Chengdu J-10

J-10
F-10 Vigorous Dragon
J-10B ПС КНР, 2009.
Типбагатоцільовий винищувач
РозробникКНР CAIG
ВиробникКНР CAIG
Перший політ23 березня 1998[1]
Початок експлуатації2005
Статусексплуатується
Основні експлуатантиПС КНР
ПС Пакистану
Роки виробництваз 2002
Виготовлено620+ (станом на 2025)[2]
Вартість розробки¥500 млн (1982[a])[1]
Вартість одиниці$ ~40—50 млн (J-10C, 2025)[3]
Базова модельChengdu J-9
CMNS: Chengdu J-10 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Chengdu J-10 (традиц.: 歼-10; піньїнь: Jiān-Shí); також відомий як Менлун (кит. 猛龙, піньїнь: Měnglóng; буквально «Стрімкий дракон» (англ. Vigorous Dragon), за класифікацією НАТО: Firebird[4][5])  — китайський середньоваговий одномоторний багатоцільовий винищувач із дельтоподібним крилом і переднім горизонтальним оперенням, що розвиває максимальну швидкість 1,8 Махів.[6]

Він виробляється Chengdu Aircraft Corporation (CAC) для ПС НВАК та авіації ВМС НВАК Китаю, а також експортується до Повітряних сил Пакистану.

Історія розробки

Повітрозабірник без відхилювача потоку на J-10B

У 1981 році командувач ПС НВАК Чжан Тінфа (张廷发) подав Ден Сяопіну пропозицію щодо розробки винищувача третього покоління вартістю 500 млн юанів; того ж року її було схвалено Центральною військовою комісією (ЦВК). Це була перша китайська авіаційна програма, що включала сучасні процеси розроблення та закупівель.[7] Однією з новацій стало те, що постачальник тепер підпорядковувався безпосередньо замовнику; це дозволило ПС НВАК передавати свої вимоги та забезпечувати їх виконання. Раніше постачальники звітували перед своїми керівними агентствами, що нерідко призводило до створення продукції, яка не відповідала потребам кінцевого замовника.[7] Ще однією відмінністю було те, що проєкт обирали на конкурсній основі, а не призначали інституту, який мав створити будь-який можливий проєкт.[8]

Проєктні пропозиції надали три основні авіаційні конструкторські інститути. Пропозиція Шеньянського інституту базувалася на скасованому J-13 і мала крильця, подібні до F-16. Пропозиція Hongdu була схожа на МіГ-23/Су-24 та мала крило змінної стрілоподібності. Пропозиція Ченду (CADI; Chengdu Aircraft Design Institute) базувалася на скасованому J-9 і нагадувала Saab 37 Viggen.[8] У лютому 1984 року було обрано саме проєкт CADI. У наступному місяці CADI та Чендуйський завод винищувачів офіційно отримали директиву відповідно розробити та виготовити літак.[9] Головним конструктором став Сун Веньцун (宋文骢).[10]

Двигун обрали ще на етапі проєктних пропозицій.[7] Серед кандидатів були: вдосконалений Woshan WS-6, WP-15 або новий двигун. У 1983 році було обрано новий двигун, яким зрештою став Shenyang WS-10.[11]

Державна рада та ЦВК схвалили програму у 1986 році,[9][7] надавши їй кодову назву «Проєкт №10».[9] Однак у наступні роки інтерес ослаб, що обмежило фінансування і затягнуло розробку. Війна в Перській затоці відновила інтерес і забезпечила достатні ресурси та фінансування.[12] На відміну від попередніх програм, вимоги до J-10 не зазнали руйнівного розростання.[12]

Технічна розробка була повільною і складною. J-10 мав значно вищий рівень складності, ніж попередні покоління китайських літаків. Близько 60% літака вимагало нових технологій і компонентів, замість звичних — за твердженням Ченду — 30% для нового літака; така велика частка була результатом як високих вимог, так і обмежених внутрішніх можливостей.[10] Розвиток і модернізація китайської авіаційної промисловості відбувалися паралельно з програмою J-10;[10][12] програма стала одним з перших китайських користувачів цифрового проєктування, моделювання та тестування,[13] включно з комп’ютерним проєктуванням (CAD) та обчислювальною аеродинамікою (CFD).[10] J-10 став першим китайським літаком, який широко використовував CAD у структурному проєктуванні,[10] що дозволило завершити детальне проєктування у 1994 році.[13][9] Гідравлічну систему тестували на фізичних моделях через обмежені можливості цифрового моделювання.[10]

