Canis lupus crassodon
| Canis lupus crassodon | |
|---|---|
| |
| Вовк острова Ванкувер в затоці Клайоквот. | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | |
| Підвид: | Canis lupus crassodon (C. l. crassodon)
|
| Триноміальна назва | |
| Canis lupus crassodon Hall, 1932[1]
| |
_%2526_MSW3_(2005).png)
| |
| Історичне і нинішнє поширення підвидів вовка в Північній Америці | |
| Синоніми | |
|
Canis crassodon crassodon | |
 Вікісховище: Canis lupus crassodon
| |
Canis lupus crassodon (острівний вовк Ванкувера)[2] — підвид сірого вовка, ендемік прибережних районів Тихоокеанського Північного Заходу.[3]
Цей підвид вирізняється напівводним способом життя та раціоном, що майже повністю складається з морських організмів, зокрема риби, молюсків і морських ссавців. Завдяки цим особливостям прибережні морські вовки вважаються унікальними серед підвидів вовка.
Прибережні вовки мають важливе значення в культурі та духовних віруваннях корінних народів регіону. Міфологічні істоти, такі як Гонакадет і Васґо, відомі в традиціях народів цимшіан, тлінгітів та хайда з територій Британської Колумбії і Аляски, ймовірно, були натхненні образом цих вовків.[4]
Опис
Вовк острова Ванкувер має довжину тіла від 1,2 та 1,5 метра (4 та 5 фт) від носа до кінчика хвоста та є помітно легшим за материкові популяції. Маса тіла становить 29–40 кг, тоді як у материкового вовка Британської Колумбії вона зазвичай коливається в межах 36–68 кг.[2] Як і в інших вовків, виражений статевий диморфізм: самці більші за самиць.[5]
Забарвлення хутра варіює та містить різні відтінки рудо-коричневого, сірого, бежевого й білого. Іноді трапляються повністю білі особини[2] та рідкісні меланістичні особини.[6]
Поширення
Ареал вовка острова Ванкувер простягається від півдня Аляски вздовж узбережжя Британської Колумбії, зокрема в межах Великого Ведмежого дощового лісу. Завдяки здатності добре плавати ці вовки також населяють низку островів у морі Селіш, включно з островом Ванкувер, від якого походить їхня назва.[3]
Поведінка
Однією з характерних рис цього підвиду є регулярні переміщення між островами. У деяких випадках вовки перепливають відстані до 12 км між ділянками суходолу.[7] Такі переміщення іноді мають сезонний характер і, зокрема, пов’язані зі слідуванням за міграціями лосося,[8] який є одним з основних компонентів їхнього раціону.
Раціон вовків острова Ванкувер є різноманітним, при цьому від 75 до 90 % корму має морське походження. Близько чверті цього обсягу становить лосось.[7] Зафіксовано, що під час живлення лососем вовки іноді поїдають переважно голови риб, імовірно з метою зниження ризику зараження бактеріальною інфекцією, відомою як «лососеве отруєння», яка може бути смертельною для псових.[9][10]
Уздовж узбережжя вовки добувають їжу, збираючи балянуси, двостулкових молюсків (зокрема клемів і мідій) та крабів, розриваючи пісок лапами й використовуючи потужні щелепні м’язи для розламування мушель.[8] Вони також живляться падлом, яке залишає приплив, включно з різноманітними морськими організмами — від абалонів до туш китів.[11] Зафіксовано випадки, коли вовки витягували на берег поплавки від крабових пасток з метою дістатися до наживки; таку поведінку дослідники описують як «високоефективну та цілеспрямовану».[12]
Прибережні вовки також активно полюють на морських ссавців, зокрема на видр, тюленів та їхніх дитинчат,[13] а також на наземних ссавців, таких як олень чорнохвостий.[8] За умов зменшення доступності наземної здобичі частіше фіксується споживання річкових видр і норок.[14]
Склад раціону змінюється залежно від сезону та доступності кормових ресурсів. У літній період вовки переважно живляться оленятами та вапіті, тоді як узимку важливу роль у харчуванні відіграє бобер.[15]
На відмінності в раціоні також впливає вік тварин. Молоді вовченята споживають відносно більшу частку оленят порівняно з дорослими оленями, імовірно через те, що дрібніша здобич легше транспортується дорослими особинами до лігва.[16]
