Phoenix Wright: Ace Attorney

Phoenix Wright: Ace Attorney
РозробникCapcom Редагувати інформацію у Вікіданих
ВидавецьNintendo Australiad і Capcom[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Дистриб'юторNintendo eShop, Google Play і App Store Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанр(и)пригодницька відеогра і візуальна новела Редагувати інформацію у Вікіданих
ПлатформаNintendo DS, Game Boy Advance, Windows, iOS, Android, Wii, WiiWare і Wii U Редагувати інформацію у Вікіданих
Ліцензіяпропрієтарна ліцензія Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску12 жовтня 2001, 15 вересня 2005, 12 жовтня 2005, 23 грудня 2005, 16 березня 2006, 15 грудня 2009, 21 грудня 2009, 11 січня 2010, 15 січня 2010, 24 травня 2010, 17 квітня 2014, 9 грудня 2014, 11 грудня 2014 і 2001[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Режим гри Однокористувацька гра
Творці
ПродюсерАцуші Інабаd Редагувати інформацію у Вікіданих
Режисер(и)Шю Такуміd Редагувати інформацію у Вікіданих
Композитор(и)Masakazu Sugimorid[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Технічні деталі
Носійцифрове завантаження Редагувати інформацію у Вікіданих
Ace Attorney
Наступна граPhoenix Wright: Ace Attorney – Justice for All
2002
Офіційний сайт​(яп.) Редагувати інформацію у Вікіданих

Phoenix Wright: Ace Attorney (укр. Фенікс Райт: Відмінний адвокат; яп. 逆転裁判, кириліз.: Ґякутен Саібан, досл. «Судовий переворот») — візуальна новела та пригодницька відеогра, розроблена і видана компанією Capcom. Вперше вийшла 2001 року для портативної консолі Game Boy Advance в Японії. Пізніше гру було портовано на різні платформи. Це перша частина серії Ace Attorney, яка згодом отримала кілька продовжень і спінофів, а також численні перевидання та ремастери для комп’ютерів, консолей і мобільних пристроїв.

Сюжет розповідає про новачка-адвоката Фенікса Райта, який прагне домогтися виправдувальних вироків для своїх клієнтів. Серед ключових персонажів: керівниця Райта Мія Фей, її сестра та асистентка Мая, а також прокурор Майлз Еджворт. Ігровий процес поділений на дві частини: розслідування та судові процеси. Під час розслідувань гравець збирає інформацію й докази, а під час судових слухань перехресно допитує свідків і відповідає на запитання судді, прокурора та свідків. Історія поділена на п’ять справ.

Гра отримала загалом позитивні відгуки критиків, які відзначали її сюжет, персонажів, подачу та оригінальну концепцію. Phoenix Wright: Ace Attorney мала комерційний успіх як у Японії, так і за її межами. У 2006 році з’явилася манґа за мотивами гри, у 2012 році відбулася прем’єра кіноадаптації «Ace Attorney», а 2016 року вийшов аніме-серіал.

Після оригінального випуску на Game Boy Advance гру неодноразово перевидавали. У 2012 році вийшла високоякісна HD-версія перших трьох частин серії для iOS та Android у Японії, а 2013 року — для iOS на Заході[3][4][5]. У 2014 році колекція Phoenix Wright: Ace Attorney Trilogy була випущена на Nintendo 3DS[6][7][8][9][10]. 2019 року ця ж збірка стала доступною на Nintendo Switch, PlayStation 4, Xbox One та Windows[11][12].

