Jagdgeschwader 4

4-та винищувальна ескадра Jagdgeschwader 4
Емблема Люфтваффе
Засновано	1944
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	винищувальна авіація
Роль	завоювання панування в повітрі
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Ансбах
Талісман	Шолом
Війни/битви	Війни та битви (див.): Друга світова війна Західний фронт Стратегічна повітряна оборона Рейху Операція «Боденплатте» Центрально-Європейська операція
Розпущено	8 травня 1945
Командування
Визначні командувачі	Герхард Шепфель Гергард Міхальскі
Авіація
Винищувачі	Bf 109G/K Fw 190A/D
Медіафайли на Вікісховищі

4-та винищувальна ескадра (нім. Jagdgeschwader 4 (JG 4) — винищувальна ескадра Люфтваффе, що перебувала у складі повітряних сил вермахту за часів Другої світової війни.

Штаб JG 4 був створений 15 червня 1942 року в Ансбаху шляхом перейменування штабу Jagdgeschwader z.b.V. Його було розформовано наприкінці війни в Леку, Північна Фризія. 4-та винищувальна ескадра заснована 7 серпня 1942 року в районі місії німецьких Люфтваффе у Румунії, маючи в строю лише одну ескадрилью. До літа 1944 року сформовано повноцінну авіаційну ескадру.

JG 4 став одним із трьох «гешвадерів» Люфтваффе, у складі яких перебували спеціалізовані групи «винищувачів бомбардувальників», що отримали назву «штурмова група» (нім. Sturmgruppe). 7 серпня 1942 року в Мізілі, Румунія, з однієї ескадрильї JG 77 сформовано 1./JG 4. До 1943 року I./JG 4 була укомплектована: 2./JG 4 сформована в грудні 1942 року, а 3./JG 4 — в січні 1943 року. Румунська 53-тя винищувальна ескадрилья була прикріплена до JG 4 як 4./JG 4 до 1944 року. Нова 4./JG 4 створена в серпні 1944 року.

II./JG 4 штурмова група сформована 12 липня 1944 року в Зальцведелі з I./Zerstörergeschwader 1 (ZG 1) та з елементів 1-го «штурмштаффеля» майора Ганса-Гюнтера фон Корнацкі. Група була озброєна модифікованими та важкоброньованими FW 190A-8/R2. Хоча важкоброньовані винищувачі виявилися ефективними проти важких бомбардувальників ВПС армії США, вони виявилися вразливими до численних винищувачів ескорту і тому зазнали великих втрат. III./JG 4 також сформована в липні 1944 року з III./ZG 1 у Ротенбурзі.

Як й інші винищувальні частини, що брали участь в операціях з повітряної оборони Райху (нім. Reichsverteidigung), у середині 1944 року «гешвадери» мали унікальні кольорові позначення на задній частині фюзеляжу з різними комбінаціями кольорів, унікальними для кожного крила. Позначення JG 4 являло собою чорно-біло-чорну смугу на задній частині фюзеляжу.

11 вересня 1944 року II.(штурмова)/JG 4 у супроводі III. групи перехопила бомбардувальний наліт ПС США поблизу Хемніца. Атакуючи 100-ту та 95-ту бомбардувальні групи, «гешвадери» заявили про знищення близько 13 американських бомбардувальників. Перехоплена 339-ю та 55-ю винищувальними групами ескорту JG 4 зазнала серйозних збитків унаслідок контратак, втративши 21 пілота вбитими та ще 9 важко пораненими під час виконання завдання.

У жовтні 1944 року IV./JG 4 сформована з елементів II./JG 5 у Фінстервальде, оснащена Messerschmitt Bf-109G та K.

2 листопада штурмова група спільно з IV./JG 3 перехопила формування американських бомбардувальників у районі Лейпцига. II./JG 4 атакувала 457-му бомбардувальну групу та знищила дев'ять B-17 «Летюча фортеця», хоча група втратила 16 Fw 190 з 22, під ударами потужного ескорту американських винищувачів.

З листопада 1944 року ескадри, діючи з Франкфурта, зазнали важких втрат, коли вилетіли на перехоплення повітряного наступу союзників. За винятком II.(штурмової)/JG 300, важкі втрати означали, що штурмова група практично припинила своє існування до кінця листопада 1944 року, а з перекиданням до Бабенгаузена в грудні 1944 року залишки II./JG 4 виконували ті ж винищувальні та штурмові операції, що й їхні аналогічні підрозділи, до кінця свого існування, і не брали участі в полюванні на важкі бомбардувальники, не збивши жодного з них. На початку 1945 року II. група була переозброєна винищувачами Focke Wulf Fw 190A-9 та пізнішими версіями D-9.