Перший J-10 було зібрано у червні 1997 року.[9] Лей Цян здійснив перший політ 23 березня 1998 року; його обрали завдяки досвіду польотів на сучасних іноземних винищувачах третього покоління.[10] Навчальні підрозділи НВАК отримали J-10 раніше запланованого — починаючи з 2003 року.[10] Випробування озброєння відбулися восени того ж року.[14] Остаточний проєкт було завершено у 2004 році.[9] Чутки про аварії під час льотних випробувань насправді стосувалися проблем з двигунами АЛ-31.[15]

J-10 набув стану операційної готовності у 2006 році.[9] У січні 2007 року він був офіційно представлений китайським урядом після публікації фотографій агентством «Сіньхуа».[15]

Сибірський аеронавігаційний науково-дослідний інститут (СібНДІА) Росії брав участь у програмі станом на 2006 рік. За даними СібНДІА, його роль полягала лише у спостереженні та наставництві як «наукових консультантів».[16]

У травні 2021 року China National Radio оприлюднило зображення J-10C з двигуном WS-10B;[17] це був перший офіційний випадок, коли WS-10 було помічено на серійному J-10.[18]

Спірне походження (IAI Lavi)

Китайський J-10 має конфігурацію, схожу на IAI Lavi.

У 1988 році міністр оборони Ізраїлю спростував повідомлення The Sunday Times про те, що Ізраїль і Китай нібито домовилися розробити винищувач на основі IAI Lavi.[19]

У 2006 році інженери російського НДІ СібНІА вважали, що J-10 є «майже китайською версією» Lavi, яка поєднує «плавильний котел іноземних технологій і запозичених методів проєктування… але є також низка інших елементів та технологій, отриманих з різних джерел».[16]

У 2008 році Jane’s стверджував, що J-10 отримав користь від технічної інформації ізраїльського проєкту, посилаючись на старших російських інженерів, які заявляли, що чули це від китайських колег.[20]

Китайська сторона наполягає, що характеристики J-10, які приписують Lavi, походять із власних попередніх розробок. Наприклад, подібну до Lavi подвійну канардну компоновку приписують роботам Chengdu над скасованим проєктом J-9[8] 1960–70-х років;[9] цієї точки зору дотримується Сон Венцун,[21] який працював над J-9 і став головним конструктором J-10,[10] а також генерал-майор ПС НВАК Чжан Вейґан.[22]

Опис

J-10 є середньоваговим багатоцільовим винищувачем, який відносять до 4 покоління.

Будова

Винищувач виконаний за схемою «качка», низькоплан. Крило — трикутне. Повітрозабірник розташований під фюзеляжем. J-10B і J-10C оснащені приймальною штангою для дозаправки в повітрі.

Авіоніка

Кабіна оснащена трьома багатофункціональними рідкокристалічними дисплеями (LCD) та голографічним індикатором на лобовому склі (HUD), розробленим у Китаї. Устаткування сумісне з китайським нашоломним прицілом ; китайці вважають, що нашоломний приціл, встановлений на імпортованих Су-27, гірший.[23][24]

Радар

Ранні J-10 спочатку оснащувалися імпульсно-доплерівською РЛС Type 1473, розробленою 14-м інститутом CETC (China Electronics Technology Group Corporation); Type 1473 називають першою «успішною» або «практичною» ІД-радарною системою Китаю.[25]

J-10B оснащений радаром з активною (АФАР)[25] або пасивною (ПФАР)[26] фазованою антенною решіткою. За китайськими даними, ПФАР ніколи не застосовувалася через незадовільні характеристики; інститути AVIC 607 та CETC 14 розробили ПФАР-радар, здатний одночасно відстежувати кілька цілей, але його дальність була меншою, ніж у ІД-радара. Розробка ПФАР та АФАР затримала створення J-10B.[25] 14-й інститут CETC допоміг у розробці АФАР-радара для J-10B.[27]

Силова установка

J-10, оснащений російським турбовентиляторним двигуном АЛ-31ФН

J-10 оснащений одним турбовентиляторним двигуном. J-10A почав серійно виготовлятися з російським двигуном АЛ-31ФН.[28] Початкова версія забезпечувала максимальну статичну тягу 12 500 кгс (123 кН).[29] У грудні 2013 року компанія «Салют» повідомила, що тестує модернізований АЛ-31ФН М3 для Китаю, зі збільшеним на 250 годин ресурсом та на 1000 кгс більшою тягою; М3 мав встановлюватися на вдосконалений J-10B.[30][31] Порівняно з оригінальним АЛ-31Ф, АЛ-31ФН був адаптований до J-10 шляхом розміщення редуктора та допоміжних агрегатів на нижньому боці.[28]

