The Best of Leonard Cohen

The Best of Leonard Cohen
Найкращі хіти
ВиконавецьЛеонард Коен
КраїнаСША Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата випуску1 січня 1975 (1975-01-01)
Записаний1967–1974
Жанрсучасний фолк
Тривалість46:45
Моваанглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЛейблColumbia
ПродюсерБоб Джонстон, Джон Ліссауер, Джон Саймон

The Best of Leonard Cohen — альбом найкращих хітів Леонарда Коена, випущений у 1975 році. У деяких європейських країнах він вийшов під назвою «Greatest Hits». Ця альтернативна назва використовувалася для оригінального релізу на вінілі, а також для перевидань на CD, починаючи з 1980-х років.

Передісторія

Згідно з біографією Коена «Various Positions» (1996), написаною Айрою Надель, музикант погодився на цей проєкт, оскільки з'явилося нове покоління слухачів, а йому надали повний художній контроль; він сам відбирав пісні, розробляв дизайн пакування та наполягав на включенні текстів пісень. Альбом не став хітом у США, але мав успіх у Європі, яка на той час була основним ринком для Коена. У 1976 році він вирушив у турне на підтримку альбому, яке розпочалося в Берліні 22 квітня і завершилося в Лондоні 7 липня. Саме під час цього туру на студії Musicland Studios Коен записав фанкову пісню з елементами диско «Do I Have To Dance All Night». Цей сингл випустили лише в Європі.

Оформлення

Фотографію для передньої обкладинки було зроблено 1968 року в готельному номері в Мілані чоловіком на ім'я Джіно (згідно з примітками Коена). Альтернативний рок-гурт Ween використав це фото як основу для обкладинки свого альбому 1991 року «The Pod».

Видання 2009 року

У липні 2009 року ця збірка була перевидана в Англії під назвою «Greatest Hits» з оновленим оформленням та зміненим списком композицій. Чотири треки з оригінальної версії 1975 року («Lady Midnight», «The Partisan», «Last Year's Man» та «Take This Longing») були вилучені, натомість додано дев'ять пісень, випущених після 1975 року («Everybody Knows», «Waiting for the Miracle», «A Thousand Kisses Deep», «The Future», «Closing Time», «Dance Me to the End of Love», «First We Take Manhattan», «I'm Your Man» та «Hallelujah»).

Список композицій

Видання 1975 року

Сторона один
#НазваТривалість
1.«Suzanne»3:47
2.«Sisters of Mercy»3:33
3.«So Long, Marianne»5:37
4.«Bird on the Wire»3:24
5.«Lady Midnight»2:56
6.«The Partisan»3:23
Сторона два
#НазваТривалість
7.«Hey, That's No Way to Say Goodbye»2:54
8.«Famous Blue Raincoat»5:07
9.«Last Year's Man»5:57
10.«Chelsea Hotel No. 2»3:04
11.«Who by Fire»2:31
12.«Take This Longing»4:05

Видання 2009 року

#НазваТривалість
1.«Suzanne»3:49
2.«So Long Marianne»5:39
3.«Sisters Of Mercy»3:35
4.«Famous Blue Raincoat»5:09
5.«Everybody Knows»5:36
6.«Waiting For The Miracle»3:23
7.«Who By Fire»2:35
8.«Chelsea Hotel No. 2»3:07
9.«Hey, That's No Way to Say Goodbye»2:56
10.«Bird on the Wire»3:27
11.«A Thousand Kisses Deep»6:28
12.«The Future»6:43
13.«Closing Time»6:00
14.«Dance Me to the End of Love»4:40
15.«First We Take Manhattan»5:53
16.«I'm Your Man»4:26
17.«Hallelujah»4:38

Річні чарти

Річна позиція в чартах альбому The Best of Leonard Cohen (2002)
Чарт (2002) Позиція
Canadian Alternative Albums (Nielsen SoundScan)[1] 82

Сертифікації та продажі

Регіон Сертифікація Продажі
Австралія (ARIA)[2] 2× Платиновий 140 000^
Франція (SNEP)[3] Платиновий 300 000*
Німеччина (BVMI)[4] 2× Платиновий 1 000 000double-dagger
Угорщина (Mahasz)[5] Золотий 3000^
Швейцарія (IFPI Switzerland)[6] Золотий 25 000^
Велика Британія (BPI)[7] Платиновий 300 000*
США (RIAA)[8] Золотий 500 000^

*продажі, що базуються лише на сертифікаціях
^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

  1. ↑ Canada's Top 200 Alternative albums of 2002. Jam!. Архів оригіналу за 4 грудня 2003. Процитовано 26 березня 2022.
  2. ↑ ARIA Charts – Accreditations – 2012 Albums (PDF). Австралійська асоціація компаній звукозапису (ARIA). Процитовано 18 вересня 2019.
  3. ↑ French album certifications – Leonard Cohen – Greatest Hits (Французька) . Французька національна профспілка виробників фонограм. Процитовано 15 вересня 2019.
  4. ↑ Gold-/Platin-Datenbank (Leonard Cohen; 'Greatest Hits') (Німецька) . Bundesverband Musikindustrie. Процитовано 14 березня 2023.
  5. ↑ Adatbázis – Arany- és platinalemezek – 2010 (Угорська) . Mahasz. Процитовано 24 червня 2020.
  6. ↑ Swiss Gold (PDF). Billboard. 1 березня 1980. с. 51. Процитовано 10 липня 2019.
  7. ↑ British album certifications – Leonard Cohen – Greatest Hits (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 18 вересня 2019.
  8. ↑ American album certifications – Leonard Cohen – The Best of Leonard Cohen (Англійська) . Американська асоціація компаній звукозапису (RIAA). Процитовано 15 серпня 2013.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.