Під час операції «Боденплатте» 1 січня 1945 року JG 4, разом з усіма іншими підрозділами Люфтваффе, що брали участь у масованому рейді, знову зазнала дуже великих втрат. 75 літаків JG 4 мали завдання атакувати різні цілі, включаючи атаку на аеродром Ле-Кюло, а I., II. та IV. групи були уражені сильним зенітним вогнем, і масоване формування стало розпорошеним, і тому неможливо було скоординувати ефективну атаку, оскільки лише близько 12 літаків змогли знайти або атакувати будь-яку ціль. Загалом було втрачено близько 26 винищувачів і 6 пошкоджено; втративши майже половину літаків, що брали участь, JG 4 зазнала найбільших втрат серед усіх підрозділів, що брали участь в операції.

З кінця січня 1945 року JG 4 дислокувалася в Губен-Ютербозі, з якого діяла до кінця війни у ​​травні.

21 січня 1945 року чотири групи JG 4 підпорядкували командувачу 6-го повітряного флоту на Східному фронті та повністю перенаправлені на наземні штурмові місії, для яких підрозділ був погано оснащений, а пілоти не навчені. На початку лютого 1945 року II.(штурмова)/JG 4 розташувалися в Нойхагзені під командуванням майора Герхарда Шредера, виконуючи завдання з оборони Котбуса.

Хоча було заявлено про знищення майже 400 літаків противника, втрати ескадри протягом місяця неминуче послабили частину: сумарно було втрачено близько 57 літаків, 26 пілотів загинули або зникли безвісти, а 14 поранено.

I./JG 4 була розформована у березні 1945 року, після чого особовий склад підрозділу передали в піхоту. Підрозділи JG 4 здійснили свої останні бойові вильоти проти радянських армій та повітряних сил поблизу Берліна, а наприкінці квітня 1945 року підрозділ відійшов до району Шлезвіг-Гольштейна, де 8 травня 1945 року був розформований.

• майор Герхард Шепфель (15 червня — 6 серпня 1944);
• оберстлейтенант Гергард Міхальскі (7 серпня 1944 — 8 травня 1945).

• Гауптман Ганс Ган (10 січня 1943 — 22 січня 1944);
• Гауптман Вільгельм Штайнманн (23 січня — 14 лютого 1944);
• Гауптман Вальтер Гекнер (15 лютого — 25 серпня 1944);
• Гауптман Вільгельм Штайнманн (25 серпня 1944 — березень 1945).

• Оберлейтенант Ганс-Гюнтер фон Корнацкі (12 липня — 12 вересня 1944);
• майор Рудольф Шредер (13 вересня 1944 — березень 1945);
• майор Вільгельм Моріц (березень — 8 травня 1945).

• Гауптман Фрідріх Еберле (12 липня 1944 — 8 січня 1945);
• Гауптман Гергард Штрасен (9 січня — 8 травня 1945).

• Гауптман Франц Віенгузен (20 жовтня — 3 грудня 1944);
• Гауптман Ернст Лаубе (19 грудня 1944 — 3 квітня 1945).

Час[1]	Місто	Підпорядкування	Основний літак
15 — 20 червня 1944	Ансбах		Fw 190A
20 червня — 9 липня 1944	Ютербог
9 липня — 17 вересня 1944	Бад-Ліппшпрінге
17 вересня — 21 листопада 1944	Дортмунд		Fw 190A, Bf 109G
21 листопада 1944 — 23 січня 1945	Грісгайм
23 січня — 14 лютого 1945	Нойгаузен		Fw 190A
14 лютого — 9 квітня 1945	Ютербог-Дамм		Fw 190A/D
9 — 19 квітня 1945	Марк Цвушен		Fw 190D
19 — 30 квітня 1945	Рехлін-Роггентін
30 квітня — 2 травня 1945	Пархім
2 — 8 травня 1945	Лек