Таксономія та генетика
Вовк острова Ванкувер визнано підвидом Canis lupus у таксономічному довіднику Mammal Species of the World (2005).[17] Дослідження з використанням мітохондріальної ДНК показали, що вовки прибережної південно-східної Аляски є генетично відмінними від внутрішньоконтинентальних популяцій сірого вовка, що відображає закономірність, зафіксовану також в інших таксонах.[18][19][20] Виявлено філогенетичний зв’язок цих вовків із вимерлими на півдні популяціями (зокрема з Оклахоми), що свідчить про те, що прибережні вовки є залишками колись широко поширеної групи, значна частина якої була знищена в останнє століття. Вважається, що вовки північної Північної Америки первинно поширилися з південних рефугіумів, розташованих південніше меж Вісконсинського зледеніння, після танення льодовиків наприкінці останнього льодовикового максимуму. Отримані результати ставлять під сумнів таксономічну класифікацію C. l. nulibus, запропоновану Новаком.[19] Інше дослідження показало, що вовки прибережної Британської Колумбії є генетично та екологічно відмінними від внутрішньоконтинентальних вовків, включно з іншими популяціями Британської Колумбії.[21] Водночас аналіз трьох прибережних популяцій вовків засвідчив тісний філогенетичний зв’язок між регіонами, що є географічно та екологічно суміжними. На підставі цього було запропоновано розглядати C. l. ligoni, C. l. columbianus та C. l. crassodon як єдиний підвид C. lupus.[20]
У 2016 році два дослідження порівняли послідовності ДНК 42 000 однонуклеотидних поліморфізмів у північноамериканських популяціях сірого вовка та встановили, що прибережні вовки є генетично й фенотипово відмінними від інших вовків.[22] Вони використовують спільні типи середовищ існування та здобичі й утворюють один із шести екотипів, виділених у дослідженні, — генетично та екологічно відокремлену популяцію, відмінну від інших популяцій типом середовища існування.[22][23] Локальна адаптація вовчих екотипів, імовірно, відображає схильність вовків залишатися в тому типі середовища, в якому вони народилися.[22] Вовки, що живляться рибою та дрібними оленями у вологих прибережних екосистемах, зазвичай мають менші розміри тіла порівняно з іншими популяціями вовка.[22]
Примітки
- ↑ Fred H. Harrington (1982). Wolves of the World: Perspectives of Behavior, Ecology, and Conservation. Noyes. с. 54–. ISBN 978-0-8155-0905-9. Процитовано 29 грудня 2012.
- ↑ а б в Wolves. Discovervancouverisland.com. Процитовано 19
Лютий 2022.
{{cite web}}: символ зміни рядка в|access-date=на позиції 3 (довідка) - ↑ а б Coastal wolves. Raincoast Conservation Foundation (англ.). Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ Faris, Peter (25 вересня 2018). Rock Art Blog: Wasgo/Gonakadet – Sea Wolves of the Pacific Northwest Coast. Rockartblog.blogspot.com. Процитовано 19 лютого 2022.
{{cite web}}: символ зміни рядка в|title=на позиції 5 (довідка) - ↑ Coastal wolf • Canis lupus. Biodiversity of the Central Coast (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2024. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ The Wolf: A Brief Encounter, Vancouver Island | BaldHiker (брит.). 11 вересня 2013. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ а б Meet the Rare Swimming Wolves That Eat Seafood. National Geographic. 3 серпня 2016. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 5 жовтня 2019.
- ↑ а б в The amazing sea wolves of the Great Bear Rainforest. canadiangeographic.ca (амер.). Процитовано 16 серпня 2023.
- ↑ Scat, tracks, and spawning salmon: following signs of wolves along the south coast. Raincoast Conservation Foundation (англ.). 22 жовтня 2021. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ The amazing sea wolves of the Great Bear Rainforest. canadiangeographic.ca (амер.). Процитовано 2 серпня 2025.