Передбаченим двигуном для J-10 був китайський WS-10. WS-10 зіткнувся з труднощами у розробці, тому виробництво літака продовжили з АЛ-31ФН як заміною.[32] Передсерійний J-10C літав із WS-10 на авіасалоні China International Aviation & Aerospace Exhibition у 2018 році; сопло двигуна було модифіковане для зниження помітності та забезпечення керування вектором тяги (КВТ).[28] У березні 2020 року відео китайських державних ЗМІ показало J-10C у забарвленні ПС НВАК, оснащений WS-10B;[30] літаки з двигунами WS-10B вже перебували на службі станом на листопад 2021 року.[33]

Озброєння та зовнішні підвіски

J-10A з ракетами «повітря — повітря».

Внутрішнє озброєння літака складається з двоствольної гармати ГШ-23, розташованої під лівим боком повітрозабірника. Інше озброєння та обладнання встановлюється зовні на 11 точках підвісу (6 під крилом і 5 під фюзеляжем), до яких можна прикріпити 5 600 кг (у версії J-10C) ракет і бомб, паливні баки або інше обладнання, наприклад контейнер з авіонікою.[34]

До боєкомплекту можуть входити ракети «повітря — повітря» малого радіусу дії, такі як PL-8 і PL-10 (на версії J-10C), ракети середньої дальності з радіолокаційним наведенням, такі як PL-12 і PL-15 (на J-10C), некеровані та високоточні боєприпаси, зокрема лазерні бомби; ракети «повітря — поверхня», такі як KD-88; протикорабельні ракети, наприклад YJ-91A; та протирадіолокаційні ракети, такі як YJ-91.[35][34]

Варіанти та модифікації

Китайський J-10S на тлі літака Су-34.
J-10CE на авіасалоні в Чжухаю 2024 року
  • J-10A — одномісний варіант. Експортне позначення — F-10A[36] або FC-20.[37]
  • J-10AH — морська версія J-10A.
  • J-10AY — показовий (аеробатичний) варіант J-10A.[38]
  • J-10S — двомісний навчально-тренувальний варіант J-10A.[39]
  • J-10SH — морська версія J-10S.
  • J-10B — модернізований J-10, спершу відомий як «Super-10».[40] Оснащений легшим і малопомітнішим надзвуковим повітрозабірником без відхилювача потоку, подовженим носовим радарним обтічником (ймовірно з РЛС з АФАР), оптико-електронним прицільним сенсором (IRST і лазерний далекомір), а також новою станцією попередження або РЕБ на верхівці вертикального кіля.[41] Літак оснащений двигуном АЛ-31ФН М1;[41] один прототип літав із WS-10A у липні 2011 року, але цей двигун не був обраний для першої серії.[42] Перший політ відбувся не пізніше грудня 2008 року.[43]
  • J-10B TVC Demonstrator — прототип винищувача на базі J-10B, оснащений двигуном WS-10B із системою керування вектором тяги. Має надманевровість і здатний виконувати «кобру».[44]
  • J-10C — подальша модернізація J-10B, оснащена вітчизняною РЛС з АФАР, ракетами PL-10 з тепловізійною ГСН, двигуном WS-10B та ракетами PL-15 класу «повітря — повітря» великої дальності.[45][46][47] Джастін Бронк характеризує J-10C як винищувач 4,5 покоління.[48]
  • J-10CE — експортна версія J-10C.
  • J-10CY — аеробатичний варіант J-10C, що замінив J-10AY.[38]
  • J-10D — ймовірний варіант для ведення радіоелектронної боротьби. Має піднятий прямий «хребет» для обладнання або пального, суцільний ліхтар кабіни для зниження радіолокаційної помітності, а також перероблене крило для покращеної аеродинаміки.[49][50]

Тактико-технічні характеристики

Наведені характеристики відповідають модифікації J-10С.

