SH-3 Sea King

Sikorsky SH-3 Sea King
Вертольоти ВМС США SH-3H Sea King
Призначення ПЧО/ПРО/Багатоцільовий гелікоптер
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 11 березня 1959
Дата прийняття на службу 1961
Списання Списаний ВМС США у 2006
Статус На службі
Основні користувачі  Військово-морські сили США
 Військово-морські сили Італії
 Військово-морські сили Бразилії
 Військово-морські сили Аргентини
Виробництво 1959–1970-ті
Вартість одиниці
$6,4 млн[1]
Варіанти Sikorsky S-61L/N
Sikorsky S-61R
Sikorsky CH-124 Sea King
Westland Sea King

SH-3 Sea King (укр. «Сі Кінґ»; назва в компанії S-61)[a] — американський вертоліт-мисливець за субмаринами (МС) спроектований і побудований Sikorsky Aircraft. Видатним у конструкції було те, що це став перший у світі вертоліт-амфібія і один з перших гвинтокрилих мисливців за субмаринами з турбовальними двигунами.[2]

Представлений у 1961 він став ключовим вертольотом-мисливцем за субмаринами ВМС США і використовувався протягом кількох десятиліть до заміни не амфібійним Sikorsky SH-60 Seahawk у 1990-х. Ці вертольоти також були популярними на цивільній службі і у іноземних військових користувачів. На 2015 вертоліт залишався на службі у багатьох країнах світу. Sea King будувала компанії Agusta у Італії за ліцензією, Mitsubishi у Японії і Westland у Великій Британії під назвою Westland Sea King. Основними цивільними версіями є S-61L та S-61N.

Проектування

Походження

Під час Холодної війни, для радянського флоту було побудовано великий флот з різних субмарин який налічував до 200 робочих човнів. Для боротьби з цією загрозою у ВМС США було ухвалене рішення про покращення і розробку різних засобів боротьби з ворожими субмаринами, в результаті чого з'явився вертоліт Sea King.[3] Наприкінці 1950-х, ВМС США вирішили використати для своїх цілей нові турбовальні двигуни. Сікорський отримав запит від ВМС США на розробку нового вертольоту з турбінами для використання як мисливців за субмаринами; за специфікацією на вертольоті повинний бути сонар для занурювання, можливість проводити до 4 годин у повітрі, а також здатний нести до 380 кг озброєння.[4]

У 1957 Сікорський отримав контракт від ВМС США на всепогодний вертоліт-амфібію. Відповідно першим специфікаціям вертоліт повинен був об'єднувати в собі мисливця і убивці субмарин; до цього такі функції покладалися на два різних вертольоти.[5][4] Також цей вертоліт став першим вертольотом який розроблявся за концепцією нової збройної системи, за якою Сікорський був відповідальний не лише за створення і випуск планера, але і за основні бортові системи, такі як сонар, навігаційне обладнання, електронні пристрої і обладнання підтримки. Наприклад, навігаційний костюм для гвинтокрилів який було створено у співпраці Сікорського та ВМС США.[6]

SH-3A з HS-6 над авіаносцем Kearsarge на початку 1960-х

Ключовою особливістю мисливців за субмаринами є наявність амфібійного корпусу, що дозволяє гвинтокрилу сідати на воду, а також використання спарених-турбовальних двигунів, що дозволяє мати машині важче і краще обладнання ніж інші вертольоти.[5][7][6] Назва HSS-2 яка пов'язувала вертоліт з раніше створеним HSS-1.[4] Для підтримки програми розробки було створено 10 прототипів.[8] У травні 1959 прототип вперше піднявся у повітря.[5]

На початку 1961 два прототипи було переведено на борт авіаносця Lake Champlain для проведення льотних випробувань; ці випробування, які включали тестування відкидних механізмів лопатей несного гвинта і серії зльотів під час вітру швидкістю до 80 км/год, були успішно завершені у середині 1961.[9][8] Невдовзі після завершення випробувань ВМС США замовили перші гвинтокрили HSS-2, який буде перейменований на SH-3A у вересні 1961.[10] При введені на службу, це був не тільки найбільший вертоліт-амфібія у світі, але й були першими всепогодними вертольотами які серійно вироблялися для ВМС США.[6]

