діагностика роду ґрунтується в основному на остеологічних ознаках.

Максимальний підтверджений розмір мав екземпляр Hepsetus odoe з річки Огун у Нігерії зі стандартною довжиною 445 мм і вагою 822 г. Було також непідтверджене повідомлення про особину розміром 510 мм стандартної довжини із Сенегалу, а в Національному музеї природознавства в Парижі зберігається голова з річки Кавалла, яка могла б належати рибі, що мала розмір близько 700 мм загальної довжини й важила близько 4 кг.

Представники роду відкладають ікру в плавуче гніздо з піни, яке охороняють обоє батьків, поки мальки не почнуть самостійно плавати.

Є об'єктом рибальства. В акваріумах цих риб не тримають.

Примітки

  1. Bruno F. Melo, Melanie L. J. Stiassny. Phylogenomic and anatomical evidence for the Late Cretaceous diversification of African characiform fishes, including a new family, under the influence of the Trans-Saharan Seaway. Evolutionary Journal of the Linnean Society, Volume 3, Issue 1, 2024, kzae030 doi:10.1093/evolinnean/kzae030
  2. а б в г Eva Decru, Jos Snoeks and Emmanuel Vreven. Taxonomic evaluation of the Hepsetus from the Congo basin with the revalidation of H. microlepis (Teleostei: Hepsetidae). Ichthyological Exploration of Freshwaters, Vol. 26, No. 3, pp. 273-287, November 2015
  3. Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2024). Види роду Hepsetus на FishBase. Версія за жовтень 2024 року.
  4. Species in the genus Hepsetus in CAS — Catalog of Fishes. California Academy of Sciences. Updated 14 Mar 2025
  5. а б Eva Decru, Emmanuel Vreven and Jos Snoeks. A revision of the Lower Guinean Hepsetus species (Characiformes; Hepsetidae) with the description of Hepsetus kingsleyae sp. nov. Journal of Fish Biology, Vol. 82, No. 4 (April 2013), pp. 273—287
  6. а б Eva Decru, Jos Snoeks and Emmanuel Vreven. The true identity of the holotype of Hepsetus odoe and the names of the two West African species of Hepsetus (Teleostei: Hepsetidae). Ichthyological Exploration of Freshwaters, Vol. 24, No. 2, pp. 187-192, November 2013

Джерела