Джерела даних: hk01.com,[51] Мілітарний[34]

Технічні характеристики

Схема J-10 в трьох проєкціях
  • Екіпаж: 1 особа
  • Довжина: 16,9 м
  • Розмах крила: 9,8 м
  • Висота: 5,7 м
  • Площа крила: 37 м²
  • Маса порожнього: 9 750 кг
  • Маса спорядженого: 14 040 кг
  • Максимальна злітна маса: 19 275 кг
  • Обсяг паливних баків: 4000 л (3120 кг) зовнішнього пального з трьома ППБ (2 × 1600 л + 1 × 800 л)
  • Силова установка 1 × ТРДДФ WS-10B

Льотні характеристики

Озброєння

  • Гарматне: 1 × двоствольна 23-мм гармата ГШ-23
  • Точки підвіски: 11 (по 3 під кожним крилом і 5 під фюзеляжем)
  • Бойове навантаження: 5 600 кг різного озброєння:
    • Ракети:
      • повітря — повітря: PL-8, PL-10, PL-12, PL-15
      • повітря — поверхня:[35] KD-88, ПКР YJ-91A, ПРР YJ-91
    • Бомби:
      • Некеровані бомби: калібром 250 та 500 кг
      • Кориговані бомби: LS-500J, LT-2, LS-6, GB3, GB2A, GB3A, GB250

Авіоніка

  • Радар:
    • Радар з АФАР KLJ-7A[46]
  • Зовнішні контейнери:
    • Цілевказівний контейнер CM-802AKG для ракет KD-88 і YJ-91[52]
    • Контейнер радіоелектронної протидії KG600[52]
    • Навігаційно-ударний контейнер Blue Sky
    • Цілевказівний контейнер WMD-7

Бойове застосування

Пакистан

18 січня 2024 року Пакистан завдав ударів по базах Армії визволення Белуджистану та Фронту визволення Белуджів в Ірані під час операції «Marg Bar Sarmachar». Атаки включали авіаудари ударними БПЛА CAIG Wing Loong II, які супроводжували J-10CE.[53]

Літаки J-10CE Повітряних сил Пакистану були задіяні проти ПС Індії під час індо-пакистанського конфлікту у травні 2025 року[54] і заявили про збиття п’яти індійських літаків, включно з трьома Dassault Rafale.[55] Анонімний американський посадовець заявив, що існує «високий рівень упевненості», що J-10 збили щонайменше два літаки, включно з одним Rafale.[56]

За словами французького депутата Марка Шавена, кілька джерел — зокрема американські аналітики та дані розвідки НАТО — приписували J-10C знищення літака Rafale.[57] При цьому могла бути використана далекобійна ракета повітря-повітря PL-15E.[57][58][59]

7 травня аналітики пов’язали зростання вартості акцій Chengdu Aircraft Corporation із повідомленнями про успішне бойове застосування J-10.[60][61]

Це було перше успішне застосування винищувачів J-10 у повітряному бою.[62][63]

Інциденти

  • 1 серпня 2009 J-10 ПС КНР, пілотований Меном Фаншеном (англ. Meng Fansheng), розбився через технічну несправність двигуна. Пілот успішно катапультувався.[64]
  • 15 листопада 2014 року двомісний J-10B ПС КНР розбився в провінції Сичуань: літак упав у житловому районі та загорівся. На землі постраждало 7 осіб, обидва пілоти винищувача катапультувалися.[65]
  • 19 вересня 2015 року винищувач J-10 ПС КНР розбився під час нічного патрулювання. За словами пілота Лі Туна, двигун літака заглох на висоті 11 000 футів (3 350 м), і після спроб долетіти планеруванням до найближчого аеродрому пілот був змушений катапультуватися.[66]
  • 12 листопада 2016 року під час тренувального польоту пілотажної групи «Серпень 1-го» сталася повітряна колізія в провінції Хебей. Двомісний J-10 зазнав аварії. Пілот — капітан Ю Сюй (кит. 余旭), перша жінка, сертифікована для польотів на J-10, — та другий пілот катапультувалися. Ю зачепив інший J-10 і вона загинула.[67]
  • У жовтні 2020 року газета «Народно-визвольна армія» повідомила, що J-10 розбився після того, як птах вивів з ладу його двигун. Пілот катапультувався і вижив.[68]

Оператори

Поточні

Країни-оператори Chengdu J-10

КНР КНР:

  • ПС КНР — 608: 236 J-10A, 55 J-10B, 240 J-10C та 77 J-10S на озброєнні, станом на 2025 рік.[69]
  • ВМС КНР — 25 J-10 на озброєнні, станом на 2026 рік.[70]

Пакистан Пакистан

Китай

J-10AY ПС НВАК з пілотажної групи «1 серпня»