Наприкінці 1961 і на початку 1962, модифікований HSS-2 Sea King використовували для того щоб побити рекорди швидкості МФА серед вертольотів на дальність 3 км, 100 км, 500 км та 1000 км. Ця серія польотів закінчилася 5 лютого 1962 зі встановленням HSS-2 досяг рекорду абсолютної швидкості у 339 км/год.[11][12] Цей рекорд було побито французьким вертольотом Sud-Aviation Super Frelon 23 липня 1963 досягши швидкості 350 км/год.[13]

Подальші розробки

Основна конструкція Sea King мала зменшений шум і інші аспекти які були дуже привабливими для інших операторів, тому Сікорський обрали Sea King для подальших розробок для інших ринків окрім ВМС США.[8] Одним з головних варіантів Sea King стала модель для цивільних операторів, який отримав назву Sikorsky S-61L. Першим оператором вертольоту S-61L стала компанія Los Angeles Airways, який ввів на службу машину 11 березня 1962.[14][15] Ще одним визначним варіантом Sea King, значною зміною було використання звичайного корпусу, став Sikorsky S-61R, який був розроблений для перевезення вантажів і для пошуково-рятувальної роботи, така машина частіше за все використовується у ВПС США і береговою охороною США.[16]

SH-3H спускає гідролокатор, 1989

У ВМС США початкові моделі SH-3A Sea King будуть поступово покращені до варіантів SH-3D та SH-3H; вони мають потужніші двигуни і покращені сенсори, що покращує їхнє використання як платформи мисливця за субмаринами. Також Sea Kings використовують для інших завдань, наприклад, як тральщик, для пошуково-рятувальної роботи на полі бою, а також як вантажний/пасажирський транспорт.[5] Екіпажі протичовнових Sea Kings також навчаються працювати і на таких другорядних ролях, тому вертоліт може швидко виконати такі завдання.[17]

ВМС Канади стали основним оператором вертольотів Sikorsky CH-124 Sea King, Sea King залишається основним морським вертольотом Канади протягом 50 років з часу прийняття на озброєння у 1963.[18] Один з відомих винаходів для посадки вертольоту, який використовується у багатьох країнах, походить саме з Канади і має назву 'Beartrap' (Ведмежа пастка). Цей пристрій допомагає Sea Kings сідати у складних умовах, наприклад, на малі посадкові майданчики або під час поганої погоди.[18][19]

Компанія Сікорський видала декілька ліцензій на місцеве виробництво вертольотів, наприклад, Mitsubishi у Японії та Agusta у Італії. Інша компанія з Великої Британії, Westland Helicopters, має право модифікувати Sea King і випускає вертоліт Westland Sea King.[20][21][22] На відміну від американських Sea King, Westland Sea King створений для проведення багато часу у автономному режимі.[23] Загалом Westland випустило 330 Sea Kings; окрім британських операторів, є і закордонні оператори Westland Sea King в тому числі ВПС Індії, ВМС Німеччини, Королівські ВМС Австралії і Королівські ВПС Норвегії.[24]

На початку 21-го століття, через закінчення терміну військової служби, було багато пропозицій на переробку військових Sea Kings для подальшого використання; окрім цивільних операторів, деякі країни, наприклад, Єгипет і Індія, замовляють колишні американські вертольоти Sea Kings для поповнення власного флоту повітряних суден.[25][26][27] Хоча Сікорський припинив випуск вертольотів протягом 1970-х, станом на 2009 рік на службі знаходилося 600 вертольотів Sea Kings.[28]

Конструкція

SH-3A посадка на воду у 1964

Sikorsky SH-3 Sea King це вертоліт-амфібія середнього розміру з двома двигунами. Багато оснащення на борту Sea King є більш передовим ніж на інших схожих вертольотах. Окрім можливості сідати на воду і працювати за будь-якої погоди, це був перший американський вертоліт який міг одночасно шукати і атакувати субмарини.[6] Два турбовальних двигуна давали SH-3 більш високу вантажопідйомність і кращу живучість у порівнянні з попередніми мисливцями за субмаринами.[5] При збої у роботі одного двигуна, Sea King міг продовжувати політ на іншому двигуні.[29] На Sea King було встановлено двигун General Electric T58-GE-8B, який мав потужність 1250 к.с.[6]