- ↑ Mini Documentary profiles Coastal Wolves on Vancouver Island. CHEK (en-CA) . 13 січня 2021. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ Cecco, Leyland (20 листопада 2025). Raiders of the lobster pot: Canadian wolves learn to loot crab traps for bait. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 20 листопада 2025.
- ↑ Where wolves live on Vancouver Island. Times Colonist (англ.). 11 жовтня 2020. Процитовано 15 серпня 2023.
- ↑ Darimont, Chris (202). The Gray Wolves, Canis lupus, of British Columbia's central and north coast: Distribution and conservation assessment. Canadian Field-Naturalist: 416—422.
- ↑ Scott, Barbara (2012). The Vancouver Island wolf (Canis lupus crassodon): an initial study of food habits and social organization. University of British Columbia (Дипломна робота). doi:10.14288/1.0107098.
- ↑ Bryan, Heather M.; Darimont, Chris T.; Reimchen, Thomas E.; Paquet, Paul C. (2006). Early Ontogenetic Diet in Gray Wolves, Canis lupus, of Coastal British Columbia. The Canadian Field-Naturalist (англ.). 120 (1): 61—66. doi:10.22621/cfn.v120i1.247. ISSN 0008-3550.
- ↑ Шаблон:MSW3 Wozencraft url=https://books.google.com/books?id=JgAMbNSt8ikC&pg=PA576
- ↑ Weckworth, Byron V.; Talbot, Sandra; Sage, George K.; Person, David K.; Cook, Joseph (2005). A Signal for Independent Coastal and Continental histories among North American wolves. Molecular Ecology. 14 (4): 917—31. Bibcode:2005MolEc..14..917W. doi:10.1111/j.1365-294X.2005.02461.x. PMID 15773925. S2CID 12896064.
- ↑ а б Weckworth, Byron V.; Talbot, Sandra L.; Cook, Joseph A. (2010). Phylogeography of wolves (Canis lupus) in the Pacific Northwest. Journal of Mammalogy. 91 (2): 363—375. Bibcode:2010JMamm..91..363W. doi:10.1644/09-MAMM-A-036.1.
- ↑ а б Weckworth, Byron V.; Dawson, Natalie G.; Talbot, Sandra L.; Flamme, Melanie J.; Cook, Joseph A. (2011). Going Coastal: Shared Evolutionary History between Coastal British Columbia and Southeast Alaska Wolves (Canis lupus). PLOS ONE. 6 (5) e19582. Bibcode:2011PLoSO...619582W. doi:10.1371/journal.pone.0019582. PMC 3087762. PMID 21573241.
- ↑ Muñoz-Fuentes, Violeta; Darimont, Chris T.; Wayne, Robert K.; Paquet, Paul C.; Leonard, Jennifer A. (2009). Ecological factors drive differentiation in wolves from British Columbia (PDF). Journal of Biogeography. 36 (8): 1516—1531. Bibcode:2009JBiog..36.1516M. doi:10.1111/j.1365-2699.2008.02067.x. hdl:10261/61670. S2CID 38788935.
- ↑ а б в г Schweizer, Rena M.; Vonholdt, Bridgett M.; Harrigan, Ryan; Knowles, James C.; Musiani, Marco; Coltman, David; Novembre, John; Wayne, Robert K. (2016). Genetic subdivision and candidate genes under selection in North American grey wolves. Molecular Ecology. 25 (1): 380—402. Bibcode:2016MolEc..25..380S. doi:10.1111/mec.13364. PMID 26333947. S2CID 7808556.
- ↑ Schweizer, Rena M.; Robinson, Jacqueline; Harrigan, Ryan; Silva, Pedro; Galverni, Marco; Musiani, Marco; Green, Richard E.; Novembre, John; Wayne, Robert K. (2016). Targeted capture and resequencing of 1040 genes reveal environmentally driven functional variation in grey wolves. Molecular Ecology. 25 (1): 357—79. Bibcode:2016MolEc..25..357S. doi:10.1111/mec.13467. PMID 26562361. S2CID 17798894.