KJ-2000

KJ-2000
KJ-2000 на авіасалоні в Чжухай
Типлітак ДРЛВ
РозробникКНР КНР NRIET (локатор)
КНР КНР Xian Aircraft Industry Co (встановлення обладнання)
ВиробникАвіаційний комплекс імені Іллюшина Редагувати інформацію у Вікіданих
Перший політ2003 рік
Статусприйнятий на озброєння
Основні експлуатантиВПС КНР
Базова модельІл-76МД
CMNS: KJ-2000 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

KJ-2000 (Shaanxi KJ-2000; Kongzhong Jinglei - «повітряна тривога», позначення в NATO: «Mainring») — китайський літак ДРЛС, другого покоління, розроблений Shaanxi Aircraft Corporation і є першою системою РЕР, що знаходиться на озброєнні Повітряних сил Народно-визвольної армії Китаю. Він побудований на модифікованому російському планері Іл-76 (на базі Іл-76ТД)[1] з використанням авіоніки вітчизняної розробки та фіксованого обтічника з трьома радіолокаційними решітками з активним електронним скануванням (AESA), кожен з яких охоплює сектор 120 градусів.

Розробка

KJ-2000 у 2008 році

Розробку літака було розпочато після того, як у липні 2000 року, під сильним тиском США, Ізраїль відмовився постачати КНР радіолокатор, який планували встановити на російський літак ДРЛО А-50. Тому КНР довелося розробляти власний локатор.

Перший політ літак здійснив у 2003 році.[2] Розробкою KJ-2000 керували ван Хіяомо та Као Чен; а розробкою обтічника для антени локатора - Бай Шученг, а розробкою локатора - Ву Манкінг. Розробка зайняла 6 років, з 1995 до 2001 року. Крім того, Ву Манкінг керував розробкою мікропроцесора Spirit Chip #1 (Hun-Xin Yi-Hao 魂芯一号), який був (у момент розробки) більш ніж у 6 разів потужніший, ніж його західні аналоги. Розробка цього процесора уможливила створення китайських ДРЛО та інших аналогічних систем.

Наразі (станом на травень 2025) парк цих літаків налічує 4 екземпляри.[3] Проте створення інших машин було, мабуть, відкладено через проблеми з поставками літаків-носіїв (Іл-76 ТД). При цьому постачальник, (Рособоронекспорт), всупереч раніше досягнутим домовленостям, значно збільшив вартість усіх Іл-76, що поставляються в Китай та Індію. В результаті обидві країни з початку 2008 року вели переговори з РФ на цю тему. Під час переговорів у березні 2011 року було укладено нову угоду про виробництво Іл-76 у КНР; постачання двигуна Д-30 КП-2 тривали без описаних вище перебоїв [4].

Через перебої при отриманні літаків-носіїв (Іл-76), у КНР розробили[коли?] спрощений, чисто національний варіант літака ДРЛО KJ-200, встановивши радіолокатор на літак Shaanxi Y-8 (розроблений на основі Ан-12). Цей літак має схожу конструкцію з KJ-2000, але відрізняється конструкцією вертикального хвостового оперення (три кілі).

Конструкція

Для забезпечення обладнання електроенергією на літаку розміщені генератори збільшеної потужності. Стійки колісного шасі посилено, т.я. передбачена посадка на ґрунт; а колеса передньої опори перероблені таким чином, що можуть розвертатися на кут 50° для маневрування по злітно-посадковій смузі. Для підвищення поздовжньої стійкості в польоті на корпусі в хвостовій частині знизу встановлено два підфюзеляжні кілі. Жорсткість стійки обтічника антени локатора посилена горизонтальними розкосами [5]. Над кабіною екіпажу встановлена штанга для дозаправки в повітрі.

Для самооборони на літаку встановлено устаткування, що попереджує про пуск ракет; та засоби викиду пасивних дипольних відбивачів та інфрачервоних хибних цілей.

Локатор

Літак оснащений радіолокатором з активною фазованою антеною решіткою (АФАР) власної розробки[6][7]; при розробці локатора був використаний досвід, накопичений при створенні ФАР для своїх есмінців, і ті локатори стали попередниками для створеного ДРЛО. Локатор призначений для виявлення та відстеження як повітряних, так і надводних цілей [8]; він працює в діапазоні частот 1,2-1,4 ГГц, використовуючи багато складних зондувальних сигналів.

Радіолокатор має круговий огляд; АФАР прихована в круглому обтічнику діаметром 14 м і, на відміну від американського AWACS, антена не обертається - натомість в обтічнику встановлені три антени у вигляді трикутника, що забезпечує огляд 360°, по 120° на одну антену. Багатофункціональний трикоординатний імпульсно-доплерівський радіолокатор був розроблений Нанкінським електронним технологічним дослідницьким інститутом (NII, Nanjing Electronic Technology Research Institute). Максимальна дальність виявлення повітряних цілей – 470 км. РЛС дозволяє одночасно супроводжувати 60-100, за іншими даними сотні, повітряних цілей (включаючи низьколітаючі; і крилаті ракети), і наводити літаки тактичної авіації на 10 з них (автоматично, або в мовному режимі) [7]. Екіпаж ДРЛО 5 осіб (льотчики) та 10 операторів [1].