При виконанні звичайних завдань екіпаж Sea King складався з чотирьох осіб; пілота і другого пілота і двох членів екіпажу які знаходилися у кабіні. При виконанні полювання за субмаринами, у кормі знаходився оператор який керував і слідкував за пошуковим обладнанням і збором отриманих даних.[30] При пошуково-рятувальних завданнях кабіна Sea King вміщувала 22 особи; у медичному варіанті, можна було перевозити дев'ять нош із двома лікарями. У транспортному варіанті можна було перевозити 28 солдат.[6]

Sea King було оснащено багатьма елементами для виконання морських операцій; лопаті несного і хвостового гвинтів складалися автоматичною системою для компактного зберігання вертольоту на борту корабля.[6] Використання корпусу-амфібії дозволяло Sea King сідати на воду і знаходитися на поверхні води як човен; додаткові повітряні балону у спонсонах давали вертольоту додаткову остійність і плавучість, завдяки цих заходам вертоліт успішно протистояв хитавиці.[7] Конструкція корпусу також допомагала вертольоту сідати на важкій місцевості, в тому числі на льоду, болотах та тундрі.[6] У спонсонах приховані звичайні колеса для посадки на землю.[6]

На вертоліт можна встановлювати різне озброєння. Для полювання за субмаринами, вертоліт може нести чотири торпеди або чотири глибинні бомби. Для боротьби з кораблями, деякі моделі могли нести одну або дві ракети, зазвичай Sea Eagle або Exocets.[31] Sea King також може нести ядерну бомбу B57.[32] Протичовнове обладнання Sea Kings включає гідролокатор AQS-13A/B/E, спеціалізований комп'ютер для обробки даних з локатора і сонарного буя, різні варіанти гідроакустичних буїв, ресивер гідроакустичних буїв ARR-75 і датчики магнітних аномалій. На всіх вертольотах встановлено обладнання AKT-22 для отримання даних з усіх власних елементів у радіусі.[33] Деякі останні моделі Sea King мають цифрові навігаційні системи і системи нічного бачення.[34]

Історія використання

Декілька UH-3H Sea Kings під час зльоту, 2003

Sea King було прийнято на озброєння ВМС США у червні 1961 під назвою HSS-2. Після введення уніфікованої системи позначення літальних апаратів, назву було змінено на SH-3A. В основному його використовували у полюванні на субмарини: пошук і відстежування радянських субмарин; при виникненні бойової ситуації вони могли атакувати ворожі субмарини.[35] Sea King могли працювати з берегових платформ для збільшення витривалості і дальності атаки. Можливо було проводити операції і в ночі, хоча це і створює значні труднощі для льотного екіпажу.[36][37]

Sea King також виконував різні завдання, такі як пошуково-рятувальні операції, перевезення вантажів, протикорабельні завдання і ДРЛС. Авіаносці використовували Sea King для власного захисту від ворожих літаків, вони були готові врятувати екіпаж літака який впав при посадці або зльоті.[38] Вони перевозили людей і пошту між кораблями.[36]

Sea King експортували до багатьох країн Бразилії, Італії, Японії та Великої Британії.[39] Деякі оператори використовують Sea King більше 50 років.[40][41]

Під час війни у В'єтнамі SH-3 рятували екіпажі збитих літаків на морі і на суші, такі машини мали самоущільнювальні паливні баки, багато кулеметів і важку броню.[42] Через велику дальність дії і безпечність, їх часто використовували для рятувальних вильотів у тили північних в'єтнамців для вивезення екіпажів збитих літаків.[8] Sea King також використовували для медичної евакуації та ліквідації наслідків стихійних лих.[36]

VH-3 Sea King корпусу морської піхоти як «Борт номер один» сідає поряд з Білим домом

SH-3 став першим вертольотом який використовували для вивезення космічних капсул починаючи з Меркурій-Атлас 7 у травні 1962.[43] У лютому 1971 SH-3A піднявся з десантного корабля USSNew Orleans, щоб підібрати капсулу Аполлон-14.[44] Для пошуково-рятувальних операцій використовували спеціальний SH-3, HH-3.[7]

Декілька Sea Kings були у підрозділі КМП США HMX-1, де вони використовуються якості президентських вертольотів; у цьому плані, позивний 'Marine One' вертольоти використовують лише для перевезення президента. На 2012, згідно програміVXX планується заміна флоту вертольотів Sea King.[45][46] У 1992 Міністерство юстиції США подали в суд на компанію Сікорський стверджуючи, що компанія завищує ціни на компоненти для ВМС США.[47] У 1997 Міністерство юстиції подало подальше звинувачення проти Сікорського в умисному завищенні ціни за контрактом модернізації Sea King ВМС США[48]