Ігровий процес

Phoenix Wright: Ace Attorney є візуальною новелою[13]. Гравець бере на себе роль адвоката Фенікса Райта та намагається захищати клієнтів у п’яти послідовних справах. Після їх завершення справи можна перегравати в довільному порядку[14]. Кожна справа починається зі вступної катсцени, зазвичай із зображенням убивства[15], після чого гравцеві доручається захищати головного підозрюваного. Розслідування передбачає збір доказів і свідчень шляхом спілкування з клієнтами, свідками та поліцією, а також дослідження місць подій[14]. За допомогою меню можна переміщатися між локаціями, вивчати та пред’являти докази[16]. Судові слухання зосереджені на перехресному допиті свідків. Гравець повинен виявляти суперечності у свідченнях і пред’являти докази, що їх спростовують. Також іноді потрібно відповідати на запитання судді, свідків чи прокурора, обираючи з кількох варіантів або показуючи потрібний доказ. Якщо гравець робить надто багато помилок, клієнта визнають винним, і гру доведеться почати знову. Успішне завершення справи відкриває наступну.

Сюжет

У першій справі Phoenix Wright: Ace Attorney головний герой, новопризначений адвокат Фенікс Райт з юридичної контори «Fey & Co.», погоджується захищати свого друга дитинства Ларрі Батца, обвинуваченого у вбивстві своєї подруги Сінді Стоун. За допомогою своєї наставниці Мії Фей він доводить, що справжнім убивцею є свідок обвинувачення Френк Сахвіт.

Невдовзі після цього Мію вбивають у її офісі. Її молодшу сестру Маю, ученицю-ворожкою, заарештовують за підозрою у вбивстві, оскільки детектив Дік Гамшу знаходить записку з її ім’ям, написану кров’ю Мії. Фенікс береться захищати Маю й протистоїть у суді прокурору Майлзу Еджворту, знайомому з дитинства, який ще не програвав жодної справи. У ході процесу Фенікс викриває справжнього злочинця — Редда Вайта, професійного шантажиста, однак сам стає обвинуваченим, коли Вайт використовує зв’язки в прокуратурі. Захищаючи себе сам, Фенікс працює з Маєю, яка за допомогою медіумських здібностей викликає дух Мії; завдяки цьому вдається домогтися зізнання Вайта. У подяку Мая стає асистенткою Фенікса, а той бере на себе керівництво юридичною конторою своєї наставниці.

Наступна справа пов’язана з актором Віллом Паверсом, зіркою дитячого телесеріалу «Сталевий самурай», якого обвинувачують у вбивстві колеги Джека Гаммера. Зрештою з’ясовується, що Гаммер зазнавав шантажу з боку продюсерки серіалу Ді Васкес і намагався вбити її, підставивши Паверса. Васкес убила його у відповідь, діючи в межах самооборони.

У наступній справі прокурора Еджворта заарештовують за підозрою у вбивстві адвоката Роберта Гаммонда. Після вагань він дозволяє Феніксу захищати себе. Суперником Райта у процесі стає наставник Еджворта — Манфред фон Карма, який не програв жодної справи за сорок років кар’єри. Фенікс доводить, що колишній судовий пристав Яні Йоґі застрелив Гаммонда за вказівкою фон Карми. Розслідування виявляє події 15-річної давнини: тоді фон Карму покарали за фальсифікацію доказів у справі адвоката Ґреґорі Еджворта, батька Майлза. Щоб приховати пляму на репутації, фон Карма вбив Ґреґорі й переконав Майлза, що саме він винен у смерті батька. Йоґі ж було оголошено божевільним, що зруйнувало його життя. Під тиском доказів фон Карма зізнається у вбивстві Ґреґорі, і Еджворта виправдовують. Після процесу з’ясовується, що саме Еджворт надихнув Фенікса стати адвокатом, коли в дитинстві захистив його від хибного звинувачення у крадіжці. Ларрі Батц, їхній спільний знайомий, тоді зізнається, що крадіжку скоїв він сам. Еджворт, розчарований у методах фон Карми, починає сумніватися, чи варто йому продовжувати кар’єру прокурора. Тим часом Мая вирушає до рідного села, щоб завершити навчання ворожки.

