Schlachtgeschwader 5

5-та штурмова ескадра Schlachtgeschwader 5 (SG 5)
Емблема Люфтваффе
На службі	18 жовтня 1943 — 8 травня 1945
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	штурмова авіація
Роль	безпосередня підтримка військ на полі бою, боротьба з танками
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Наутсі
Війни/битви	Війни та битви (див.): Друга світова війна Східний фронт
Командування
Визначні командувачі	майор Мартін Мебус
Авіація
Бомбард.	Ju 87B/D Fw 190

5-та штурмова ескадра (нім. Schlachtgeschwader 5 (SG 5) — ескадра штурмової авіації Люфтваффе за часів Другої світової війни. Основним завданням ескадри, озброєної штурмовиками Junkers Ju 87 і пізніше Focke-Wulf Fw 190, була безпосередня авіаційна підтримка військ на полі бою, боротьба з танками. Протягом всього існування ескадра діяла на Східному фронті війни, забезпечуючи оборонні бої німецької армії.

18 жовтня 1943 року в контексті реорганізації Люфтваффе в Наутсі, у Фінляндії, яка була союзником Німецького рейху на той час, була розгорнути 5-та ескадра безпосередньої підтримки військ (або 5-та штурмова ескадра), скорочено SG 5. Формування здійснювалося на основі I. групи Sch.G. 5. SG 5 спочатку була оснащена Junkers Ju 87, а пізніше Focke-Wulf Fw 190.

У жовтні 1943 року ескадру передали в підпорядкування командуванню «Північ» 5-го повітряного флоту Люфтваффе. З авіабази Науці льотчики ескадри завдавали авіаційних ударів по радянських частинах на підтримку гірських військ 19-ї армії вермахту та гірського корпусу 20-ї гірської армії на Мурманському фронті. Пілоти ескадри діяли у відповідності до доктрини бойового застосування штурмової авіації безпосередньо проти наземних військ противника. На той час ескадра була оснащена переважно двомісним штурмовиком Junkers Ju 87D-5, двигун якого Jumo 211J потужністю 1420 к.с., забезпечував максимальну швидкість 402 км/год і бомбове навантаження до 1800 кг. Варіант D-5 був першим, який більше не мав гальма пікірування та ніс дві 20-мм гармати MG 151/20, жорстко закріплені в складках крила.

У листопаді ескадру терміново перекинули на авіабазу Дно на окупованій частині півночі Росії, де підпорядкували 3-ій авіадивізії 1-го повітряного флоту.

На початку 1944 року ескадра продовжувала діяти на північній ділянці Східного фронту і брала участь в опорі радянській Ленінградсько-Новгородській операції, яка в кінцевому підсумку призвела до звільнення Ленінграда після 28-місячної блокади. Наступ тривав до березня. Потім ескадра знову переїхала до Фінляндії, де вона була підпорядкована бойовій групі «Кульмей», якій було доручено підтримувати фінські сухопутні війська.

У червні ескадра передала останні Junkers Ju 87 і отримала Focke-Wulf Fw 190 у варіанті штурмовика F-8. У порівнянні з варіантом винищувача серії А він мав покращену броню та посилене шасі. Бомби вагою до 500 кг могли кріпитися на фюзеляжі, а ще чотири 50-кг бомби могли бути закріплені за допомогою підвісної стійки. На крилах можна було нести додаткові зовнішні навантаження. Ці зміни вплинули на льотно-технічні характеристики. Це означало втрату швидкості до 90 км/год, зниження швидкості набору висоти до 5 м/с і зниження експлуатаційної стелі приблизно на 2300 м. Крім того, маневреність з бомбовим навантаженням була значно обмежена, а стаціонарно встановлені носії під фюзеляжем і крилами означали, що втрата швидкості від 15 до 30 км/год була прийнятна навіть після скидання зовнішніх навантажень.

У серпні та вересні формування підпорядкували 3-й авіадивізії 1-го повітряного флоту, що діяла у смузі операцій групи армій «Північ», ескадра пережила перші дні радянської Прибалтійської операції. Вже 14 вересня її формування передислокувалися до Ганновера-Лангенгагена для подальшого переоснащення та тренування польоту вночі та наосліп. У жовтні відбулася передислокація на авіабазу Берлін-Штакен.

У січні 1945 року, все ще базуючись у Берліні, ескадра була переформована на III. групу KG 200.

• майор Мартін Мебус (18 жовтня 1943 — 2 червня 1944)
• майор Фріці Шретер (червень — 8 жовтня 1944)
• гауптман Гельмут Відебантт (9 жовтня 1944 — 10 січня 1945)

Райони базування I./SG 5[1]
Час	Дислокація	Підпорядкування	Основний літак
жовтень — листопад 1943	Наутсі		Ju 87
листопад 1943 — 20 лютого 1944	Дно	3-тя авіаційна дивізія
20 лютого — 1 березня 1944	Коров'є Село
1 — 5 березня 1944	Гулбене
5 березня — 3 червня 1944	Понцалемйокі[Прим. 1]	5-й повітряний флот
3 червня — 1 липня 1944	Порі		Ju 87, Fw 190
1 липня — серпень 1944	Понцалемйокі[Прим. 2]		Fw 190
серпень — 14 вересня 1944	Сміттен	3-тя авіаційна дивізія
14 — 18 вересня 1944	Раквере
18 — 22 вересня 1944	Тюрі
22 вересня — жовтень 1944	Ганновера-Лангенгаген
жовтень 1944 — січень 1945	Берлін-Штакен

Райони базування 4./SG 5
Час	Дислокація	Підпорядкування	Основний літак
лютий — березень 1944	Понцалемйокі	5-й повітряний флот	Fw 190
березень — квітень 1944	Алакуртті
квітень — 17 травня 1944	Сальміярві

• Повітряна битва за Кубань
• Панування в повітрі
• Загороджувальний аеростат
• Авіаційна підтримка
• 45-та змішана авіаційна дивізія
• Нагрудний знак спостерігача

Виноски

Джерела

• Schlachtgeschwader 5. на lexikon-der-wehrmacht.de.(нім.)
• Schlachtgeschwader 5. на ww2.dk.(англ.)
• Schlachtgeschwader 5

• Brütting, Georg (1992) [1976]. Das waren die deutschen Stuka-Asse 1939—1945 (7th ed.). Stuttgart, Germany: Motorbuch. ISBN 978-3-87943-433-6.(нім.)
• Muller, Richard (1992). The German Air War in Russia. Nautical & Aviation Publishing. Baltimore, Maryland. ISBN 1-877853-13-5
• Бишоп Крис. Эскадрильи люфтваффе. 1939—1945. — Москва: ЭКСМО, 2007. — С. 19-20, 25-27, 45-50, 52-54.(рос.)
• Зефиров М. В. Штурмовая авиация люфтваффе. — Москва: АСТ, 2001. — 480 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-17-004116-0.(рос.)