Протягом 1990-х у ВМС США Sea King були замінені більш сучасними Sikorsky SH-60 Sea Hawk.[49] Проте, SH-3 продовжили використовувати у резервних підрозділах як транспортні і пошуково-рятувальні. 27 січня 2006 на морській базі Норфолк, Вірджинія проведено церемонію списання зі служби SH-3.[50] Вони були замінені більш сучасними вертольотами SH-60 Sea Hawk.[36]

Варіанти

SH-3D Sea King підбирає капсулу Apollo 17. На задньому плані авіаносець Ticonderoga
HH-3A на борту Bon Homme Richard
«Борт Номер Одни», президентський VH-3A «Sea King» який використовувався у 1961—1976, на постаменті у Бібліотеки Ніксона
SH-3G у 1981

Військові

XHSS-2
Прототип H-3 Sea King.[51]
YHSS-2
Досерійний вертоліт S-61, побудовано сім для ВМС США,[52] у 1962 отримав назву YSH-3A.[51]
HSS-2
Оригінальне позначення Sea King. Змінено SH-3A у 1962 згідно системі позначень літальних апаратів США
SH-3A
Мисливець за субмаринами ВМС США; побудовано 245. Оригінальне позначення HSS-2.[5]
HH-3A
Пошуково-рятувальний вертоліт ВМС США. 12 перероблені з SH-3A.[5]
CH-3A
Військово-транспортна версія ВПС США; три перероблені з SH-3A у CH-3A; пізніше вони стали CH-3B.[53]
NH-3A (S-61F)
Експериментальний високошвидкісний гвинтокрил, з обтічним фюзеляжем, без поплавців, з короткими крилами на яких було розташовано два реактивних двигуна для збільшення швидкості, один перероблений з SH-3A. Пізніше перероблено хвостовий гвинт, він міг обертатися на 90° і слугував як штовхальний пропелер; на вертольоті встановлювався штовхальний пропелер «Roto-Prop» розроблений для Sikorsky S-66.[54]
RH-3A
Вертоліт-тральщик ВМС США. 9 перероблені з SH-3A.[51]
VH-3A
Пасажирський вертоліт для VIP осіб армії і КМП США; перша назва HSS-2Z. Побудовано 8, плюс два SH-3A перероблено з пошкоджених вертольотів (один YHSS-2 і один SH-3A). Інші було повернуто ВМС США у 1975—1976 і замінено VH-3D.
CH-3B
Військово-транспортний вертоліт ВПС США.[52]
SH-3D
Мисливець за субмаринами ВМС США. Побудовано 73 і два перероблено з SH-3A.[5]
VH-3D
Пасажирський вертоліт для VIP осіб КМП США, побудовано 11. Прийнято на службу 1976.[55]
SH-3G
Вантажно-транспортний вертоліт ВМС США. 105 перероблено з SH-3A та SH-3D.[5]
SH-3H
Оновлення SH-3G до мисливця за субмаринами ВМС США.[5] Він мав покращення SH-3G, міг шукати протикорабельні ракети та мав ріні покращення планера. 163 SH-3A/D/G було оновлено до SH-3H.[55]
SH-3H AEW
Вертоліт ДРЛС іспанського флоту.
UH-3H
Вантажно-транспортний вертоліт ВМС США; перероблено з SH-3H шляхом демонтажу протичовнових систем.[55]

Позначення компанії Сікорський

S-61
Позначення компанії вертольота Sea King.[5]
S-61A
Експортна версія для ВПС Данії. Більші понтони без плавучих баків, 530-літровий центральний бак замість гідролокатора і відсутність автоматичної системи складання лопатей.[56]
S-61A-4 Nuri
Пошуково-рятувальний вертоліт ВПС Малайзії. 31 місце для бійців. Побудовано 38.[52]
S-61A/AH
Багатофункціональний вертоліт для пошуково-рятувальних робіт у Антарктиці.
S-61B
Експортна версія мисливця за субмаринами SH-3 ВМС Японії.
S-61D-3
Експортна версія для ВМС Бразилії.
S-61D-4
Експортна версія для ВМС Аргентини.
S-61NR
Пошуково-рятувальний вертоліт для ВПС Аргентини.
S-61V
Позначення компанії для VH-3A. Побудовано один для Індонезії.
S-61L/N
Цивільна версія Sea King.
S-61R
S-61R служив у ВПС США під позначеннями CH-3C/E Sea King і HH-3E Jolly Green Giant, а також у береговій охороні США і ВПС Італії під позначенням HH-3F Sea King (більш відомий під прізвиськом «Пелікан»).[57]