Перший J-10 був переданий у навчальні підрозділи НВАК у 2003 році.[73] Випробування завершилися в грудні 2003 року, і невдовзі після цього було оголошено що літак набув стану боєготовності.[1]

J-10C вступив до бойової служби у квітні 2018 року.[74]

Повідомлялося, що J-10C послідовно перемагає у моделях повітряних боїв проти винищувачів Су-35С, отриманих з Росії, оскільки його менша помітність для радарів дозволяє першим виявити та атакувати ціль. Експерти зазначають, що менш помітна радарна сигнатура, а також значно більш сучасні сенсори та озброєння для боїв як у ближньому, так і в дальньому радіусі дії є ключовими перевагами літака. J-10C здобував перемоги над Су-35 і J-16 під час навчань протягом трьох років поспіль — з 2019 по 2021.[75]

Пакистан

Перемовини щодо отримання J-10A почалися у 2006 році після пропозиції Китаю,[76][77] але тривали до 2012 року, коли була запропонована модифікація J-10B.[78]

У вересні 2020 року повідомлялося, що Пакистан зацікавився J-10C.[79] У грудні 2021 року Пакистан оголосив про закупівлю 25 J-10CE з опцією ще на 11.[80][81] 4 березня 2022 року перша партія з 6 J-10CE для Повітряних сил Пакистану прибула на авіабазу Мінгас (Камра) після перельоту з Ченду, Китай.[82] 11 березня 2022 року вони були офіційно введені до складу 15-ї ескадрильї «Кобри» на авіабазі Мінгас.[5][83][84]

Потенційні

Бангладеш

Під час чотириденного офіційного візиту до Китаю 26 березня 2025 року головний радник Бангладеш Мухаммад Юнус обговорив можливу закупівлю багатоцільових винищувачів. Його пресслужба пізніше підтвердила, що Китай позитивно відреагував на пропозицію. Згідно з урядовими документами, які The Business Standard переглянув у жовтні 2025 року, Бангладеш готується придбати 20 літаків J-10CE до 2027 року, щоб модернізувати Повітряні сили Бангладеш і зміцнити національну систему ППО. Угода, вартістю приблизно 2,20 млрд доларів (близько 27 060 крор так), також охоплюватиме підготовку персоналу, технічне обслуговування та інші пов’язані витрати. Чиновники заявили, що закупівля, ймовірно, буде здійснена в рамках угоди «уряд-уряд» (G2G) протягом бюджетних років 2025–2026 та 2026–2027, а виплати здійснюватимуться частинами протягом 10 років — до 2035–2036 років.[85]

Індонезія

У травні 2025 року індонезійські посадовці висловили зацікавленість у придбанні J-10.[86][87] До жовтня 2025 року Індонезія розглядала можливість закупівлі винищувачів J-10.[88] У середині жовтня Міністерству оборони Індонезії нібито дозволили залучити 1,6 млрд доларів США від іноземних кредиторів для придбання J-10B.[89] Інтерес Індонезії до J-10 може бути пов’язаний з низькою вартістю літака порівняно з іншими варіантами, а також прагненням диверсифікувати постачальників озброєння, аби демонструвати стратегічний нейтралітет.[88]