На параді у 2015 році (у центрі)
Авіоніка

Бортове радіоелектронне обладнання включає (крім РЛС) центральний комп'ютер, автоматизовані робочі місця, комплекс індивідуального захисту, засоби зв'язку та передачі даних, систему розпізнавання «свій-чужий». Над передньою частиною фюзеляжу в обтічнику розміщена антена супутникового зв'язку та навігації; передбачається встановлення на літак апаратури радіотехнічної розвідки [1] [7].

Система зв'язку і передачі даних включає радіостанції УКХ-діапазону (дальність до 350 км); КВ-діапазону (дальність до 2 тис. км) та ССС K U -діапазонів [5].

Новий варіант - KJ-3000

У 2013 році було розроблено новий варіант, з радіолокатором нового покоління [9].

Докладніше: KJ-3000

Застосування

Перше застосування радіолокатора було виконано на маленькому аеродромі у південній частині Китаю (для таємності) наприкінці 2004 року. Командував літаком Чжан Гуанцзянь, пілот з нальотом більш ніж 6000 годин (включно з Іл-76ТД). Аеродром переобладнали для забезпечення експлуатації нових літаків, перший з яких став там базуватись із 2005 року. В результаті з цього аеродрому здійснювалося застосування змішаної групи літаків ДРЛО - спрощеного KJ-200 і KJ-2000. У 2006 році літаки брали участь у широкомасштабних навчаннях на північному сході КНР, що дозволило випробувати їх в обстановці, наближеній до бойової. Нарешті, у 2013 році було проведено 24-годинне навчання з використанням трьох літаків KJ-2000 у північно-західному Китаї, Східно-Китайському морі та Південно-Китайському морі. [10]

Стоїть на озброєнні

  • КНР КНР: ВПС Китая. У 2023 році експлуатувалися за призначенням 4[3] машини. П'ятий літак (прототип), що залишився без «гриба», перетворений у випробувальний стенд для авіаційних двигунів[7].

Технічні характеристики

Джерела: [1] [11]

  • Максимальна швидкість, км/год: 850 (785)
  • Максимальна дальність польоту, км: 5500
  • Максимальна тривалість польоту, годин: 12
  • Злітна маса, тонн: 195
  • Розмах крил, м: 50,5
  • Довжина, м: 46,6
  • Висота, м: 14,76
  • Практична стеля, м: 10 500
  • Практична дальність польоту, км: 5000
  • Дальність виявлення повітряних цілей, км: 470
  • Дальність виявлення балістичних ракет, км: 1200
  • Максимальна кількість цілей, які можуть супроводжуватися одночасно: 100 (за іншими даними сотні [7])

Літак може вести розвідку у складі оперативної групи з висот 5-10 км при швидкості польоту 600-700 км/год протягом 7-8 годин (без дозаправки ) [1].

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д Самолёт ДРЛО и управления KJ-2000 ВВС Китая : [рос.]. — Зарубежное военное обозрение. — 2009. — № 6 (июнь). — С. 32. — ISSN 0134-921X.
  2. ↑ У КНДР дороблюють свій літак ДРЛВ, але є деталь, яка вказує на китайське та ізраїльське коріння, а не допомогу РФ (укр.). Процитовано 3 червня 2025.
  3. ↑ а б Китай має лише чотири літаки KJ-2000, схожих на російські А-50, тому так привертає увагу новітній KJ-3000 (укр.). Процитовано 3 червня 2025.
  4. ↑ IL76 russia china export agreement2011. AirForceWorld.com. Архів оригіналу за 3 березня 2011. Процитовано 30 квітня 2011.
  5. ↑ а б Бобков А. (капитан). Авиационные средства дальнего радиолокационного обнаружения и управления иностранных государств : [арх. 17 лютого 2020]. — Зарубежное военное обозрение. — 2006. — № 10 (жовтень). — С. 48-53. — ISSN 0134-921X.
  6. ↑ KJ-2000 AWACS Arrived in Beijing One Airport. Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 4 лютого 2015.
  7. ↑ а б в г д China’s Massive Fleet Of Radar Planes And The Strategy Behind It // The Drive. Архівовано з джерела 16 квітня 2023.
  8. ↑ Kongjing-2000 (KJ-2000) Mainring. globalsecurity.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 22 вересня 2015.
  9. ↑ China’s AEW&C KJ-3000 air-to-surface combat aircraft – China Daily Mail. China Daily Mail. Архів оригіналу за 12 квітня 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  10. ↑ John Pike. China holds airborne early warning drill targeting Japan: report. Архів оригіналу за 5 грудня 2014. Процитовано 4 лютого 2015.
  11. ↑ 央视曝空警-2000试验平台 公开雷内部达结构. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 4 лютого 2015.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.