Stevardiidae
| ?Stevardiidae | |
|---|---|
![]() Diapoma uruguayense | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Остаріофізи (Ostariophysi) |
| Ряд: | Харациноподібні (Characiformes) |
| Родина: | Stevardiidae Gill, 1858 |
Стевардієві (Stevardiidae) — різноманітна та широко розповсюджена родина прісноводних риб ряду харациноподібних (Characiformes). На початок 2026 року включала 375 дійсних видів риб, об'єднаних у 43 роди і 9 підродин[1].
Створення родини
Ще до 20-х років XXI ст. стевардієві зараховувались до складу родини харацинових (Characidae). До застосування філогенетичної систематики види Characidae поділяли на роди та підродини на основі загальної морфологічної подібності. Зокрема стевардієві були виділені на основі аналізу остеологічних ознак як так звана «клада А» або підродина Stevardiinae, яка була діагностована на основі двох синапоморфій: спинний плавець з двома нерозгалуженими та вісьмома розгалуженими променями, а також передщелепна кістка з чотирма зубами у внутрішньому ряді. До складу Stevardiinae увійшли роди колишньої підродини Glandulocaudinae, а також 19 інших родів, більшість яких до того вважалася incertae sedis у складі Characidae. Пізніші дослідження додали до складу підродини ще 10 родів.
Сучасна класифікація харациноподібних на рівні родини є результатом молекулярних філогенетичних аналізів. Oliveira et al. (2011)[2] виділили зі складу Characidae нові родини Bryconidae, Acestrorhynchidae, Triportheidae, Chalceidae та Iguanodectidae. Висновки цього раннього філогенетичного аналізу узгоджуються з результатами наступних досліджень, отриманих на основі комбінованих молекулярних і морфологічних наборів даних. Родина Characidae, що залишилася, об'єднувала понад 1000 видів риб і була найбагатшою на види родиною харациноподібних та неотропічних прісноводних риб. Через своє значне різноманіття ця група риб мала сильні таксономічні та систематичні проблеми. Врешті молекулярні та комбіновані молекулярно-морфологічні філогенії забезпечили основу для створення узгодженої надродової класифікації харацинових, яка передбачає існування чотирьох основних клад на рівні родини: Spintherobolidae, Stevardiidae, Characidae та Acestrorhamphidae. Монофілія Stevardiidae була підтверджена на основі як морфологічних, так і молекулярних даних.
Склад родини
Родина Stevardiidae включає такі підродини та роди:
Підродина Landoninae Weitzman & Menezes, 1998
- Eretmobrycon Fink, 1976
- Landonia Eigenmann & Henn, 1914
- Markiana Eigenmann, 1903
- Phenacobrycon Eigenmann, 1922
Підродина Xenurobryconinae { Myers & Böhlke, 1956
- Iotabrycon Roberts, 1973
- Ptychocharax Weitzman, Fink, Machado-Allison & Royero, 1994
- Scopaeocharax Weitzman & Fink, 1985
- Tyttocharax Fowler, 1913
- Xenurobrycon Myers & Miranda Ribeiro, 1945
Підродина Glandulocaudinae Eigenmann, 1914
- Glandulocauda Eigenmann, 1911
- Lophiobrycon Castro, Ribeiro, Benine & Melo, 2003
- Mimagoniates Regan, 1907
Підродина Argopleurinae Melo & Oliveira, 2024
- Argopleura Eigenmann, 1913
Підродина Hemibryconinae Géry, 1966
- Acrobrycon Eigenmann & Pearson, 1924
- Hemibrycon Günther, 1864
Підродина Stevardiinae Gill, 1858
- Chrysobrycon Weitzman & Menezes, 1998
- Corynopoma Gill, 1858
- Gephyrocharax Eigenmann, 1912
- Hysteronotus Eigenmann, 1911
- Pseudocorynopoma Perugia, 1891
- Pterobrycon Eigenmann, 1913
- Varicharax Vanegas-Ríos, Faustino-Fuster, Meza-Vargas & Ortega, 2020
Підродина Planaltininae Oliveira & Souza, 2024
- Lepidocharax Ferreira, Menezes & Quagio-Grassiotto, 2011
- Planaltina Böhlke, 1954
Підродина Creagrutinae Miles, 1943
- Caiapobrycon Malabarba & Vari, 2000
- Carlastyanax Géry, 1972
- Creagrutus Günther, 1864
- Microgenys Eigenmann, 1913
Підродина Diapominae Eigenmann, 1909
- Attonitus Vari & Ortega, 2000
- Aulixidens Böhlke, 1952
- Boehlkea Géry, 1966
- Bryconacidnus Myers, 1929
- Bryconamericus Eigenmann, 1907
- Ceratobranchia Eigenmann, 1914
- Diapoma Cope, 1894
- Knodus Eigenmann, 1911
- Monotocheirodon Eigenmann & Pearson, 1924
- Othonocheirodus Myers, 1927
- Phallobrycon Menezes, Ferreira & Netto-Ferreira, 2009
- Piabarchus Myers, 1928
- Piabina Reinhardt, 1867
- Rhinobrycon Myers, 1944
- Rhinopetitia Géry, 1964
Більша частина видового різноманіття Stevardiidae зосереджена лише в чотирьох родах: Bryconamericus (81 вид)[3], Creagrutus (72 види)[4], Hemibrycon (38 видів)[5] та Knodus (29 видів)[6].
