Р-7А

Р-7А

Призначення	міжконтинентальна балістична ракета
Виробник	завод «Прогрес» у Куйбишеві (нині Самара)
Країна	СРСР
вартість запуску ()	500 млн рублів (33 млн дол. 1985)
Розміри
Висота	28 м
Діаметр	3 м
Ступенів	2
Вантаж
Вантаж на апогей 1000 км	5400 кг
Споріднені ракети
Родина	Сімейство Р-7
Аналоги	Р-7
Історія запусків
Статус	Недіюча
Космодроми	Плесецьк, Байконур
Всього запусків	28
Перший запуск	23.12.1959
Останній запуск	25.07.1967
Прискорювач (Ступінь 0) - 8K74-0
No прискорювача	«Б», «В», «Г» і «Д»
Довжина	19 м
Діаметр	2,68 м
Маса порожнього	3200 кг
Повна маса	42800 кг
Двигуни	1 × РД-107-8Д74K
Тяга	995,3 кН
Тривалість горіння	120 с
Паливо	рідкий кисень/гас
Перший ступінь - 8K74-1
Довжина	28 м
Діаметр	3 м
Маса порожнього	7300 кг
Повна маса	101700 кг
Двигуни	1 × РД-108-8Д75K
Тяга	940,4 кН
Тривалість горіння	325 с
Паливо	рідкий кисень/гас

Р-7А (Індекс ГРАУ — 8К74, Кодова назва НАТО — SS-6 Mod 2 Sapwood, укр. Заболонь, модель 2) — радянська одноступенева міжконтинентальна балістична ракета (МБР) з ядерним бойовим зарядом, який могла доставити практично в будь-яку точку території «вірогідного противника». Покращена версія першої радянської МБР Р-7. На піку розгортання в 1962-му році працювали чотири стартові майданчики в Плесецьку та один резервний майданчик на Байконурі.

Виготовлялася на авіаційному заводі № 1, «Прогрес», у Куйбишеві (нині Самара).

Перебувала на озброєнні з 1960 до 1968.

Єдиний стратегічний ракетний стримуючий фактор Радянського Союзу під час Карибської кризи.

Розробку Р-7А затверджено постановою уряду від 2 липня 1958-го року. Р-7 з радіусом дії 8 тис. км при зльоті з Тюратаму не могла дістатися до великих стратегічних центрів у Сполучених Штатах. Для цього була необхідна дальність польоту від 12 тис. до 14 тис. км. Альтернативою був північніший майданчик Плесецьк.

24 грудня 1958-го року розпочалися випробування прототипу, Р-7 з макетом ядерної боєголовки.

14 березня 1959-го року постановою ЦК КПРС та Ради радянських міністрів «Про роботу з випробування продукту Р-7 та льотного проєктування продукту Р-7А – випробування МБР Р-7 та Р-7А» затверджено план льотних випробувань Р-7A.

1 квітня 1959-го року постановою «Про виробництво ракети Р-7А на заводі №1001 у Красноярську-26 та створення філії» затверджено виробництво Р-7A.

15 липня 1959-го року постановою «Про формування конструкторського відділу ОКБ-1 на Заводі «Прогрес» у Куйбишеві» на філіал № 1 покладено проєктну відповідальність за Р-7 та похідні.

27 листопада 1959-го року завершилися випробування серії прототипів.

23 грудня 1959-го року випробували першу Р-7A.

31 грудня 1959-го року Р-7A введено в початкову експлуатацію. Із серії з восьми прототипів лише чотири досягли зони мети на Камчатці на дальності 9500 км.

12 вересня 1960-го року указом «Про прийняття Р-7А на озброєння» ракету прийнято на бойове чергування.

Оновлена версія (кодова назва SS-6 Mod 3 Sapwood, укр. Заболонь, модель 3) з легшою бойовою частиною і 12-кілометровим радіусом дії випробувана на початку 1960-х років, але не прийнята на бойове чергування.

11 січня 1957-го року постановою уряду «Про створення стартового комплексу Ангара на НІІП-53» затверджувалося створення першої радянської бази МБР в Плесецьку.

Будівництво пускових установок почалося напередодні ракетних випробувань. Постачання обладнання для чотирьох операційних стартових комплексів на Плесецьку розпочалося на початку 1959-го року. Перший стартовий комплекс (СК41, кодова назва «Лєсобаза») прийнятий військовими в листопаді 1959-го року. Протягом 1960-го року запрацював другий стартовий комплекс, СК16. Всі чотири стартові комплекси Р-7A в Плесецьку і СК31 в Тюратамі як запасний альтернативний стартовий комплекс прийняті військовими в липні 1961-го року. Запусками з Плесецька керував полк Стратегічних ракетних військ.

16 липня 1960-го року полк провів навчання з запуском двох Р-7A протягом 8 годин одна за одною, випробувавши систему радіонаведення,

Ракети на чотирьох майданчиках запрограмували на враження Нью-Йорка, Вашингтона, Лос-Анджелеса та Чикаго.

Під час карибської ракетної кризи (11 вересня-21 листопада 1962-го року) Р-7A з термоядерною боєголовкою тримали в готовності на майданчику № 41 для запуску по США від 8 до 12 годин після отримання наказу. Це єдиний раз, коли Р-7A озброїли ядерною боєголовкою під час служби, за ранньою радянською доктриною боєголовки зберігалися та контролювалися окремо.

В 1960-их роках розгорнуті нові МБР з меншим часом реагування, захищені від ворожих контрударів. 1963-го року СК № 41 переобладнано на космічний стартовий майданчик для ракет-носіїв, створених з Р-7. СК № 16 і два майданчика СК № 43 працювали до 1968-го року, коли Р-7A знято з озброєння. СК № 16 розібрано для відновлення СК № 1 на Байконурі, а СК № 43 переобладнано для космічного запуску.

• Р-7А на сайті Енциклопедія астронавтики(англ.)
• Р-7A (8K74) на сайті Космічна енциклопедія(англ.)