Див. також

Прототипи
Аналоги

Примітки

  1. ↑ $280 млн по курсу на 1982 рік, ~$911 млн, з урахуванням інфляції станом на 2025 рік
  1. ↑ а б в Wang Jieqing. J-10 Fighter Test Flight Process Secret Revealed. Southern Weekend. Архів оригіналу за 21 березня 2007. Процитовано 5 лютого 2014.
  2. ↑ IISS, 2025, p. 245, 289.
  3. ↑ J-10 Fighter: 27 Years After Its 1st Flight, China’s J-10C Variant Emerges Powerful Alternative To Western Jets. The EurAsian Time (англ.). Процитовано 29 листопада 2025.
  4. ↑ Chinese Equipment Guide (PDF). US Navy Intelligence Office.
  5. ↑ а б Jennings, Gareth (11 березня 2022). Pakistan receives first J-10 fighters from China. Janes. Процитовано 23 червня 2022.
  6. ↑ Explainer | How did China's J-10C match up to French Rafale in India-Pakistan aerial clash?. South China Morning Post (англ.). 12 травня 2025. Процитовано 13 травня 2025.
  7. ↑ а б в г Research, Development, and Acquisition, стор. 2
  8. ↑ а б в Research, Development, and Acquisition, стор. 3
  9. ↑ а б в г д е ж и Wood; Stewart, 2019, p. 61.
  10. ↑ а б в г д е ж и к Wood; Stewart, 2019, p. 62.
  11. ↑ China's Aeroengine Industry, стор. 26
  12. ↑ а б в Research, Development, and Acquisition, стор. 4
  13. ↑ а б Wood; Stewart, 2019, p. 41.
  14. ↑ Wood; Stewart, 2019, p. 63.
  15. ↑ а б Rupprecht, Andreas, 2013. Dragon's Wings. Birmingham: Ian Allan Publishing Ltd.
  16. ↑ а б SibNIA remains center of Russian innovation. 2007. Архів оригіналу за 1 лютого 2014. Процитовано 25 червня 2022.
  17. ↑ Waldron, Greg (21 травня 2021). China's J-10 comes of age with indigenous engine. flightglobal.
  18. ↑ Yeo, Mike (11 травня 2021). China fields J-10 jets powered by homemade engine. Defense News (амер.). Процитовано 11 травня 2021.
  19. ↑ Pakistan Purchases Chinese Jets Based on Scrapped Israeli Lavi Fighter. Haaretz. Процитовано 5 січня 2022.
  20. ↑ Hewson, Robert (19 травня 2008). Chinese J-10 'benefited from the Lavi project'. Jane's. Архів оригіналу за 26 травня 2008.
  21. ↑ Exclusive Interview with J-10 General Designer Song Wencong. 2007. Архів оригіналу за 24 січня 2009. Процитовано 6 січня 2007.
  22. ↑ 少将驳斥"战机抄袭论": 歼-10源自于歼-9. 2012. Архів оригіналу за 27 січня 2013.
  23. ↑ 中国第四代先进战机机头及座舱亮相珠海航展(图)-吊舱,头盔瞄准具,航电系统,凤凰网,凤凰新媒体-黄岩新闻网. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  24. ↑ sina UI Team. 这个是歼10战机飞行员头盔瞄准具吗?. Архів оригіналу за 22 листопада 2015. Процитовано 4 лютого 2015.
  25. ↑ а б в Wood; Yang; Cliff, 2020, p. 45.
  26. ↑ Bronk, 2020, p. 39.
  27. ↑ Wood; Yang; Cliff, 2020, p. 24.
  28. ↑ а б в Johnson, Reuben F. (22 листопада 2019). Dubai Airshow 2019: China's Chengdu promotes J-10C export variant. Janes. Процитовано 20 вересня 2020.
  29. ↑ AL-31FN (рос.). Salyut. Архів оригіналу за 8 жовтня 2011. Процитовано 12 січня 2013.
  30. ↑ а б Ju, Juan (5 березня 2020). Images suggest China has begun fitting indigenous WS10 engine into J-10C fighters. Janes. Процитовано 20 вересня 2020.
  31. ↑ FSUE "Gas-Turbine Engineering RPC "Salut" has successfully completed the first phase of engine longevity and performance bench tests in view of future deliveries of a new version of AL-31FN Series 3. Salut. 24 грудня 2013. Архів оригіналу за 9 січня 2014. Процитовано 24 грудня 2013.
  32. ↑ Wood; Stewart, 2019, p. 32.
  33. ↑ Giovanzanti, Alessandra (23 листопада 2021). PLAAF 25th Air Brigade now operates J-10C multirole fighters. Janes. Процитовано 6 січня 2022.
  34. ↑ а б в Винищувач J-10: нова зірка індо-пакистанської війни. Мілітарний. Процитовано 3 грудня 2025.
  35. ↑ а б Rupprecht, Andreas (2018). Modern Chinese Warplane: Chinese Air Force - Aircraft and Units. Harpia Publishing. с. 118. ISBN 978-09973092-5-6.
  36. ↑ Pakistan approves purchase of Lockheed Martin F-16s and Chengdu J-10 fighters-13 April 2006-Washington DC-Flight International. Flightglobal.com. 13 квітня 2006. Архів оригіналу за 13 грудня 2009.