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
серпень 1942 — 26 листопада 1943	Мізіл	винищувальне командування «Балкани»	Bf 109E/F/G
26 листопада — 21 грудня 1943	Бад-Верісгофен		Bf 109F/G
21 грудня 1943 — 4 січня 1944	Лаваріано		Bf 109G
4 — 5 січня 1944	Перуджа
5 — 6 січня 1944	Вітербо	винищувальне командування «Північна Італія»
6 — 22 січня 1944	Вітторіо
22 січня — 17 березня 1944	Фабрика-ді-Рома
17 — 19 березня 1944	Орв'єто
19 березня — 1 травня 1944	Феррара
1 травня — 1 червня 1944	Фабрика-ді-Рома
1 червня — 4 липня 1944	Лаваріано
4 — 25 липня 1944	Маніаго
25 липня — 1 серпня 1944	Геді
1 — 25 серпня 1944	Кассель-Ротвестен	3-тя винищувальна дивізія
25 — 27 серпня 1944	Менхенгладбах
27 — 29 серпня 1944	Фріере
29 серпня — 4 вересня 1944	Берне	5-та винищувальна дивізія
4 — 25 вересня 1944	Лахен-Шпаєрдорф
25 вересня — 6 жовтня 1944	Гетценгайн	1-ша винищувальна дивізія
6 жовтня — 21 листопада 1944	Гар
21 листопада 1944 — 22 січня 1945	Дармштадт-Грісгайм	винищувальне командування «Середній Рейн»	Bf 109G/K
22 січня — 14 лютого 1945	Губен	3-тя винищувальна дивізія
14 лютого — 19 березня 1945	Берлін-Шенефельд

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
12 липня — 31 серпня 1944	Зальцведель		Fw 190A
31 серпня — 30 листопада 1944	Вельцов	1-ша винищувальна дивізія
30 листопада 1944 — 23 січня 1945	Бабенгаузен	винищувальне командування «Середній Рейн»
23 січня — 9 лютого 1945	Нойгаузен	3-тя винищувальна дивізія
9 1944 — 12 лютого 1945	Губен
12 лютого — 4 квітня 1945	Берлін-Шенефельд
4 — 12 квітня 1945	Мертіц
12 — 19 квітня 1945	Глюксбург
19 — 30 квітня 1945	Рехлін-Роггентін
30 квітня — 2 травня 1945	Пархім
2 — 8 травня 1945	Лек	2-га винищувальна дивізія

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
12 липня — 11 серпня 1944	Ротенбург		Bf 109G
11 — 31 серпня 1943	Гоя
31 серпня — 17 вересня 1944	Альтено	1-ша винищувальна дивізія
17 вересня — 4 жовтня 1943	Бад-Ліппшпрінге	3-тя винищувальна дивізія	Bf 109G/K
4 жовтня — 20 листопада 1944	Альтено
20 — 21 листопада 1944	Ерфурт-Біндерслебен
21 — 26 листопада 1944	Есперштедт
26 листопада — 26 грудня 1944	Бібліс
26 грудня 1944 — 23 січня 1945	Дармштадт-Грісгайм
23 січня — 14 лютого 1945	Древіц	3-тя винищувальна дивізія
14 лютого — 2 квітня 1945	Ютербог-Дамм
2 — 12 квітня 1945	Лебніц
12 — 14 квітня 1945	Марк Цвушен
14 — 30 квітня 1945	Рехлін-Роггентін
30 квітня — 2 травня 1945	Пархім
2 — 8 травня 1945	Лек	2-га винищувальна дивізія

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
20 жовтня — 20 листопада 1944	Фінстервальде	1-ша винищувальна дивізія	Bf 109G
20 листопада 1944 — 23 січня 1945	Франкфурт-на-Майні	винищувальне командування «Середній Рейн»
23 — 26 січня 1945	Фінстервальде	3-тя винищувальна дивізія
26 січня — 14 лютого 1945	Древіц
14 лютого — 3 квітня 1945	Марк Цвушен

Позначення

• Королівська морська авіаційна служба
• Командування Люфтваффе «Північний Схід»
• 4-те командування Люфтваффе (Третій Рейх)
• Королівські повітряні сили Югославії
• Жіночі королівські військово-повітряні сили Великої Британії
• Список асів Люфтваффе Другої світової війни

• Jagdgeschwader 4(англ.)
• Jagdgeschwader 4(англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jagdgeschwader 4

• Mombeek, Eric (2002). Chasseurs d'assaut: l'histoire de la Jagdgeschwader 4. Lela presse. ISBN 2-91401-710-3.
• Murray, Williamson (1983). Strategy for Defeat: The Luftwaffe 1933—1945. Maxwell AFB: Air University Press. ISBN 978-1-58566-010-0.