United Aircraft Канада

Канадський Sikorsky CH-124A Sea King
CH-124
Мисливець за субмаринами ВМС Канади (41 зібрано компанією United Aircraft Канада).[58]
CH-124A
Програма покращення Sea King (SKIP) була спрямована на встановлення нової авіаоніки для покращення безпеки.[58]
CH-124B
Альтернативна версія CH-124A без гідролокатора, але з датчиком MAD. У 2006 5 машин було перероблено для підтримки Standing Contingency Task Force (SCTF), і мали додаткові місця для бійців і нові радіостанції. Плани встановлення швидкої лебідки, EAPSNIPS (Engine Air Particle Separator / Snow & Ice Particle Separator) не увінчалися успіхом.[58]
CH-124B2
Шість CH-124B було оновлено до стандарту CH-124B2 у 1991—1992. Перероблений CH-124B2 мав сонарні буї для пошуку субмарин, а також мав гідролокатор для доповнення гідролокаторів корабля. Через те, що полювання за субмаринами перестало бути основним пріоритетом канадських військових CH-124B2 були перероблені на транспорти для військ Standing Contingency Task Force.[58]
CH-124C
Один CH-124 використовувався Helicopter Operational Test and Evaluation Facility яка розташована у Ширвотері. Він використовувався для тестування нової трансмісії.[58]
CH-124U
Не офіційна назва чотирьох CH-124, які були модифіковані як вантажо-пасажирські вертольоти. Один розбився у 1973, а інші пізніше було перероблено на CH-124A.[58]

Westland

Westland Sea King AEW.2A ВМС Великої Британії у 1998

Westland Sea King випускався за ліцензією компанією Westland Helicopters Ltd у Великій Британії, яка випускала спеціальну версію для ВМС Великої Британії. Вона мала два двигуни Rolls-Royce Gnome (ліцензійні T58) і британську авіоніку і обладнання. Вперше піднялася у повітря у 1969 і прийнята на озброєння наступного року. Машину також використовували ВПС Великої Британії у пошуково-рятувальних операціях і продавали у багато країн світу.

Agusta

AS-61
Позначення компанії H-3 Sea King побудованих за ліцензією Agusta.
AS-61A-1
Італійська експортна модель для ВПС Малайзії.
AS-61A-4
Військовий транспортний, пошуково-рятувальний вертоліт.[59]
AS-61N-1 Silver
Ліцензійна модель S-61N, зі зменшеною кабіною.
AS-61VIP
Пасажирський вертоліт для VIP осіб.[59]
ASH-3A (SH-3G)
Багатофункціональний транспортний вертоліт
ASH-3D
Мисливець за субмаринами. Використовувався у ВМС Італії, Бразилії, Ірану, Перу та Аргентини.[59]
ASH-3TS
VIP, транспортний вертоліт. Також відомий як ASH-3D/TS, ВПС Італії використовували 2 з 1975 до 2012.[59][60]
ASH-3H
Мисливець за субмаринами.[59]

Mitsubishi

S-61A
Ліцензійний S-61A як пошуково-рятувальний і багатоцільовий вертоліт ВМС Японії. Побудовано 18.
HSS-2
Ліцензійна версія S-61B як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 55.
HSS-2A
Ліцензійна версія S-61B(SH-3D) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 28,
HSS-2B
Ліцензійна версія S-61B(SH-3H) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 23,

Оператори

Вертоліт ВПС Великої Британії Westland Sea King, ліцензована копія Sea King
Вертоліт ВМС Бразилії SH-3 Sea King на підльоті до USS Bunker Hill.
Вертоліт ВМС Ірану ASH-3D Sea King у військових навчаннях Velayat-90
Rescue 5 департаменту шерифа Лос-Анджелеса, H-3 Sea King, над узбережжям Ранчо Палос Вердес.
 Аргентина
  • ВМС Аргентини[61]
 Бразилія
 Канада
 Данія
  • ВПС Данії,[63] колишній оператор.[64][65]
 Індія
  • ВМС Індії
 Іран
  • ВМС Ірану[61]
 Ірак
  • ВПС Іраку,[66][67] колишній оператор
 Італія
 Японія
 Малайзія
  • ВПС Малайзії[61]
 Перу
 Іспанія
  • ВМС Іспанії[61]
 Саудівська Аравія
 США
 Венесуела
  • Армія Венесуели[61]
 Україна