  37. ↑ Lei, Zhao (18 лютого 2016). PLA's fighter jets go up for sale. China Daily. Архів оригіналу за 19 лютого 2016. Процитовано 19 лютого 2016.
  38. ↑ а б Parken, Oliver (29 березня 2023). The J-10 Changed China's Fighter Game 25 Years Ago. The Drive.
  39. ↑ Kopp, Carlo (10 липня 2007). J-10S Dual Seat Variant. Air Power Australia. с. 1. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 серпня 2018.
  40. ↑ Ivanov, Henry (9 січня 2006), China working on "Super-10" advanced fighter, Janes Defence World, архів оригіналу за 11 січня 2006
  41. ↑ а б Weening, Alexander; Hardy, James (9 жовтня 2014). New pictures of J-10B revealed. IHS Jane's 360. Архів оригіналу за 29 квітня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  42. ↑ Fisher, Richard D. Jr. (12 січня 2015). Images suggest J-10Bs close to entering Chinese service. janes.com. Архів оригіналу за 30 квітня 2015. Процитовано 25 травня 2015.
  43. ↑ New J-10 Variant sighted. Janes Defence News. 23 березня 2009. Архів оригіналу за 26 березня 2009. Процитовано 23 травня 2011.
  44. ↑ WALDRON, GREG (6 листопада 2018). J-10B TVC wows Zhuhai crowds with surprise performance. flightglobal. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  45. ↑ Giovanzanti, Alessandra. Images emerge of J-10C fighters for Pakistan. Janes. Процитовано 19 лютого 2022.
  46. ↑ а б Chuanren, Chen. New Chinese Weapons Seen on J-10C Fighter. Aviation International News. Архів оригіналу за 10 січня 2019. Процитовано 1 січня 2019.
  47. ↑ New BVRAAM may have entered PLAAF service. janes.com. Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 1 січня 2019.
  48. ↑ How good is China's J-10C fighter? We ask Justin Bronk from the RUSI think-tank. Hush-Kit. 26 лютого 2019.
  49. ↑ Rogoway, Emma Helfrich, Tyler (18 липня 2022). China’s J-10 Fighter Spotted In New ‘Big Spine’ Configuration (Updated). The War Zone (амер.). Процитовано 21 листопада 2025.
  50. ↑ Centeno, Gabriel (12 липня 2022). Chinese J-10 fighter spotted with fuselage modification. Aeroflap (англ.). Процитовано 21 листопада 2025.
  51. ↑ 褚文 (19 листопада 2019). 【對外軍售】中國三代機進軍國際市場? 殲-10C首亮相杜拜航展 (zh-hant) . 香港01. Процитовано 23 січня 2022.
  52. ↑ а б Rupprecht, Andreas (2018). Modern Chinese Warplane: Chinese Air Force - Aircraft and Units. Harpia Publishing. с. 121. ISBN 978-09973092-6-3.
  53. ↑ Explained: Which weapons were used, how exactly did Pakistan carry out airstrikes in Iran?. 18 січня 2024.
  54. ↑ Mangi, Faseeh (8 травня 2025). Pakistan Hails Role of Chinese Jets in Repelling India Strikes. Bloomberg News. Процитовано 8 травня 2025.
  55. ↑ Pakistan claims Chinese-made J-10C fighter jets used against India's air force. South China Morning Post (англ.). 8 травня 2025. Архів оригіналу за 8 травня 2025.
  56. ↑ Shah, Saeed; Ali, Idrees (9 травня 2025). Exclusive: Pakistan's Chinese-made jet brought down two Indian fighter aircraft, US officials say. Reuters.
  57. ↑ а б Chauvent, Marc (20 травня 2025). Rafale, SPECTRA et LPI : quel avenir pour la supériorité aérienne française ?. Journal Officiel. Assemblée nationale. 17e Législature: 3516.
  58. ↑ Newdick, Thomas (7 травня 2025). China's PL-15 Air-To-Air Missile Appears To Have Been Used In Combat For The First Time. The War Zone. Архів оригіналу за 7 травня 2025.
  59. ↑ How China helped Pakistan shoot down Indian fighter jets. Daily Telegraph (англ.). 1 травня 2025. Архів оригіналу за 8 травня 2025.
  60. ↑ Chakraborty, Chiranjivi; Cha, Sangmi (7 травня 2025). China's Defense Stocks Advance After India-Pakistan Clash. Bloomberg News. Архів оригіналу за 7 травня 2025.
  61. ↑ Srivastava, Mehul; Clover, Charles; Jilani, Humza (9 травня 2025). China's J-10 'Dragon' shows teeth in India-Pakistan combat debut. Financial Times.
  62. ↑ Abrar, Mian (12 травня 2025). When the Dragon Took Flight: Pakistan's J-10C shifts the balance. Pakistan Today. Процитовано 17 травня 2025.