П’ята справа, додана у версіях для Nintendo DS та наступних перевиданнях, розповідає про захист Лани Скай, голови прокуратури, яку обвинувачують у вбивстві детектива Брюса Ґудмена. Її молодша сестра Ема просить допомоги Фенікса. Розслідування приводить до інциденту дворічної давнини, коли серійний убивця Джо Дарк нібито вбив прокурора Ніла Маршалла під час спроби втечі. Фенікс знаходить докази, які начебто свідчать про причетність Еми, проте згодом викриває, що справжнім убивцею був начальник поліції Деймон Ґант. Він маніпулював доказами, щоб шантажувати Лану й контролювати прокуратуру, а також убив Ґудмена, коли той захотів відновити справу Дарка. Ґант визнає свою провину. Лану виправдовують у справі про вбивство, але вона має відповісти як його співучасниця. Ему відправляють до Європи для подальшого навчання у сфері криміналістики, а Фенікс продовжує свою кар’єру адвоката. Водночас стає відомо, що Еджворт зник.

У цій справі можливий і «поганий фінал», у якому Ему визнають винною у вбивстві Ніла Маршалла, а Лану — співучасницею.

Сприйняття

Огляди

Більшість версій гри отримали «загалом схвальні відгуки» за даними агрегатора Metacritic, із середніми оцінками від високих 70 до низьких 80 балів зі 100[17][18]; винятком стала версія для Wii, що має 67/100, що відповідає «змішаним або посереднім відгукам»[19].

Журнал Famitsu високо оцінив ідею побудови гри навколо судових процесів, назвавши її інноваційною та захопливою завдяки можливості викривати брехню свідків[25]. Майкл Коул з Nintendo World Report зазначив, що дизайн та інтерфейс роблять гру доступною навіть для тих, хто зазвичай не цікавиться відеоіграми[26]. Крейґ Гарріс з IGN відзначав лінійність проєкту та простоту головоломок через те, що гравець може в будь-який момент зупиняти свідчення[22]. Подібну думку висловив і Коул, який вважав, що іноді стає незрозуміло, як просуватися далі. Він також зазначив низьку реіграбельність через сюжетно-орієнтований характер гри, хоча припустив, що через кілька років гравці можуть захотіти повернутися до неї[26].

Томас Боускіл з Nintendo Life назвав гру «шедевром» і заявив, що вона змінила його уявлення про відеоігри. Він відзначав вдалі 2D-розслідування, які, на його думку, підходили краще за потенційні 3D-реалізації. Водночас він визнавав, що частина досліджень була «нудною», але це компенсувалося відчуттям задоволення від розкриття справ[14].

Каррі Гускос із GameSpot заявила, що гра оживила жанр пригодницьких ігор, назвавши її подачу «унікальною та видатною»[15]. Вона відзначила музику, звукові ефекти та візуальне оформлення перехресних допитів, яке створювало атмосферу, подібну до файтингу[15]. Гарріс із IGN також порівняв стиль гри з файтингами[22]. Водночас Гускос зазначала, що прості графічні засоби добре передають настрій і характер персонажів[15]. Гарріс погоджувався, називаючи візуал «добре промальованим» і музику «якісною», але вважав анімацію обмеженою[22]. Коул вважав графіку застарілою, але зі своїм «стилем». Йому сподобалися вступні катсцени та анімації персонажів, які він назвав «безцінними»[26]. Надя Оксфорд з USgamer підкреслювала значення музики серії, називаючи тему Джейка Маршалла (The Detective That Came From the Wild West) однією з найкращих[27].

Боускіл відзначав гумористичність і різноманітність персонажів, що не давало грі набриднути[14]. Гускос описувала їх як цілісних, перебільшених і своєрідних[15]. Гарріс вважав сюжет цікавим і добре написаним[22][21]. Коул захоплювався непередбачуваністю розслідувань та розвитком персонажів, які забезпечували темп та цілісність справ. Він також високо оцінив англійську локалізацію, зокрема гумор[26]. За словами Фінтана Монагана з The Escapist, гра є критикою японської судової системи, де рівень обвинувальних вироків сягає 99%[28].