Україна

23 листопада 2022 року під час виступу в Осло міністр оборони Великої Британії повідомив про передачу трьох британських вертольотів Sea King (імовірно британську версію Westland WS-61 Sea King) Україні[74]. При чому, перший вертоліт вже переданий та знаходиться в Україні[75].

Вертольоти, імовірно, служитимуть для виконання пошуково-рятувальних задач[75].

У Великій Британії вже було підготовлено десять екіпажів для роботи на цих вертольотах[74].

Льотно-технічні характеристики (SH-3)

Схематичне зображення SH-3 Sea King
Схематичне зображення SH-3 Sea King

Джерело: Omnifarious Sea King,[76] U.S. Navy Fact File.[1]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 4 (два пілоти, два оператори ПЧО)
  • Пасажиромісткість: 3
  • Довжина: 16,7 м
  • Висота: 5,13 м
  • Діаметр несучого гвинта: 19 м
  • Площа обертання несучого гвинта: 284 м²
  • Маса порожнього: 5382 кг
  • Маса спорядженого: 8449 кг
  • Нормальна злітна маса: 10000 кг
  • Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T58-GE-10 1400 кс ( 1045 кВт)


Льотні характеристики

Озброєння

  • 2×Mk 46/44 протичовнові торпеди (SH-3H)
  • Різні сонарні буї і піротехнічні прилади
  • Ядерна глибина бомба B-57



