Aeronca L-3 Grasshopper

Aeronca L-3 Grasshopper
Призначення:	літак спостереження-зв'язку
Перший політ:	1941
Прийнятий на озброєння:	1941
Знятий з озброєння:	1945
Період використання:	1941–1945
На озброєнні у:	Повітряні сили Армії США
Розробник:	Aeroncad
Виробник:	Aeronca Aircraft
Всього збудовано:	1439
Вартість одиниці:	$2 826[1]
Модифікації:	Aeronca 50 Chief
Конструктор:	Aeroncad
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	126 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	139 км/год
МШ біля землі:	73 км/год
Бойовий радіус:	350 км
Практична стеля:	3 050 м
Швидкопідйомність:	2,05 м/с
Довжина:	6,67 м
Висота:	2,74 м
Розмах крила:	10,67 м
Площа крила:	15,6 м²
Порожній:	379 кг
Споряджений:	572 кг
Двигуни:	1 × 4-циліндровий поршневий авіаційний двигун повітряного охолодження Continental O-170-3 або Continental A-65-8
Тяга (потужність):	65 к.с. (48 кВт)
Aeronca L-3 Grasshopper у Вікісховищі

«Аеронка» L-3 «Грассхоппер» (англ. Aeronca L-3 Grasshopper) — американський двомісний легкий літак спостереження-зв'язку виробництва компанії Aeronca Aircraft, що перебував на озброєнні Повітряних сил армії США у Другій світовій війні.

Літак зв'язку L-3, який спочатку мав позначення O-58, був військовою версією цивільного літака Aeronca 65 Defender. Цей легкий літак з високим крилом міг літати з невеликих, нашвидкуруч побудованих льотних полів. Армія замовила перші O-58 у 1941 році для випробувань використання легких літаків для зв'язку та спостереження за безпосередньою підтримкою наземних сил. Між 1941 і 1943 роками компанія Aeronca Aircraft Corp. з Міддлтона, штат Огайо, побудувала понад 1400 таких літаків для армії — 875 з них були L-3B. Під час Другої світової війни Aeronca L-3 приєдналися до подібних «Grasshoppers» у артилерійському спостереженні, кур'єрській службі, передовому зв'язку та навчанні пілотів. У 1942 році Aeronca розробила TG-5, тренувальний планер на основі O-58. Тримісний планер мав передній фюзеляж, який замінив двигун, але зберіг задню частину фюзеляжу, крила та хвостове оперення моторної версії. Aeronca побудувала 250 TG-5 для армії^[1].

У 1941 році Повітряний корпус Армії США замовив чотири зразки Aeronca 65 TC Defender, позначених YO-58, для оцінки придатності легких літаків для виконання функцій спостереження та зв'язку. Керівництво авіацією також розмістило подібні замовлення у Piper і Taylorcraft Aircraft. Експлуатаційні випробування під час щорічних маневрів армії США виявилися успішними та призвели до розміщення великих замовлень. У 1942 році O-58 отримав нову назву L-3.

Коли американські війська вступили у війну після нападу японців на Перл-Гарбор, армійська авіація використовувала L-3 приблизно так само, як спостережні повітряні кулі під час Першої світової війни, — виявляючи дії та корегуючи артилерійський вогонь. Літак також використовувався для зв'язку, взаємодії, транспортних функцій та повітряної розвідки на малій дальності, для чого були потрібні літаки, здатні здійснювати посадку та зліт з доріг, відкритих полів і нашвидкуруч підготовлених посадочних смуг. Пілоти зв'язку тренувалися на L-3 перед тим, як перейти на фронтові літаки, такі як Piper L-4 або Stinson L-5. Деякі L-3 були відправлені до Північної Африки, а згодом передані Вільним французьким силам, що боролися у цьому регіоні на той час. Принаймні один із літаків служив у складі американських сил в Італії і принаймні другий служив у Нормандії, як повідомила Detroit Free Press 25 червня 1944 року, з фотографією, яка вказує на транспортування медичних матеріалів для наступаючих фронтових частин.

TG-5 був тримісним навчальним планером 1942 року, заснованим на конструкції O-58. Цей літак зберіг задню частину фюзеляжу, крила та хвостове оперення O-58, додавши новий передній фюзеляж замість двигуна. Загалом Aeronca побудувала 250 планерів TG-5 для армії. ВМС отримали три як LNR-1.

• YO-58 — військова версія Aeronca Model 65 «Defender», чотири літаки з двигуном Continental YO-170-3 потужністю 65 к.с. (48 кВт)
• O-58/L-3 — серійна версія на перше замовлення 50, найчастіше використовувалася для навчання в США
• O-58A/L-3A — варіант літака O-58 з розширеним на 4 дюйми фюзеляжем і подовженим куполом кабіни пілота. 20 побудовано.
• O-58B/L-3B — варіант літака зі зміненим ліхтарем та додатковим радіообладнанням. 875 збудовано
• O-58C/L-3C — версія O-58B/L-3B, але з вилученим радіообладнанням для використання в ролі навчального. 490 од.
• L-3D — Aeronca 65TF Defender. 11 літаків
• L-3E — Aeronca 65TC Defender. 12 літаків
• L-3F — Aeronca 65CA Defender. 19 літаків
• L-3G — Aeronca 65L Super Chief. з сидіннями поруч. Двигун Lycoming. 4 од.
• L-3H — Aeronca 65TL Defender. 1 літак з двигуном Lycoming
• L-3J — Aeronca 65TC Defender. 1 літак з двигуном Continental
• JR-1 — L-3C поставлені ВМС США. 3 шт.
• TG-5 — навчальні планери для USAAC. 250 шт.
• TG-33 — TG-5, перероблені для управління літаком лежачи
• LNR — TG-5 поставлені ВМС США. 3 шт.

 Бразилія

• Повітряні сили Бразилії

 Венесуела

• Повітряні сили Венесуели
•  Домініканська Республіка
  • Повітряні сили Домініканської Республіки
•  Куба
  • Військово-повітряні сили Куби

США

• Повітряний корпус Армії США

 Чилі

• Повітряні сили Чилі

• Авіаційна служба Армії США
• Позначення військової авіації та ракетного озброєння США
• Дикі тхори (авіація)
• Буревісники (пілотажна група)
• Warbird

Виноски

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Aeronca L-3 Grasshopper

• Aeronca L-3 Defender(англ.)
• Aeronca L-3 Grasshopper(англ.)
• Aeronca L-3B Grasshopper(англ.)
• Aeronca L-3B «Grasshopper»(англ.)
• Aeronca L-3 Grasshopper(рос.)
• Aeronca L-3 Grasshopper(рос.)

• Adcock, Al (2005). US Liaison Air in Action — Aircraft Number 195. Carrollton, Texas: Squadron Signal Publications. pp. 21–24. ISBN 0-89747-487-2.
• Andrade, John M. (1979). U.S. Military Aircraft Designations and Serials Since 1909. Midland Counties Publications. ISBN 0-904597-22-9.
• Abel, Alan (2001). Aeronca's Golden Age. Wind Canyon Books. ISBN 1-891118-42-0.
• Mondey, David (1996). The Concise Guide to American Aircraft of World War II. London: Chancellor Press. ISBN 185152-706-0.