Ż

Ż
Латинська абетка
A B C D E F G
H I J K L M N
O P Q R S T U
V W X Y Z
Додаткові і варіантні знаки
À Á Â Ã Ä Å Æ
Ā Ă Ą Ȧ Ả Ɐ Ɑ
Ɓ Ƀ Ç Ć Ĉ Ċ Ȼ
Č Č̣ Ɗ Ď Ð,ð Ɖ,ɖ Đ,đ
È É Ê Ë Ē Ė Ę
Ě Ə Ɛ Ɠ G̈ Ĝ Ğ
Ġ Ģ Ƣ Ɡ Ĥ Ħ Ì
Í Î Ï Ī Į İ I
IJ Ĵ J̌ J̣̌ Ķ Ḱ Ǩ
Ƙ Ⱪ Ļ Ł Ĺ Ľ Ŀ
LJ M̈ Ñ Ń Ņ Ň N̈
Ɲ Ƞ Ŋ NJ Ò Ó Ô
Õ Ö Ō Ǫ Ø Ő Œ
Ơ P̈ Ƥ Ɋ ʠ Ŕ Ř
Ɍ Ɽ Ś Ŝ Ṡ Ş Š
Ṣ̌ ß ſ Ꞅ Þ Ţ Ť
Ŧ Ⱦ Ƭ Ʈ T̈ Ù Ú
Û Ü Ū Ŭ Ů Ű Ų
Ư V̈ Ŵ Ⱳ Ẋ Ý Ŷ
Ÿ Ɏ Ƴ Ẑ Ẕ Ȥ Ⱬ
Ź Ż Ƶ Ž Ẓ̌ Ʒ Ǯ  

Ż, ż — літера розширеного латинського алфавіту, утворена буквою Z з додаванням крапки вгорі. Використовується в мальтійському і польському алфавітах, присутня у письмі кашубської та вілямівської мов, чиї алфавіти засновані на основі польського. Також використовувалась в українському латинському алфавіті проєкту Лозинського Абецадло для позначення дзвінкого заясенного фрикативного [ʒ], тобто відповідно до кириличної літери Ж.

Використання

Мальтійська

У мальтійській мові ż передає дзвінкий альвеолярний шиплячий звук, який вимовляється приблизно як «z» в українській мові.

Знак межі міста Журріек на Мальті

Польська

У польській мові літера являє собою дзвінкий ретрофлексний фрикатив ([ʐ]), аналогічній вимові ⟨ж⟩ в слові «життя». Вона зазвичай відповідає Ž або Ж у більшості інших слов'янських мов. Як правило, її пишуть після літер L, Ł, R, N.

Вивіска на автомобілях польської муніципальної поліції (Straż Miejska) використовує як стандартну форму (Ż), так і варіант з горизонтальним штрихом (Ƶ)

Його вимова така ж, як у диграфа Rz, єдина відмінність полягає в тому, що rz розвинувся в польській мові від палаталізованого [r]. Ż представляє загальнослов'янську фонему, яка походить від палаталізованого /ɡ/ або /z/.[1] Він також може іноді відтворювати глухий ретрофлексний фрикатний [ʂ], особливо в кінцевій позиції.

Букву спочатку ввів у 1513 році Станіслав Заборовський у своїй книзі «Ортографія».[2]

Іноді з естетичних цілей замість великої Ż використовується велика буква Ƶ (Z з горизонтальним штрихом), особливо в тексті та рукописному вводі.

Емільяно-романьйольська

Ż використовується в емільяно-романьйольській мові для позначення дзвінкого зубного фрикативу [ð] (або, в деяких периферійних діалектах, африкати [dð~dz]), напр. viażèr ([vjaˈðɛːr], «подорожувати»).

Кашубська

Кашубська ż — це дзвінкий фрикатив, як у польській, але він є постальвеолярним [ʒ], а не ретрофлексним.

Діакрит у вигляді хреста

Ƶ, ƶ — це другий варіант цієї літери, який використовується майже виключно з великими літерами, можливо, щоб підтримувати висоту напису постійною.

Хороший приклад — титульна віньєтка cieycie Warszawy. У перших числах віньєтка імітувала почерк, а букву Z викреслювали дугою. У 1980 році букву Z у віньєтці перекреслили горизонтальною лінією.. Була також віньєтка, в якій буква Z перекреслена діагональною лінією.

  • «Діакрит», 1746
    «Діакрит», 1746
  • 1851
    1851
  • 1808 . (jeż)
    1808 . (jeż)
  • 1855 .
    1855 .

Примітки

  1. ↑ Corbett, Greville; Comrie, Bernard (2003). The Slavonic Languages. Routledge. с. 690. ISBN 978-1-136-86137-6. Архів оригіналу за 16 листопада 2021. Процитовано 16 листопада 2021. The spelling difference reflects the historical difference between a palatalization of /r/ (for rz) and of /g/ or /z/ (for ż).
  2. ↑ Edward Polański. Reformy ortografii polskiej — wczoraj, dziś, jutro. Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego, vol. 60, p. 31. 2004. Warsaw. Energeia. ISSN 0032-3802.

Посилання

This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.