Певною мірою родина Stevardiidae відповідає колишній підродині харацинових Glandulocaudinae, запропонованої Карлом Айгенманом на основі морфологічних ознак ще 1914 року.
Поширення
Представники родини стевардієвих широко розповсюджені в Центральній та Південній Америці, зустрічаються по обидва боки від Анд, від Коста-Рики в Центральній Америці до північної Аргентини, включаючи острів Тринідад; відсутні вони лише в Чилі.
Багато видів зустрічається в невеликих або середніх річках та струмках. Кілька видів живе на висотах від 500 до 600 метрів, але більшість зустрічається в низинах. Деякі види мешкають у чорних водах тропічних лісів з кислим показником pH, інші живуть у водоймах з нейтральною або трохи лужною водою. Водяться як у прозорих, так і в сезонно каламутних через навантаження осадовими породами водах; кілька видів адаптовані до обох типів водойм. Жоден вид стевардієвих не відомий із солонуватих вод прибережних лагун або гирл річок, що перебувають у зоні дії припливів.
Опис
Stevardiidae — це морфологічно різноманітна група переважно дрібних риб, розмір яких зазвичай становить 30-60 мм стандартної (без хвостового плавця) довжини, хоча деякі значно менші й сягають лише 11-30 мм стандартної довжини у дорослому віці.
Для представників родини характерним є статевий диморфізм. Самці та самки часто сильно відрізняються між собою, причому ця різниця виявляється по різному: в будові зябрових кришок, плавців, деяких лусок тощо.
Самці стевардієвих мають особливий залозистий орган, розташований в основі хвостового плавця, який служить для вироблення феромонів, що використовуються під час залицяння. Цей орган може складатися з модифікованих лусок, модифікованих променів хвостового плавця, модифікованих м'язів хвостового плавця, модифікованого гіпурального віяла або комбінації цих ознак. Наявність модифікованих лусок на хвості в самців була основною ознакою, що визначала Glandulocaudinae з моменту опису цієї групи.
Для багатьох представників родини характерним є внутрішнє запліднення. Хоча, за винятком двох видів Monotocheirodon, решта «запліднювачів» не має спеціальних інтромітентних органів, самці стевардієвих здатні переносити сперму безпосередньо в репродуктивний тракт самки. Шлюбна поведінка представників родини включає складні процедури залицяння, що передують заплідненню. Самці мають гачки на анальному плавці, які сприяють їхньому контакту із самкою. Запліднена самцем самка зберігає живі сперматозоїди в яєчнику іноді протягом кількох місяців. Для цих риб характерними є особливої форми сперматозоїди з видовженим ядром. Також «запліднювачі» відкладають менше ікри. Види, для яких є властивим внутрішнє запліднення, розподілені в кількох кладах, вони не утворюють окремої таксономічної одиниці.
Значення для людини
Представники підродини Stevardiidae служать кормом для більших риб, які є важливими об'єктами комерційного та місцевого рибальства в річках Центральної та Південної Америки.
Кілька видів мають помірне значення для акваріумної торгівлі й експортуються, зокрема, з Бразилії та Венесуели. Вже протягом століття цих риб тримають у неволі. За цей час акваріумісти опублікували багато статей про поведінку стевардієвих (там вони фігурують як представники підродини Glandulocaudinae), які з різною деталізацією описують складну шлюбну поведінку різних видів і родів.
Примітки
- ↑ Genera/Species of Fishes by Family/Subfamily in Eschmeyer's Catalog of Fishes through 2026. Updated 14 Apr 2026
- ↑ Oliveira, C., G. S. Avelino, K. T. Abe, T. C. Mariguela, R. C. Benine, G. Orti, R. P. Vari and R. M. Corrêa e Castro, 2011. Phylogenetic relationships within the speciose family Characidae (Teleostei: Ostariophysi: Characiformes) based on multilocus analysis and extensive ingroup sampling. BMC Evolutionary Biology v. 11 (no. 275): 1-25. doi:10.1186/1471-2148-11-275
- ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2026). Види роду Bryconamericus на FishBase. Версія за лютий 2026 року.
- ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2026). Види роду Creagrutus на FishBase. Версія за лютий 2026 року.
- ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2026). Види роду Hemibrycon на FishBase. Версія за лютий 2026 року.
- ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2026). Види роду Knodus на FishBase. Версія за лютий 2026 року.
Джерела
- Andréa T. Thomaz, Dahiana Arcila, Guillermo Ortí and Luiz R. Malabarba. Molecular phylogeny of the subfamily Stevardiinae Gill, 1858 (Characiformes: Characidae): classification and the evolution of reproductive traits. BMC Evolutionary Biology v. 15, no. 146 (2015), pp. 1—25 doi:10.1186/s12862-015-0403-4 (англ.)
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2026). Родина Characidae на FishBase. Версія за лютий 2026 року. (див. Glandulocaudinae) (англ.)
- Bruno F. Melo, Rafaela P. Ota, Ricardo C. Benine, Fernando R. Carvalho, Flavio C.T. Lima, George M.T. Mattox, Camila S. Souza, Tiago C. Faria, Lais Reia, Fabio F. Roxo, Martha Valdez-Moreno, Thomas J. Near, Claudio Oliveira. Phylogenomics of Characidae, a hyper-diverse Neotropical freshwater fish lineage, with a phylogenetic classification including four families (Teleostei: Characiformes). Zoological Journal of the Linnean Society, 2024, v. 202 (no. 1): zlae101: [1-37] doi:10.1093/zoolinnean/zlae101 (англ.)

.jpg)