Натомість деякі рецензенти негативно сприйняли порти. Спенсер Макілвейн з Nintendo Life розчарувався обмеженим використанням Wii Remote та низькою роздільною здатністю графіки на портативних пристроях. Ден Вайтгед з Eurogamer також називав керування жестами другорядним нововведенням і критикував брак зусиль Capcom у порівнянні з ремейком The Secret of Monkey Island від LucasArts[20]. Гарріс із IGN описав порт як «вкрай лінивий», побажавши покращеної графіки та більш чіткого тексту[23].

Визнання

Версія для Game Boy Advance стала однією з трьох ігор, що отримали Special Award на шостій церемонії CESA Game Awards[29][30]. Eurogamer поставив гру на 18-те місце у списку найкращих ігор 2005 року[31]. Вона також була номінована на звання «Найкраща пригодницька гра» від GameSpot, але поступилася Fahrenheit[32]. Destructoid назвав її 48-ю найкращою грою 2000-х років, відзначивши судовий ігролад та персонажів, і охарактеризував як «одну з найунікальніших та найнеочікуваніших ігор десятиліття»[33]. У 2009 році Game Informer включив її до списку 200 найкращих ігор усіх часів (178 місце)[34]. У 2011 році Adventure Gamers поставив її на 29-те місце серед найкращих пригодницьких ігор[35], у 2015 році GamesRadar+ назвав її 55-ю найкращою грою всіх часів[36], а у 2016 році читачі Famitsu віддали їй друге місце серед найкращих ігор для Game Boy Advance[37]. У 2017 році за опитуванням Famitsu вона посіла третє місце серед найкращих пригодницьких ігор усіх часів[38].

Продажі

Версія для Game Boy Advance посіла 163-тє місце серед найпродаваніших ігор Японії у 2001 році з показником у 62 169 копій[39]. Повторний бюджетний реліз 2003 року додав ще 37 143 продані копії[40]. Видання для Nintendo DS стало 127-ю найпродаванішою грою 2005 року в Японії з результатом 101 902 копії[41]. Між 2006 і 2011 роками гра додатково розійшлася накладом 419 954 копії, поступово опустившись із 133-го на 650-те місце у рейтингах продажів[42].

У Північній Америці попит на версію для Nintendo DS перевищив очікування. Гру було важко знайти у магазинах після виходу; третій наклад розпродали приблизно за тиждень[43][44]. Станом на лютий 2007 року було відвантажено 100 000 копій, що, за словами віцепрезидента з маркетингу Capcom, стало несподіваним результатом[45].

Спадщина

Після виходу Phoenix Wright: Ace Attorney серія отримала низку продовжень, спінофів та кросовер. Друга й третя частини, Justice for All та Trials and Tribulations, вийшли відповідно у 2002 та 2004 роках[46][47]. Четверта частина, Apollo Justice: Ace Attorney (2007)[48][49], представила нового головного героя — Аполло Джастіса. П’ята гра серії, Dual Destinies, побачила світ у 2013 році[50], а шоста, Spirit of Justice, — у 2016 році[51].

Окремі ігри-спінофи з участю прокурора Майлза Еджворта — Ace Attorney Investigations (2009) та Investigations 2 (2011) — також були випущені[52][53][54]. Дві інші гри серії, The Great Ace Attorney: Adventures (2015) та The Great Ace Attorney 2: Resolve (2017)[55], зосереджені на пригодах предка Фенікса Райта — Рюноске Наруходо. У 2012 році відбувся вихід кросовера з серією Professor Layton — Professor Layton vs. Phoenix Wright: Ace Attorney[56][57].

У 2006 році стартувала манґа за мотивами гри, написана Кендзі Куродою та ілюстрована Кадзуо Маекавою, яка публікувалася в журналі «Bessatsu Young Magazine»[58]. В англомовному виданні компанія Kodansha випустила її у Північній Америці п’ятьма томами (2011–2012)[59][60]. Третій і четвертий томи посідали друге місце у «The New York Times Manga Best Seller List»[61][62].

