Grumman J2F Duck

Grumman J2F Duck
Призначення:багатоцільовий літак-амфібія
Перший політ:2 квітня 1936
Прийнятий на озброєння:1936
Знятий з озброєння:1949
Період використання:1936–1964
На озброєнні у:Військово-морські сили США ВМС США
Берегова охорона США Берегова охорона США
Повітряні сили Армії США Повітряні сили Армії США
Корпус морської піхоти США КМП США
Розробник:Grumman Corporation Редагувати інформацію у Вікіданих
Виробник:США Grumman
США Columbia Aircraft Corporation
Всього збудовано:584
Конструктор:Grumman Corporation Редагувати інформацію у Вікіданих
Екіпаж:2 особи
Крейсерська швидкість:249 км/год
Максимальна швидкість (МШ):310 км/год
Бойовий радіус:1 260 км
Бойова стеля:6100 м
Довжина:10,36 м
Висота:4,24 м
Розмах крила:11,89 м
Площа крила:38 м²
Порожній:2 486 кг
Максимальна злітна:3493 кг
Двигуни:1 × 9-циліндровий радіальний двигун Wright R-1820 Cyclone
Тяга (потужність):900 к.с. (670 кВт)
Підвісне озброєння:2 × 147 кг глибинні бомби або 2 × 45 авіаційні бомби
Кулеметне озброєння:1 × 7,69-мм кулемет Browning М1919
Grumman J2F Duck у Вікісховищі
Схематичне зображення літака «Грумман» J2F «Дак»

«Грумман» J2F «Дак» (англ. Grumman J2F Duck) — американський багатоцільовий одномоторний гідролітак з фіксованою, поплавковою та фіксованою ходовою частинами виробництва компанії Grumman міжвоєнного періоду та Другої світової війни. Використовувався переважно як санітарні, рятувальні, для аерофотозйомки та буксирування мішеней. У Береговій охороні служили для патрулювання прибережних районів. Його також використовували ВМС Аргентини, які отримали свій перший екземпляр у 1937 році. Після війни J2F «Дак» служили незалежним цивільним операторам, а також збройним силам Колумбії та Мексики.

J2F був покращеною версією попередньої моделі JF «Дак», основними відмінностями якої були довший поплавок та потужніший двигун (900 к.с. проти 775).[1]

Зміст

Літак J2F-1 «Дак», оснащений двигуном Wright R-1820 Cyclone потужністю 750 к.с. (559 кВт), вперше злетів у повітря 2 квітня 1936 року, і того ж дня був переданий ВМС США. J2F-2 мав модернізований двигун Wright Cyclone потужністю 790 к.с. (589 кВт). Двадцять екземплярів J2F-3 побудували в 1939 році, які ВМС використовували як транспортні літаки з розкішними інтер'єрами. Після вступу Сполучених Штатів у війну в грудні 1941 року виробництво J2F «Дак» було передано компанії Columbia Aircraft Corp у штаті Нью-Йорк. Вони випустили 330 літаків для ВМС та Берегової охорони США[2].

У 1948 році кілька надлишкових літаків флоту переобладнали для використання ПС США в рятувальних операціях на морі під назвою OA-12.

J2F використовувався ВМС США, морською піхотою, ПС армії та Береговою охороною. Окрім загальних службових завдань та завдань з легкого транспортування, на нього покладали завдання з аерофотозйомки, розвідки/спостереження, протичовнового патрулювання, рятувальних місій у повітрі та на морі, фотографічних досліджень та буксирування цілей.

5 січня 1942 року J2F службової ескадрильї 10-го патрульного крила США були знищені на військово-морській базі Марівелес на Філіппінах, під час японського авіанальоту. Єдиний «Дак», який пережив атаку, мав несправний двигун, але був захований на аеродромі Кабкабен під час битви за Батаан, щоб згодом його відремонтували, вийнявши циліндр зі знищеного J2F-4, що затонув у Манільській затоці. Після ремонту J2F-4 вилетів після півночі 9 квітня 1942 року, перевантажений п'ятьма пасажирами та пілотом Роландом Дж. Барніком, ставши останнім літаком, який вилетів з Батаана, перш ніж лише за кілька годин американський гарнізон капітулював там японцям. Серед пасажирів був Карлос П. Ромуло (дипломат, політик, солдат, журналіст і письменник), який описав цей політ у своїй книзі-бестселері 1942 року «Я бачив падіння Філіппін» (Doubleday, Doran & Company, Inc., Гарден-Сіті, Нью-Йорк, 1943, с. 288—303), за яку він отримав Пулітцерівську премію за листування[3][4].

