Lebiasinidae
| ?Лебіасинові | |
|---|---|
![]() Piabucina erythrinoides | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Ядерні (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Підтип: | Черепні (Craniata) |
| Надклас: | Щелепні (Gnathostomata) |
| Клас: | Променепері (Actinopterygii) |
| Підклас: | Новопері (Neopterygii) |
| Інфраклас: | Костисті риби (Teleostei) |
| Надряд: | Остаріофізи (Ostariophysi) |
| Ряд: | Харациноподібні (Characiformes) |
| Родина: | Lebiasinidae Gill, 1889 |
| Типовий рід | |
| Lebiasina Valenciennes, 1847 | |
| Роди | |
| |
| Посилання | |
| Lebiasinidae | |
| Lebiasinidae | |
| 6899 | |
| 163073 | |
| 30717 | |
| Fossilworks: | 265785 |
Лебіасинові (Lebiasinidae) — родина дрібних прісноводних риб ряду харациноподібних (Characiformes).
Поширення
Поширені в теплих районах Неотропіки. Зустрічаються від тихоокеанських схилів Коста-Рики та Панами на півночі через гірські райони Анд в Перу, Еквадорі, Колумбії, Гвіанське нагір'я Венесуели і Гвіани та басейн Амазонки до річки Ла-Плата на півдні.
Склад родини
Родина налічує понад 70 видів риб, об'єднаних у 6 чи 7 родів та 2 підродини:
- Підродина Lebiasininae Gill, 1889
- Derhamia Géry & Zarske, 2002
- Lebiasina Valenciennes, 1847
- Piabucina Valenciennes, 1850 (можливо, синонім Lebiasina[1])
- Підродина Pyrrhulininae Bleeker, 1859
- Copeina Fowler, 1906
- Copella Myers, 1956
- Nannostomus Günther, 1872, синонім Poecilobrycon Eigenmann, 1909
- Pyrrhulina Valenciennes, 1846
Підродина Pyrrhulininae включає дві триби: Pyrrhulinini (Copeina, Copella, Pyrrhulina) та Nannostomini (Nannostomus).
Родинні зв'язки
За молекулярними даними, родина Lebiasinidae є сестринською групою для родини Ctenoluciidae.
Опис

Лебіасинові — риби малого та середнього розміру, стандартна довжина дорослих особин коливається від 16 мм у Nannostomus anduzei до понад 160 мм у деяких видів Lebiasina та Piabucina. Мають видовжене, сигароподібне тіло, кругле або овальне в перетині. Голова приплюснута, рот маленький, кінцевий, рідше верхній, наповнений зубами. Три або чотири зябрових промені. Луски великі, 17-35 в поздовжньому ряді. Система сенсорних каналів бічної лінії на тілі редукована (охоплює до 7 лусочок) або взагалі відсутня. Плавці короткі, спинний розташований перед анальним, зазвичай над черевними плавцями, але в представників триби Pyrrhulinini часто позаду них. Pyrrhulinini також мають подовжену верхню лопать хвостового плавця. Жировий плавець може бути присутнім або ні, в Nannostomus marginatus така варіативність спостерігається навіть серед екземплярів з одного виводка[2].
Самці трохи більші, стрункіші й яскравіші за самок. Представники роду Nannostomus мають специфічне нічне забарвлення.
Спосіб життя
Лебіасинові можуть жити як у стоячих, так і в проточних, але завжди прісних водоймах. Надають перевагу верхнім та середнім шарам води. Nannostomus eques та N. unifasciatus, які раніше зараховувались до роду Poecilobrycon, часто тримаються в товщі води майже вертикально, хвостом донизу.
Основу раціону цих риб становлять личинки комарів та інші комахи, харчуються також рослинною їжею.
Види родів Lebiasina та Piabucina можуть дихати атмосферним повітрям.
Незвичний спосіб розмноження має Copella arnoldi. Пара відкладає ікру на рослинність, що проростає з води. Самець і самка одночасно вистрибують із води, щоб відкласти кілька ікринок на нижню поверхню листка. Самець доглядає за кладкою, яка має вигляд желеподібної маси, оббризкуючи її за допомогою хвоста водою кожні 20-30 хвилин; він не робить цього, коли йде дощ. Личинки вилуплюються приблизно через 3 дні й падають у воду[2]. Самці представників триби Pyrrhulinini іноді охороняють ікру.
Значення для людини
Через свої дрібні розміри лебіасинові не мають харчового значення, але цінуються в акваріумістиці. Багато видів підродини Pyrrhulininae дуже барвисті й широко представлені в акваріумній торгівлі, особливо так звані «риби-олівці» з роду Nannnostomus. Умови утримання є типовими для харациноподібних.
Lebiasina intermedia та Lebiasina bimaculata були завезені до інших країн для боротьби з комарами.
Примітки
- ↑ Piabucina in Fricke, R., Eschmeyer, W. N. & Van der Laan, R. (eds) 2025. Eschmeyer's Catalog of Fishes. Online Version, Updated 9 Sep 2025
- ↑ а б Tim M. Berra. Freshwater Fish Distribution. University of Chicago Press, Chicago and London, 2007, pp. 146–148: Family Prochilodontidae
Джерела
- Joseph S. Nelson, Terry C. Grande, Mark V. H. Wilson. Fishes of the World, 5th Edition. John Wiley & Sons, 2016, pp. 202-203: Family Lebiasinidae ISBN 978-1-118-34233-6
- Tim M. Berra. Freshwater Fish Distribution. University of Chicago Press, Chicago and London, 2007, pp. 146–148: Family Lebiasinidae ISBN 978-0-226-04442-2 (англ.)
- Froese R., Pauly D. (eds.) (2025). Родина Lebiasinidae на FishBase. Версія за квітень 2025 року.
- А. М. Кочетов. Экзотические рыбы. Москва: Лесная промышленность, 1989, с. 90, 92: Семейство Лебиасиновые, или пиррулиновые (Lebiasinidae) (рос.)

.jpg)