11 лютого 2012 року в японських кінотеатрах відбулася прем’єра художнього фільму «Ace Attorney», знятого студією Toei Company під режисурою Такаші Мііке[63]. У квітні 2016 року стартувала аніме-адаптація, що базується на оригінальній трилогії ігор[64].

Phoenix Wright: Ace Attorney вважають грою, яка сприяла популяризації жанру візуальних новел на Заході[65]. Видання Vice Magazine відзначало її роль у поширенні формату візуальної новели-детективу[66], а також підкреслювало, що її успіх передував відродженню пригодницьких «point-and-click» ігор і міжнародній популярності японських візуальних новел[67]. За словами режисера серії Danganronpa Кадзаки Кодакі, успіх Phoenix Wright у Північній Америці був зумовлений тим, що гра вирізнялася серед більшості візуальних новел завдяки своїм унікальним механікам, які згодом були використані й розвинені у Danganronpa[65].

Примітки

  1. ↑ а б StrategyWiki, the free strategy guide and walkthrough wiki — 2005.
  2. ↑ а б Masakazu Sugimori
  3. ↑ Android版『逆転裁判 123HD』配信サイト (яп.). Capcom. Архів оригіналу за 1 жовтня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
  4. ↑ 逆転裁判 123HD 〜成歩堂 龍一編〜 まとめ (iPhone/iPod). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 11 жовтня 2015.
  5. ↑ Schreier, Jason (30 травня 2013). The Phoenix Wright HD Trilogy Is Finally Out on iOS Today. Kotaku. Архів оригіналу за 2 грудня 2014. Процитовано 11 жовтня 2015.
  6. ↑ Ace Attorney 123: Wright Selection for 3DS Previewed in Video. Anime News Network. 23 січня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 23 січня 2020.
  7. ↑ Ace Attorney 1, 2, and 3 coming to 3DS. Gematsu. 21 січня 2014. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 22 січня 2020.
  8. ↑ Luster, Joseph (22 січня 2014). Original "Ace Attorney" Trilogy Heads to 3DS in Japan. Crunchyroll. Архів оригіналу за 2 липня 2020. Процитовано 22 січня 2020.
  9. ↑ VIDEO: "Ace Attorney 123: Wright Collection" Relives the Original Trilogy in Debut Trailer. Crunchyroll. 23 січня 2014. Архів оригіналу за 1 липня 2020. Процитовано 23 січня 2020.
  10. ↑ 逆転裁判123 成歩堂セレクション まとめ (3DS). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 11 жовтня 2015.
  11. ↑ Wales, Matt (27 лютого 2019). Capcom's Phoenix Wright: Ace Attorney Trilogy is out in April. Eurogamer. Gamer Network. Архів оригіналу за 27 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
  12. ↑ 『逆転裁判123 成歩堂セレクション』発売日が2019年2月21日に決定！ 成歩堂龍一の大活躍が大画面で大復活！ 巧舟×渡辺歩インタビューも必見！【先出し週刊ファミ通】. Famitsu (яп.). Enterbrain. 7 листопада 2018. Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  13. ↑ Musgrave, Shaun (15 серпня 2014). 'Phoenix Wright: Ace Attorney - Dual Destinies' Review - No Objections To This Port's Quality. TouchArcade. Архів оригіналу за 21 вересня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  14. ↑ а б в г д Bowskill, Thomas (20 липня 2006). Phoenix Wright: Ace Attorney (DS) Review. Nintendo Life. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 24 жовтня 2015.
  15. ↑ а б в г д е Gouskos, Carrie (10 жовтня 2005). Phoenix Wright: Ace Attorney Review. GameSpot. Архів оригіналу за 28 червня 2014. Процитовано 1 листопада 2015.
  16. ↑ Phoenix Wright: Ace Attorney Instruction Booklet. Capcom. 12 жовтня 2005. с. 12.
  17. ↑ а б Phoenix Wright: Ace Attorney for DS Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  18. ↑ а б Phoenix Wright: Ace Attorney for iPhone/iPad Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 28 вересня 2014. Процитовано 1 листопада 2015.
  19. ↑ а б Phoenix Wright: Ace Attorney for Wii Reviews. Metacritic. Архів оригіналу за 28 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  20. ↑ а б Whitehead, Dan (19 січня 2010). Phoenix Wright: Ace Attorney. Eurogamer. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