  63. ↑ Agencies, Daily Sabah with (14 травня 2025). Rafale vs J-10C: Fighter jets steal spotlight in India-Pakistan clash. Daily Sabah (амер.). Процитовано 25 травня 2025.
  64. ↑ Пилот разбившегося истребителя J-10 награждён за умелые действия. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 5 лютого 2014.
  65. ↑ Chinese J-10B fighter jet crashed in downtown, injuring seven. Архів оригіналу за 29 листопада 2014. Процитовано 16 листопада 2014.
  66. ↑ Chinese Fighter Jet Crash: Incompatible Russian Engine or Industrial Deficiency?. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 16 жовтня 2015.
  67. ↑ Guo, Kai (14 листопада 2016). Black box of plane that crashed and killed female fighter pilot found. People's Daily. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 16 січня 2022.
  68. ↑ Chinese fighter jet taken down by bird. Taiwan News (англ.). 5 жовтня 2010. Процитовано 23 жовтня 2024.
  69. ↑ IISS, 2025, p. 245.
  70. ↑ Hoyle, Craig. World Air Forces 2026. FlightGlobal. Процитовано 12 січня 2026.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  71. ↑ IISS, 2025, p. 289.
  72. ↑ Suciu, Peter (20 серпня 2024). China's J-10C Fighter Jet Is A Killer In the Sky. Процитовано 15 грудня 2024.
  73. ↑ Wood та Stewart, 2019, p. 62.
  74. ↑ ZX, ред. (16 квітня 2018). China's fighter jet J-10C begins combat duty. Xinhuanet. Архів оригіналу за 29 квітня 2018. Процитовано 28 квітня 2018.
  75. ↑ Abrams, Abraham (2024). J-20 Mighty Dragon: Asia's First Stealth Fighter in the Era of China's Military Rise. Warwick: Helion. с. 58.
  76. ↑ Pakistan will stand by China against US 'siege', says Rashid. Daily Times (Pakistan). 23 лютого 2006. Архів оригіналу за 3 лютого 2008. Процитовано 8 вересня 2013.
  77. ↑ Ansari, Usman (3 серпня 2011). China Officially Offers Pakistan J-10 Variant. Defense News. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2013.
  78. ↑ J-10B fighter planes, 6 marines for Pakistan as Cino-Pak talks underway and lead to pakistan acquiring 100 j-10 and f16 super hornets. The News Tribe. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 10 вересня 2013.
  79. ↑ Chowdhury, Srinjoy (6 вересня 2020). Pakistan reaches out to China for more fighter jets and missiles. Times Now. Процитовано 4 лютого 2021.
  80. ↑ Kumar, Ankit (29 грудня 2021). Pakistan confirms raising squadron of Chinese J-10C in response to India's Rafale jets. India Today. Процитовано 29 грудня 2021.
  81. ↑ Pakistan acquires squadron of elite J-10C fighter: reports. Pakistan Today. 30 грудня 2021. Процитовано 6 січня 2022.
  82. ↑ Pakistan receives first batch of China's J-10CE fighter jets - SAMAA. Samaaenglish.tv. Архів оригіналу за 5 березня 2022. Процитовано 14 березня 2022.
  83. ↑ Multi-role J-10C fighter jets inducted into PAF fleet. 11 березня 2022.
  84. ↑ Six China-made J-10C jets inducted into PAF. 12 березня 2022.
  85. ↑ Kashem, Abul (7 жовтня 2025). Bangladesh plans $2.2 b purchase of 20 Chinese J-10 fighter jets. The Business Standard. Процитовано 7 жовтня 2025.
  86. ↑ Marison, Walda; Difa, Yashinta (28 травня 2025). Wicaksono, Aditya Eko Sigit (ред.). Indonesia weighs acquisition of Chinese J-10C fighter jets. Antara News. Процитовано 3 червня 2025.
  87. ↑ Putra, Erik Purnama, ред. (30 травня 2025). Sjafrie: Indonesian Air Force Pilots Sent to China for J-10 Fighter Jet Training. Republika.co.id. Процитовано 3 червня 2025.
  88. ↑ а б Chew, Amy. Indonesia still 'considering' buying Chinese J-10 fighter jets to modernise its military. South China Morning Post. Процитовано 6 листопада 2025.
  89. ↑ Rahmat, Ridzwan (16 жовтня 2025). Indonesia seeks foreign loans for J-10 fighters, naval systems. Jane's. Процитовано 17 жовтня 2025.

Література

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Chengdu J-10
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.