Vengeur (Q137)
| «Вендже» | ||
|---|---|---|
| Vengeur (Q137) | ||
 | ||
| Схема підводного човна типу «Редутабль» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | підводний човен типу «Редутабль» | |
| Держава прапора |  Франція
| |
| Належність |  Військово-морські сили Франції
| |
| На честь | у перекладі «месник» | |
| Замовлено | 1925 | |
| Закладено | 11 січня 1926 | |
| Спущено на воду | 1 вересня 1928 | |
| Введено в експлуатацію | 18 грудня 1931 | |
| На службі | 1931–1942 | |
| Статус | 27 листопада 1942 року затоплений екіпажем у Тулоні, щоб запобігти захопленню німецькими військами | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 1572 тонни (надводна) 2092 тонни (підводна) | |
| Довжина | 92,30 м | |
| Ширина | 8,1 м | |
| Висота | 4,40 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Sulzer 2 × електродвигуни | |
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 3000 к.с. (дизелі) 2 × 1200 к. с. (електродвигуни) | |
| Швидкість | 17,5 вузлів (32,4 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна) | |
| Дальність плавання | 14 000 миль (26 000 км) на швидкості 7 вузлів (надводна) 10 000 миль (18 600 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 4 000 миль (7 000 км) на швидкості 17 вузлів (надводна) 90 миль (170 км) на швидкості 7 вузлів (підводна) | |
| Екіпаж | 64 офіцери та матроси | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 100-мм гармата | |
| Торпедно-мінне озброєння | 9 × 550-мм торпедних апаратів 2 × 400-мм торпедних апарати 13 торпед | |
| Зенітне озброєння | 1 × 13,2-мм великокаліберний кулемет M1929 | |
«Вендже» (фр. Vengeur (Q137) — військовий корабель, великий океанський підводний човен типу «Редутабль» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.
Підводний човен «Вендже» був закладений 11 січня 1926 року на верфі компанії Arsenal de Cherbourg у Шербурі. 1 вересня 1928 року він був спущений на воду, а 18 грудня 1931 року увійшов до складу ВМС Франції.
Історія служби
Після завершення ходових випробувань, але ще до введення в експлуатацію, «Венже» здійснив тривалу подорож у супроводі свого однотипного корабля «Редутабль». Вирушивши з Шербура 3 березня 1930 року, підводні човни зробили зупинки у Французькому Марокко, Сенегалі, Вест-Індії та Сполучених Штатах, перш ніж повернутися до Франції в червні 1930 року. Вони були першими французькими підводними човнами, які перетнули Атлантичний океан.
17 червня 1931 року «Венже» прибув до Бреста і знову відвідав Брест 20 вересня 1931 року. Зрештою, корабель ввели в експлуатацію 18 грудня 1931 року.
23 квітня 1937 року, у Середземному морі біля мису Сісіє поблизу Тулона, «Венже» взяв участь у випробуванні пристрою стеження, який полегшував пошук літака або льотчиків, що впали в море, створюючи флуоресцентний шар, який могли бачити екіпажі літаків.
У квітні 1940 року ВМС Франції розгорнули нову 4-ту флотилію ПЧ у Бізерті в Тунісі, до складу якої призначили «Вендже», «Арго», «Анрі Пуанкаре», «Ле Сентавр», «Френель», «Ле Конкеран», «Ле Глор'є», «Л'Еспуа», «Ле Еро», «Ле Тоннант», «Монж», «Пегасі» і «Паскаль».
«Вендже» був серед французьких кораблів, затоплених у Тулоні. Коли Німеччина та Італія окупували Вільну зону (фр. Zone libre) Віші 27 листопада 1942 року, човен був серед інших французьких кораблів, затоплених у Тулоні, щоб запобігти їх захопленню Німеччиною. Він затонув, перш ніж німецькі війська встигли дістатися до нього та спробувати запобігти його затопленню. У цей день французами були знищені 77 кораблів, у тому числі 3 лінійні кораблі, 1 гідроавіаносець «Командан Тест», 7 крейсерів, 15 есмінців, 13 міноносців, 6 шлюпів, 15 підводних човнів, 9 сторожових катерів, 19 допоміжних суден, 1 навчальний корабель, 28 буксирів і 4 кранів[Прим. 1]. П'яти підводним човнам вдалося вирватися в хаосі ситуації з бази, три досягли Північної Африки (два підводні човни дійшли до Алжиру: «Касаб'янка» і «Марсойн», один човен «Глорі» — Орану), човен «Іріс» дістався іспанської Барселони, і останній — «Венус» — змушений був затопитися в гирлі гавані.
Див. також
- HMS Poseidon (P99)
- Fratelli Bandiera (1930)
- HNLMS O 10
- ORP Sęp (1938)
- К-22 (1940)
- U-137 (1940)
Примітки
- Виноски
- ↑ Серед затоплених: 3 лінійних кораблі: «Страсбург», «Дюнкерк», «Прованс»; 1 гідроавіаносець: «Командан Тест»; 4 важких крейсери: «Дюпле», «Фош», «Алжері», «Кольбер»; 3 легких крейсери: «Марсельез», «Жан де В'єн», «Ла Галісоньєр»; 15 підводних човнів: «Акерон», «Кайман», «Діаман», «Л'Еспо», «Еврідік», «Френель», «Галаті», «Анрі Пуанкаре», «Наяд», «Паскаль», «Редутабль», «Сирена», «Тетіс», «Венус», «Вендже»
- Джерела
Посилання
- FR Vengeur. на uboat.net. (англ.)
- VENGEUR(фр.)
Література
- François-Emmanuel Brézet, Histoire de la marine allemande: 1939—1945, Paris, Perrin, 1999, 398 p. ISBN 978-2-262-01337-0
- Huan, Claude (2004). Les Sous-marins français 1918—1945. Rennes: Marines Éditions. ISBN 9782915379075.(фр.)
- Picard, Claude (2006). Les Sous-marins de 1 500 tonnes. Rennes: Marines Éditions. ISBN 2-915379-55-6(фр.)
- Toussaint Griffi, Laurent Preziosi, Première mission en Corse occupée, avec le sous-marin Casabianca (décembre 1942-mars 1943), Éditions L'Harmattan, year 1988 ISBN 978-2-7384-0213-4(фр.)