  21. ↑ а б Harris, Craig (11 жовтня 2005). Phoenix Wright: Ace Attorney. IGN. с. 1. Архів оригіналу за 9 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  22. ↑ а б в г д Harris, Craig (11 жовтня 2005). Phoenix Wright: Ace Attorney. IGN. с. 2. Архів оригіналу за 2 листопада 2012. Процитовано 1 листопада 2015.
  23. ↑ а б Harris, Craig (11 січня 2010). Phoenix Wright Ace Attorney Review. IGN. Архів оригіналу за 7 жовтня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  24. ↑ McIlvaine, Spencer (13 січня 2010). Phoenix Wright: Ace Attorney (WiiWare) Review. Nintendo Life. Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 11 жовтня 2015.
  25. ↑ 逆転裁判 まとめ (GBA). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 11 жовтня 2015.
  26. ↑ а б в г Cole, Michael (20 жовтня 2005). Phoenix Wright: Ace Attorney. Nintendo World Report. Архів оригіналу за 19 квітня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  27. ↑ Oxford, Nadia (9 березня 2016). Note Block Beat Box: Listening to Jake Marshall's Theme from Phoenix Wright: Ace Attorney. USgamer. Gamer Network. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 10 березня 2016.
  28. ↑ Phoenix Wright's Objection!. The Escapist. 11 травня 2010. Архів оригіналу за 22 червня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  29. ↑ GAME AWARDS 2001-2002: 特別賞. 発表授賞式. 第６回 CESA GAME AWARDS. Computer Entertainment Supplier's Association. Архів оригіналу за 23 червня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  30. ↑ 逆転裁判. GAME AWARDS 2001-2002 特別賞受賞作品. 第６回 CESA GAME AWARDS. Computer Entertainment Supplier's Association. Архів оригіналу за 3 жовтня 2022. Процитовано 23 червня 2022.
  31. ↑ Top 50 Games of 2005: 20 to 16. Eurogamer. 28 грудня 2005. Архів оригіналу за 29 січня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  32. ↑ Staff. Best & Worst 05: Genre Awards; Best Adventure Game. GameSpot. Архів оригіналу за 25 червня 2013.
  33. ↑ Concelmo, Chad (30 листопада 2009). The Top 50 Videogames of the Decade (#50-41). Destructoid. Архів оригіналу за 15 вересня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  34. ↑ The Top 200 Games of All Time. Game Informer. № 200. GameStop. Грудень 2009. с. 78.
  35. ↑ Top 100 All-Time Adventure Games. Adventure Gamers. 30 грудня 2011. с. 16. Архів оригіналу за 11 вересня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  36. ↑ The 100 best games ever. GamesRadar. 25 лютого 2015. с. 47. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 11 жовтня 2015.
  37. ↑ Ashcraft, Brian (2 червня 2016). Poll: Japan's Most Memorable Games on Each Console. Kotaku. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 12 червня 2019.
  38. ↑ Steins;Gate is voted the best Adventure game of all time. Japanese Nintendo. 7 червня 2017. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018.
  39. ↑ GEIMIN.NET／2001年テレビゲームソフト売り上げTOP300 (яп.). Geimin.net. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  40. ↑ GEIMIN.NET／2003年テレビゲームソフト売り上げTOP300 (яп.). Geimin.net. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  41. ↑ GEIMIN.NET／2005年テレビゲームソフト売り上げTOP500 (яп.). Geimin.net. Архів оригіналу за 5 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  42. ↑ For sales data from 2006, see GEIMIN.NET／2006年テレビゲームソフト売り上げTOP500（ファミ通版） (яп.). Geimin.net. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  43. ↑ Ransom-Wiley, James (21 червня 2006). Phoenix Wright: still hot, still rare. Joystiq. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  44. ↑ Surette, Tim (13 березня 2006). Phoenix Wright ordered back in stores. GameSpot. Архів оригіналу за 29 грудня 2014. Процитовано 1 листопада 2015.
