Jagdgeschwader 400

400-та винищувальна ескадра Jagdgeschwader 400
Емблема Люфтваффе
Засновано	1944
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Люфтваффе
Тип	винищувальна авіація
Роль	завоювання панування в повітрі
Чисельність	ескадра
Гарнізон/Штаб	Брандіс
Війни/битви	Друга світова війна
Командування
Визначні командувачі	Вольфганг Шпете
Авіація
Винищувачі	Me 163
Медіафайли на Вікісховищі

400-та винищувальна ескадра (нім. Jagdgeschwader 400 (JG 400) — винищувальна ескадра Люфтваффе, що перебувала у складі повітряних сил вермахту за часів Другої світової війни.

JG 400 була сформована 1 лютого 1944 року в Брандісі, призначена виключно для ракетного винищувача Me 163, як єдине військове авіаційне формування будь-якого розміру в історії, яке активно використовувало бойові літаки з ракетними двигунами у воєнний час.

6 серпня 1944 року реактивні винищувачі Me 163B-1 ескадри вперше злетіли для участі у повітряному бою; два Me 163, як було заявлено, збили три винищувачі P-51 «Мустанг» 352-ї винищувальної групи. 16 серпня 1944 року JG 400 вперше перехопила формування бомбардувальників Boeing B-17 Flying Fortress. 24 серпня 1944 року кілька B-17 були атаковані, причому льотчик Зігфред Шуберт заявив про два збиті B-17 (ще один був збитий іншими пілотами). Його напарник також збив B-17. Один реактивний «Комет» був збитий стрільцями бомбардувальників.

11 вересня сім літаків ескадри атакували формування американських бомбардувальників і заявили про три збиті B-17. 7 жовтня було заявлено про два B-17, але ще два «Комети» було втрачено. До 24 вересня JG 400 мала в строю одинадцять справних Me 163, але їй не вистачало кваліфікованих пілотів для їх керування. «Комети» літали п'ять днів протягом місяця, але найбільша кількість задіяних ракетних винищувачів була 28 вересня, коли було задіяно дев'ять. У тому ж місяці два основні заводи, що виробляють леткі паливні матеріали, були серйозно пошкоджені під час бомбардувань, і нестача палива, що виникла в результаті, завадила JG 400 функціонувати до кінця війни.

Хоча німецька промисловість випустила понад 300 Me 163 (включаючи кілька Me 163C зі збільшеним запасом палива), до кінця війни JG 400 здобула лише 9 підтверджених повітряних перемог, оскільки 14 «Кометів» було втрачено з усіх причин (переважно катастрофи та нещасні випадки).

I./JG 400 була розформована в Брандісі у квітні 1945 року, а II. група — у Гузумі.

• майор Вольфганг Шпете (1 лютого 1944 — 7 березня 1945)

1-ша група (I./JG 400)

• гауптман Роберт Олійник (квітень 1944);
• гауптман Вільгельм Фулда (нім. Wilhelm Fulda) (25 листопада 1944 — 19 квітня 1945);

2-га група (II./JG 400)

• гауптман Рудольф Опіц (нім. Rudolf Opitz) (1 лютого 1944 — 7 березня 1945);

3-тя група (III./JG 400)

• оберлейтенант Франц Медікус (нім. Franz Medicus) (21 липня — 13 жовтня 1944).

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
грудень 1944 — березень 1945[1]	Брандіс	1-ша винищувальна дивізія	Me 163

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
квітень — червень 1944	Віттмундгафен	2-га винищувальна дивізія	—
червень — серпень 1944	Венло	3-тя винищувальна дивізія	Me 163
серпень 1944 — квітень 1945	Брандіс	1-ша винищувальна дивізія	Me 163

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
листопад — грудень 1944	Штаргард	1-ша винищувальна дивізія	Me 163
грудень 1944 — лютий 1945	Брандіс
лютий — квітень 1945	Зальцведель
квітень — травень 1945	Нордгольц
травень 1945	Гузум	2-га винищувальна дивізія

Час	Місто	Підпорядкування	Основний літак
21 липня — вересень 1944	Брандіс	—	Me 163
вересень 1944 — березень 1945	Удетфельд	8-ма винищувальна дивізія

• Список асів реактивної авіації Люфтваффе Другої світової війни
• Зброя Третього Рейху з реактивними і ракетними рушіями
• Messerschmitt P.1111
• Focke-Wulf Super Lorin
• Позначення військової авіації та ракетного озброєння США
• Покоління реактивних винищувачів

• Jagdgeschwader 400(англ.)
• Jagdgeschwader 400(англ.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Jagdgeschwader 400

• Mano Ziegler: Messerschmitt Me 163 Komet (Das Kraftei), Podzun-Pallas Verlag, Friedberg 1977, ISBN 3-7909-0061-3.(нім.)
• Mano Ziegler: Raketenjäger Me 163, Tatsachenbericht von einem der überlebte, Motorbuch Verlag, Stuttgart 1978, ISBN 3-87943-372-0.(нім.)
• Wolfgang Späte: Der streng geheime Vogel Me 163. Ihre Piloten, ihre Konstrukteure, ihre Einsätze. Verlag für Wehrwissenschaften, München 1983, ISBN 3-89555-142-2.