Див. також

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки

  1. ↑ Від англ. sea та king — «король моря»
    Абревіатура в чинній системі позначень авіації та ракет містить такі індекси:
    • S (anti-submarine) — протичовновий
    • H (helicopter) — гелікоптер
  1. ↑ а б "H-3 Sea King helicopter." [Архівовано 10 грудня 2005 у Wayback Machine.] U.S. Navy Fact File, Retrieved: 17 April 2012.
  2. ↑ Leoni 2007, p. 251.
  3. ↑ Fieldhouse and Taoka 1989, pp. 70-71, 74.
  4. ↑ а б в Mutza 2010, p. 106.
  5. ↑ а б в г д е ж и к л м Chant 1988, p. 464.
  6. ↑ а б в г д е ж и к «HSS-2.». Архів оригіналу за 18 квітня 2016. Процитовано 28 жовтня 2016.
  7. ↑ а б в Jackson 2005, p. 207.
  8. ↑ а б в г Mutza 2010, p. 107.
  9. ↑ «HSS-2 Completes Carrier Trials.» (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 грудня 2013. Процитовано 28 жовтня 2016.
  10. ↑ Frawley 2003, p. 194.
  11. ↑ Taylor, John W.R. Jane's All The World's Aircraft 1963—1964, Jane's All The World's Aircraft Publishing Co. Ltd.
  12. ↑ «USN HSS-2's 200 m.p.h.» [Архівовано 18 квітня 2016 у Wayback Machine.] Flight International, 15 February 1962. p. 233.
  13. ↑ Taylor, John W.R. Jane's All The World's Aircraft 1966—1967, Jane's All The World's Aircraft Publishing Co. Ltd.
  14. ↑ Apostolo, G. «Sikorsky S-61».
  15. ↑ «The Self-Supporting Helicopter» [Архівовано 21 липня 2013 у Wayback Machine.] Time Magazine. 26 December 1960.
  16. ↑ Apostolo, Giorgio.
  17. ↑ Williamson 2000, pp. 149, 167.
  18. ↑ а б Gordon, Lisa, The King at sea [Архівовано 14 грудня 2013 у Wayback Machine.]" Vertical Magazine, 9 December 2013.
  19. ↑ «Haze Gray & Underway — The Canadian Navy of Yesterday & Today — Sea King» [Архівовано 15 грудня 2013 у Wayback Machine.]. 
  20. ↑ Uttley 2001, p. 206.
  21. ↑ McGowen 2005, p. 119.
  22. ↑ Thorn and Frawley 1998, p. 164.
  23. ↑ Lake 1996, pp. 114—115.
  24. ↑ McGowen 2005, pp. 120, 126.
  25. ↑ «India Buys Six U.S. Navy Sea Kings.»
  26. ↑ «Last U.S. Navy Sea King Helicopter Delivered.». Архів оригіналу за 25 листопада 2005. Процитовано 28 жовтня 2016.
  27. ↑ «Former Presidential helicopter redelivered to the Egyptian Government.». Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 28 жовтня 2016. [Архівовано 2012-09-25 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Baruzzi, Cara.
  29. ↑ Bishop and Chant 2004, p. 208.
  30. ↑ Williamson 2000, p. 169.
  31. ↑ Byers 1986, p. 232.
  32. ↑ Fieldhouse and Taoka 1989, pp. 72-73.
  33. ↑ Biass 1985, p. 543.
  34. ↑ Chesneau 1985, pp. 2–3, 5.
  35. ↑ Blair 2004, p. 42.
  36. ↑ а б в г Dorsey, Jack.
  37. ↑ S.R. Arends, Harrington, J.H., Karlsson, C.R., Pellerin, A. E., and Staley, M. «Military Use of Offshore Platforms.»
  38. ↑ Bishop and Chant 2004, p. 91.
  39. ↑ Chant 1988, pp. 182—183.
  40. ↑ Tutton, Michael.
  41. ↑ «BBC 2 programme Sea King: Britain's flying past 28 February 2013.». Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 28 жовтня 2016.
  42. ↑ Marolda 1996, pp. 70–80.
  43. ↑ Blair 2004, p. 87.
  44. ↑ «Apollo 14 crewmen step aboard U.S.S. New Orleans after splashdown.». Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 28 жовтня 2016.
  45. ↑ Trimble, Stephen.
  46. ↑ Cavas, Christopher P. «Former Competitors Join Forces for Helo Program.» [Архівовано 29 липня 2012 у Archive.is]
  47. ↑ «Sikorsky sued over alleged Sea King overcharges.»
  48. ↑ Pazniokas, Mark. «Testimony Begins In Sikorsky Trial.» [Архівовано 28 липня 2013 у Wayback Machine.] Hartford Courant, 17 July 1997.
  49. ↑ Blair 2004, p. 44.
  50. ↑ «U.S. Navy Retires Sea Kings.»
  51. ↑ а б в Eden 2004, p. 410.
  52. ↑ а б в Donald 1997, p. 843.
  53. ↑ Eden 2004, p. 413.
  54. ↑ Leoni 2007, pp. 26–28.
  55. ↑ а б в Eden 2004, p. 411.
  56. ↑ page 435 in Jane's All the World's Aircraft 1980, ISBN 0-531-03953-6
  57. ↑ United States, 1974, p.
  58. ↑ а б в г д е Durning, Michael.
  59. ↑ а б в г д Chant 1988, p. 356.
  60. ↑ а б «Agusta Sikorsky SH-3D/TS» [Архівовано 9 листопада 2014 у Wayback Machine.]. aeronautica.difesa.it. 2014.
  61. ↑ а б в г д е ж и «World Air Forces 2014» [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.] (PDF).
  62. ↑ «Royal Canadian Navy (1945—1968)» [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.].
  63. ↑ «Flyvevåbnet H-3» [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.].
  64. ↑ «Danish Defence Website: Helicopters retired after 45 years (Article in Danish)» [Архівовано 18 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
  65. ↑ «DR Broadcaster: Helicopters retired (Article in Danish)» [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  66. ↑ «World's Air Forces 1987 pg. 65» [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
  67. ↑ «Iraqi Agusta-SH-3D» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.].
  68. ↑ «JMSDF S-61» [Архівовано 7 липня 2013 у Wayback Machine.].
  69. ↑ «World's Air Forces 1987 pg. 81» [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]. flightglobal.com.
  70. ↑ «US Navy SH-3» [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.]. globalsecurity.org.
  71. ↑ а б «Marine Helicopter Squadron-1 (HMX-1) Nighthawks» [Архівовано 2 квітня 2013 у Wayback Machine.]. globalsecurity.org.
  72. ↑ «3 Super Puma Helicopters Acquired For Sheriff's Department Air Rescue» [Архівовано 5 грудня 2012 у Wayback Machine.]. ©2012 CBS Local Media.
  73. ↑ Britain sending helicopters to Ukraine for first time - Ben Wallace. BBC News Services (англ.). 23 листопада 2022. Процитовано 23 листопада 2022.
  74. ↑ а б Британія підготувала 10 українських екіпажів для “Sea King”. Мілітарний. 26 листопада 2022.
  75. ↑ а б Україна вперше отримає вертольоти від Великобританії, але без "опції" бити рашистів. Defense Express. 23 листопада 2022.
  76. ↑ Air International May 1981, p. 218.