  45. ↑ Kietzmann, Ludwig (20 лютого 2007). Former Clover members now working on Resident Evil 5, new Wii game. Joystiq. Архів оригіналу за 4 жовтня 2015. Процитовано 1 листопада 2015.
  46. ↑ 逆転裁判2 まとめ (GBA). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 1 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  47. ↑ 逆転裁判3 まとめ (GBA). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 12 квітня 2013. Процитовано 2 листопада 2015.
  48. ↑ Spencer (1 лютого 2008). Investigation phase, Apollo Justice: Ace Attorney interview. Siliconera. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 26 вересня 2015./
  49. ↑ 逆転裁判4 (яп.). Nintendo Japan. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 17 лютого 2009.
  50. ↑ 逆転裁判5 まとめ (3DS). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 4 листопада 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  51. ↑ Sato (6 березня 2016). Ace Attorney 6 To Release In Japan On June 9, Gets New Videos And Info. Siliconera. Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 7 березня 2016.
  52. ↑ Fletcher, JC (9 квітня 2008). Gyakuten Kenji: new Phoenix Wright prequel starring Edgeworth. Joystiq. Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  53. ↑ 逆転検事 (DS). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  54. ↑ 逆転検事2 (DS). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 30 вересня 2015.
  55. ↑ Romano, Sal (31 березня 2015). The Great Ace Attorney Japanese release date set. Gematsu. Архів оригіналу за 23 жовтня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  56. ↑ Yin-Poole, Wesley (19 жовтня 2010). Prof. Layton VS Phoenix Wright is real. Eurogamer. Архів оригіналу за 20 жовтня 2010. Процитовано 2 листопада 2015.
  57. ↑ レイトン教授VS逆転裁判 まとめ (3DS). Famitsu (яп.). Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  58. ↑ New Ace Attorney Manga to Launch in Japan's Young Mag. Anime News Network. 3 квітня 2009. Архів оригіналу за 12 липня 2014. Процитовано 2 листопада 2015.
  59. ↑ North American Anime, Manga Releases: June 12–18. Anime News Network. 16 червня 2011. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  60. ↑ North American Anime, Manga Releases, July 15–21. Anime News Network. 18 липня 2012. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 2 листопада 2015.
  61. ↑ New York Times Manga Best Seller List, December 25–31. Anime News Network. 7 січня 2012. Архів оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  62. ↑ New York Times Manga Best Seller List, March 18–24. Anime News Network. 31 березня 2012. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 листопада 2015.
  63. ↑ Hodgkins, Crystalin (21 жовтня 2011). Ace Attorney Live-Action Film's Cast Photo Published. Anime News Network. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 17 жовтня 2015.
  64. ↑ Ace Attorney Game Franchise Gets TV Anime in April 2016. Anime News Network. 17 вересня 2015. Архів оригіналу за 3 жовтня 2015. Процитовано 17 вересня 2015.
  65. ↑ а б Mackey, Bob (28 грудня 2015). Danganronpa Director Kazutaka Kodaka on the Power of "Psychopop". USgamer. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  66. ↑ Kotzer, Zack (20 грудня 2015). 'Aviary Attorney' Looks Like the Best Game About Bird Lawyers in 1848 Paris Ever. Vice Magazine. Архів оригіналу за 16 серпня 2019. Процитовано 12 червня 2019.
  67. ↑ Wright, Steven T. (13 вересня 2016). How the 'Law and Order' of Gaming Has Lasted for 15 Years. Vice Magazine. Архів оригіналу за 27 липня 2019. Процитовано 12 червня 2019.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.