Ľ

Ľ
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Č̣ Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ
È É Ê Ë Ē Ė Ę
Ě Ə Ɛ Ɠ Ĝ Ğ
Ġ Ģ Ƣ Ĥ Ħ Ì
Í Î Ï Ī Į İ I
IJ Ĵ J̣̌ Ķ Ǩ
Ƙ Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ
LJ Ñ Ń Ņ Ň
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó Ô
Õ Ö Ō Ǫ Ø Ő Œ
Ơ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř
Ɍ Ś Ŝ Ş Š
Ṣ̌ ß ſ Þ Ţ Ť
Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ Ù Ú
Û Ü Ū Ŭ Ů Ű Ų
Ư Ŵ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ȥ
Ź Ż Ƶ Ž Ẓ̌ Ʒ Ǯ  

Ľ, ľ — літера розширеного латинської абетки (латинського альфабету), утворена буквою L з додаванням малого гачека. Використовують у словацькій абетці та історичному проєкті української латинки Їречека для позначення м'якого /lʲ/.

Використання

У словацькій абетці букву Ľ називають mäkké el («м'яке ель») й історично є спрощенням поєднання L з гачеком. Вона займає 22-е місце за рахунком і позначає палатальний бічний приголосний звук МФА[ʎ][1], який протиставлений передньоязиковому боковому МФА[l], що позначається звичайною буквою L l. Зустрічається досить рідко, наприклад, у словах Ľudovít Štúr «Людовит Штур» або ľud «народ». Ця буква відрізняється від схожої букви Ĺ, яка в словацькій позначає довгий складовий приголосний звук ː [l̩]. У деяких шрифтах велика і мала Ľ виглядає як поєднання L з гачеком.

Також цю букву використовують в українській латинці та позначає палаталізований бічний МФА[lʲ], наприклад, / lʲːu / «ллю» (lľu).

Див. також

Примітки

  1. Смирнов Л. Н. Словацька мова // Мови світу: Слов'янські мови. / РАН. Інститут мовознавства / ред. кол .: А. М. Молдован, С. С. Скорвід, А. А. Кибрик і ін. — М. : Academia, 2005.

Джерела

  • Slovak (slovenčina) (англ.). omniglot.com. Архів оригіналу за 9 серпня 2007. Процитовано 18 вересня 2013.
  • The Slovak alphabet (англ.). phespirit.info. Архів оригіналу за 28 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2013.