Iris (Q188)
| «Іріс» | ||
|---|---|---|
| Iris (Q188) | ||
![]() | ||
| Схематичне зображення французького підводного човна типу «Мінерв» | ||
| Верф | ||
| Під прапором | ||
| Належність | ||
| Порт приписки | Тулон | |
| На честь | Іриди | |
| Закладений | 1 липня 1932 | |
| Спуск на воду | 23 вересня 1934 | |
| Введений до складу флоту | 15 вересня 1936 | |
| Виведений зі складу флоту | 1 лютого 1950 | |
| На службі | 1936–1942 | |
| Загибель | 27 листопада 1942 року інтернований у Картахені | |
| Сучасний статус | Повернувся до Франції 29 листопада 1945 року; списаний на брухт | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі | |
| Проєкт | ||
| Класифікація ПЧ | малий дизель-електричний підводний човен 2-го класу | |
| Тип ПЧ | підводний човен типу «Мінерв» | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 14,2 вузла (26,3 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 9 вузлів (17 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 80 м | |
| Дальність плавання | 2000 миль (3700 км) на швидкості 10 вузлів (надводна) 85 миль (157 км) на швидкості 5 вузлів (підводна) | |
| Автономність плавання | 14 діб | |
| Екіпаж | 42 офіцери та матроси | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 68,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 5,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,0 м | |
| Водотоннажність надводна | 673 тонни | |
| Водотоннажність підводна | 870 тонн | |
| Силова установка | ||
|
Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Vickers-Normand 2 × електродвигуни |
||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 900 к.с. (дизелі) 2 × 615 к. с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 75-мм гармата modèle 1897 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
6 × 550-мм торпедних апаратів 12 торпед | |
| ППО | 2 × 13,2-мм великокаліберні кулемети M1929 | |
«Іріс» (Q188) (фр. Iris (Q188) — військовий корабель, малий підводний човен типу «Мінерв» військово-морських сил Франції часів Другої світової війни.
Історія створення
Підводний човен «Іріс» був закладений 1 липня 1932 року на верфі компанії Ateliers et Chantiers Dubigeon у Нанті. 23 вересня 1934 року він був спущений на воду, а 15 вересня 1936 року увійшов до складу ВМС Франції.
Історія служби
Коли 1 вересня 1939 року з вторгненням Німеччини в Польщу почалася Друга світова війна, «Іріс» базувався в Тулоні. 3 вересня 1939 року Франція вступила у війну на боці союзників. Після капітуляції Франції в червні 1940 року, «Іріс» служив у флоті Віші.
Коли 3 липня 1940 року відбулася атака британців на Мерс-ель-Кебір, під час якої ескадра британського флоту атакувала ескадру ВМС Франції, яка пришвартувалась на військово-морській базі в Мерс-ель-Кебір поблизу Орана на узбережжі Алжиру, «Іріс» був частиною групи «B» у Тулоні разом із підводними човнами «Ціре», «Вені», «Паллас», «Султан» та «Сірен». У відповідь на британську атаку група «B» отримала наказ сформувати лінію патрулювання від півдня від острова Ейр до узбережжя Алжиру між Тенесом і Деллісом з дистанцією 25 морських миль (46 км) між підводними човнами, й атакувати будь-які британські військові кораблі, які вони зустріли, в першу чергу британський лінійний крейсер «Худ» як їхній найвищий пріоритет, а потім переміститися в порт в Орані. В умовах повного радіомовчання група «B» вирушила о 05:00 4 липня 1940 року, але їхні накази було скасовано, і французькі підводні човни повернулися до Тулона 5 липня.
Оскільки напруженість у відносинах зі Сполученим Королівством все ще була дуже високою, «Ціре», «Вені», «Паллас» і «Іріс» патрулювали в Середземному морі на південь від Тулона. Оскільки британські сили в Середземному морі 10 липня повідомляли про те, що вони прямують до Гібралтару, усі підводні човни були відкликані до Тулона.
27 листопада 1942 року в ході затоплення французького флоту в Тулоні, французами були знищені 77 кораблів, у тому числі 3 лінійні кораблі, 1 гідроавіаносець «Командан Тест», 7 крейсерів, 15 есмінців, 13 міноносців, 6 шлюпів, 15 підводних човнів, 9 сторожових катерів, 19 допоміжних суден, 1 навчальний корабель, 28 буксирів і 4 кранів[Прим. 1]. П'яти підводним човнам вдалося вирватися в хаосі ситуації з бази, три досягли Північної Африки (два підводні човни дійшли до Алжиру: «Касаб'янка» і «Марсойн», один човен «Глорі» — Орану), човен «Іріс» дістався іспанської Барселони, де був інтернований; і останній — «Вені» — змушений був затопитися в гирлі гавані.
Див. також
- USS Sargo (SS-188)
- HMS Regulus (N88)
- I-68/I-168
- HNLMS O 27
- HNLMS K XVIII
- Л-18 (підводний човен СРСР)
- U-188
Примітки
- Виноски
- ↑ Серед затоплених: 3 лінійних кораблі: «Страсбург», «Дюнкерк», «Прованс»; 1 гідроавіаносець: «Командан Тест»; 4 важких крейсери: «Дюпле», «Фош», «Алжері», «Кольбер»; 3 легких крейсери: «Марсельез», «Жан де В'єн», «Ла Галісоньєр»; 15 підводних човнів: «Акерон», «Кайман», «Діаман», «Л'Еспо», «Еврідік», «Френель», «Галаті», «Анрі Пуанкаре», «Наяде», «Паскаль», «Редутабль», «Сірен», «Тетіс», «Вені», «Вендже»
- Джерела
Посилання
- FR Iris. на uboat.net. (англ.)
Література
- Jean Moulin, Les sous-marins français, Rennes, Marines Éditions, 2006, 91 p. (ISBN 2-915379-40-8), p. 22-23.(фр.)