Основні модифікації

  • J2F-1 — перший серійний зразок, оснащений одноступеневим двигуном R-1820-20 потужністю 750 к.с., побудовано 29 штук.
  • J2F-2 — варіант для Корпусу морської піхоти США з носовою та тильною гарматами і підкриловими бомботримачами, побудовано 21 екземпляр.
  • J2F-2A — варіант J2F-2 з незначними змінами для використання на Віргінських островах США, побудовано дев'ять одиниць.
  • J2F-3 — версія J2F-2 з двигуном R-1820-26 потужністю 850 к.с., побудовано 20 одиниць.
  • J2F-4 — варіант J2F-2 з двигуном R-1820-30 потужністю 850 к.с. та буксирувальним обладнанням для цілей, побудовано 32 штуки.
  • J2F-5 — J2F-2 з двигуном R-1820-54 потужністю 1050 к.с., побудовано 144 екземпляри.
  • J2F-6 — версія J2F-5 виробництва компанії Columbia Aircraft з двигуном R-1820-64 потужністю 1050 к.с. у капоті з довгою хордою, оснащеним підкриловими бомботримачами та пристроєм для буксирування цілей; побудовано 330 екземплярів.
  • OA-12 — модифікація літака, переобладнана для рятувальних робіт на море для Повітряних сил армії США (а пізніше і ПС США, OA-12A).

Країни-експлуатанти

Літаки, схожі за призначенням, ТТХ та епохою застосування

  • Велика Британія Supermarine Sea Eagle
  • Велика Британія Short Sealand
  • Велика Британія Vickers Valentia
  • Велика Британія Vickers Viking
  • США Bellanca XSOE
  • США Grumman JF Duck
  • США Fleetwings Sea Bird
  • Франція FBA 290
  • Франція Latécoère 298
  • Франція Lioré et Olivier LeO H-46
  • Франція Lioré et Olivier LeO H-47
  • СФРЮ Rogožarski SIM-XII-H

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела
  1. ↑ Allen 1983, p. 49.
  2. ↑ Jordan, Corey C. «Grumman's Ascendency: Chapter Two.» [Архівовано 2012-03-25 у Wayback Machine.] Planes and Pilots Of World War Two, 2000. Retrieved: 22 July 2011.
  3. ↑ Whitman, John (1990). Bataan: Our Last Ditch. New York: Hippocrene Books. с. 575–576. ISBN 0870528777.
  4. ↑ Romulo, Carlos (1946). I Saw the Fall of the Philippines. Garden City: Doubleday & Company, Inc. с. 288—317.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Grumman J2F Duck
  • J2F Duck(англ.)
  • JF/J2F Duck(рос.)
  • Grumman JF / J2F Duck(рос.)

Література

  • Allen, Francis J. «A Duck Without Feathers». Air Enthusiast. Issue 23, December 1983 — March 1984, pp. 46–55, 77–78.(англ.)
  • Bridgeman, Leonard. « The Grumman Duck.» Jane's Fighting Aircraft of World War II. London: Studio, 1946. ISBN 1-85170-493-0.(англ.)
  • Ginter, Steve (2009). Grumman JF/J2F Duck. Naval Fighters. Vol. Nº84 (First ed.). California, United States: Ginter Books. ISBN 978-0-942612-84-4(англ.)
  • Nuñez Padin, Jorge Félix. Grumman G.15, G.20 & J2F Duck (Serie Aeronaval Nro. 15). Buenos Aires, Argentina: Museo de Aviación Naval, Instituto Naval, 2002.(ісп.)


This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.