Джерела

  • Biass, Eric H. World Helicopter Systems. Geneva, Switzerland: Interavia Data, 1985.
  • Bishop, Chris and Chris Chant. Aircraft Carriers. Minneapolis, Minnesota: Zenith Imprint, 2004. ISBN 0-7603-2005-5.
  • Blair, Don. Splashdown! Nasa and the Navy. Nashville, Tennessee: Turner Publishing, 2004. ISBN 1-56311-985-4.
  • Byers, R.B. The Denuclearisation of the Oceans. London: Taylor & Francis, 1986. ISBN 0-7099-3936-1.
  • Chant, Christopher. A Compendium of Armaments and Military Hardware. London: Routledge, 1988. ISBN 0-7102-0720-4.
  • Chesneau, Roger. Aeroguide 10: Westland Sea King HAR Mk 3. Essex, UK: Linewrights, 1985. ISBN 0-946958-09-2.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 1974.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 1998.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 2004.
  • Donald, David, ed. The Complete Encyclopedia of World Aircraft. New York: Barnes & Noble Books, 1997. ISBN 0-7607-0592-5.
  • Eden, Paul, ред. (1 червня 2006). The Encyclopedia of Modern Military Aircraft. London: Amber Books, 2004. ISBN 1-904687-84-9.
  • Fieldhouse, Richard and Taoka Shunji. Superpowers at Sea: An Assessment of the Naval Arms Race. Oxford, UK: Oxford University Press, 1989. ISBN 0-19829-135-3.
  • Frawley, Gerard. The International Directory of Civil Aircraft, 2003—2004. Fyshwick, Australian Capital Territory: Aerospace Publications Pty Ltd, 2003. ISBN 1-875671-58-7.
  • Jackson, Robert, ed. «Sikorsky S-61/SH-3 Sea King.» Helicopters: Military, Civilian, and Rescue Rotorcraft (The Aviation Factfile). London: Grange Books Ltd, 2005. ISBN 1-84013-812-2.
  • Lake, Jon. «Westland Sea King: Variant Briefing». World Air Power Journal, Volume 25, Summer 1996, pp. 110–135. London: Aerospace Publishing. ISBN 978-1-874023-79-1. ISSN 0959-7050.
  • Leoni, Ron D. Black Hawk: The Story of a World Class Helicopter. Reston, Virginia: American Institute of Aeronautics and Astronautics, 2007. ISBN 1-56347-918-4.
  • Marolda, Edward J. By Sea, Air, and Land: An Illustrated History of the U. S. Navy and the War in Southeast Asia. Darby, Pennsylvania: DIANE Publishing, 1996. ISBN 0-7881-3250-4.
  • McGowen, Stanley S. Helicopters: An Illustrated History of their Impact. Santa Barbara, California: ABC-CLIO, 2005. ISBN 1-85109-468-7.
  • Mutza, Wayne. Helicopter Gunships: Deadly Combat Weapon Systems. Specialty Press, 2010. ISBN 1-5800-7154-6.
  • Uttley, Matthew. Westland and the British Helicopter Industry, 1945—1960: Licensed Production versus Indigenous Innovation. [Архівовано 13 квітня 2022 у Wayback Machine.] London: Routledge, 2001. ISBN 0-7146-5194-X.
  • Williamson, Ronald M. Naval Air Station Jacksonville, Florida, 1940—2000: An Illustrated History. Nashville, Tennessee: Turner Publishing, 2000. ISBN 1-5631-1730-4.

Література

  • Núñez Padin, Jorge Felix (2014). Núñez Padin, Jorge Felix (ред.). Sikorsky S-61D.4 & UH-3H Sea King. Serie Aeronaval (Spanish) . Т. 32. Bahía Blanca, Argentina: Fuerzas Aeronavales. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.