Curtiss O-52 Owl

Curtiss O-52 Owl
Призначення:	літак спостереження
Перший політ:	1940
Прийнятий на озброєння:	1941
Знятий з озброєння:	1941
Період використання:	1941–1950-ті
На озброєнні у:	Повітряний корпус Армії США  ВПС СРСР  Повітряні сили Бразилія
Розробник:	Curtiss-Wright
Виробник:	Curtiss-Wright
Всього збудовано:	203
Конструктор:	Curtiss-Wright
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	309 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	350 км/год
Швидкопідйомність:	2,07 м/с
Довжина:	8,0328 м
Висота:	3,035 м
Розмах крила:	12,42 м
Площа крила:	20 м²
Порожній:	1 919 кг
Споряджений:	2 433 кг
Двигуни:	1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням Pratt & Whitney R-1340-51 Wasp
Тяга (потужність):	600 к.с. (450 кВт)
Кулеметне озброєння:	2 × 7,62-мм авіаційні кулемети
Curtiss O-52 Owl у Вікісховищі

«Кертіс» O-52 «Оул» (англ. Curtiss O-52 Owl) — американський одномоторний літак спостереження виробництва компанії Curtiss-Wright, що перебував на озброєнні Повітряного корпусу армії США. Вони використовувалися переважно при протичовнових пошуках поблизу американського узбережжя та за програмою ленд-лізу також передавалися Радянському Союзу і брали участь у боях на Східному фронті.

Розроблений у 1939 році «Кертіс» O-52 був останнім «важким» літаком спостереження, розробленим для Повітряного корпусу армії США. Концепція двомісного літака-спостереження, класифікованого як літаки серії «O», була датована ще вимогами Першої світової війни, і в 1940 році армійський Повітряний корпус замовив 203 літаки O-52 для спостереження.

Компанія Curtis розробила прототип Curtiss Model 85, який був оснащений радіальним двигуном Pratt & Whitney Wasp.

Після надходження на озброєння літак використовувався підрозділами Повітряного корпусу армії у військових маневрах, але після вступу США у Другу світову війну, керівництво визначило, що літак не має достатніх характеристик для «сучасних» бойових операцій у прибережних районах. У результаті O-52 відвели під кур'єрські обов'язки у США та патрулювання на малі дальності над Мексиканською затокою, Атлантичним і Тихим океанами.

Після нападу на Перл-Гарбор позначення «O» було припинено, а замість нього була прийнята серія «L» для літаків зв'язку.

У листопаді 1942 року СРСР замовив 30 O-52 «Оул» за програмою ленд-лізу. Двадцять шість було відправлено, лише 19 доставлено, оскільки певна їх кількість була втрачена на маршрутах арктичних конвоїв. З них лише десять надійшло на озброєння ВПС СРСР. Протягом весни-літа 1943 року вони використовувалися в оперативних цілях для наведення артилерійського вогню та загальної аерофотозйомки на північних і центральних відтинках німецько-радянського фронту. Один O-52 був збитий винищувачами Люфтваффе. У звіті про військові випробування радянські льотчики визнали, що американська машина перевершує застарілі Р-5 Полікарпова і корректировщики Полікарпова Р-З, які використовувалися на фронті. Літак загалом не прижився в радянському авіаційному флоті, хоча деякі все ще літали в 1950-х роках.

США

• Повітряний корпус Армії США

 Радянський Союз

• Військово-повітряні сили СРСР

 Бразилія

• Повітряні сили Бразилії

• Список літаків Другої світової війни
• Curtiss Aeroplane and Motor Company
• Junkers W 34
• North American A-27
• Tachikawa Ki-55

Виноски

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Curtiss O-52 Owl

• Curtiss O-52 Owl(англ.)
• Curtiss O-52 Owl(англ.)
• O-52 «Owl» Army Scout Observer Curtiss

• Donald, David (ed.). American Warplanes of World War II. London: Aerospace Publishing, 1995. ISBN 1-874023-72-7.
• Hardesty, Von. Red Phoenix: The Rise of Soviet Air Power 1941—1945. Washington, D.C.: Smithsonian Institution, 1991. ISBN 0-87474-510-1.