U-78 (1940)
| U-78 | ||
|---|---|---|
![]() | ||
| Зображення підводного човна підтипу VIIC | ||
| Під прапором | ||
| Спуск на воду | 7 грудня 1940 року | |
| Виведений зі складу флоту | 4 січня 1941 року | |
| Сучасний статус | 16 квітня 1945 року знищений артилерійським вогнем Червоної армії у ході боїв за Піллау | |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва за Атлантику | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | середній торпедний ДПЧ | |
| Розробник проєкту | Bremer Vulkan, Бремен | |
| Вартість | 4 714 000 ℛℳ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,7 вузла (32,8 км/год) | |
| Швидкість (підводна) | 7,6 вузла (14,1 км/год) | |
| Робоча глибина занурення | 230 м | |
| Гранична глибина занурення | 250—295 м | |
| Дальність плавання | 80 миль (150 км) на швидкості 4 вузли (в підводному положенні) 8500 миль (15 700 км) на швидкості 10 вузлів (у надводному положенні) | |
| Екіпаж | 44—52 особи | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,74 м | |
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Силова установка | ||
| дизель-електрична; 2 дизельних двигуни MAN M 6 V 40/46, 2 електродвигуни Siemens-Schuckertwerke GU 343/38-8 | ||
| Гвинти | 2 | |
| Потужність | 2 × 2100—2310 к.с. (дизелі) 2 × 750 к.с. (електродвигуни) | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 1 × 88-мм палубна гармата SK C/35 | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА 14 торпед та 26 мін TMA | |
| ППО | 1 × 37-мм зенітна гармата Flak M42 2 × 20-мм зенітні гармати FlaK 30 | |
U-78 — німецький середній підводний човен типу VIIC, що входив до складу Військово-морських сил Третього Рейху за часів Другої світової війни. Закладений 28 березня 1940 року на верфі № 6 компанії Bremer Vulkan, у Бремені, спущений на воду 7 грудня 1940 року. 15 лютого 1941 року корабель увійшов до складу 22-ї навчальної флотилії ПЧ ВМС нацистської Німеччини[1].
Історія служби
U-78 належав до німецьких підводних човнів типу VIIC/41, однієї з модифікацій найчисленнішого типу субмарин Третього Рейху, яких випущено 703 одиниці. Службу розпочав у складі 22-ї навчальної флотилії ПЧ, а 1 березня 1945 рок в 4-ій бойовій флотилії ПЧ Крігсмаріне. Підводний човен не здійснив жодного бойового походу та не потопив і не пошкодив жодного судна чи корабля.
16 квітня 1945 року знищений артилерійським вогнем Червоної армії у ході боїв за Піллау, коли використовувався як стаціонарний генератор для забезпечення наземних військ.
Командири
- Капітан-лейтенант Адольф Думрезе (15 лютого — липень 1941)
- Оберлейтенант-цур-зее Курт Маковскі (липень 1941 — лютий 1942)
- Капітан-лейтенант Макс Бернд Дітріх (лютий — 30 червня 1942)
- Капітан-лейтенант Ернст Цім (1 липня — листопад 1942)
Капітан-лейтенант Гельмут Зоммер (листопад 1942 — 16 травня 1943)- Оберлейтенант-цур-зее Вільгельм Айзеле (17 травня 1943 — 26 листопада 1944)
- Оберлейтенант-цур-зее Горст Дітер Гюбш (27 листопада 1944 — 16 квітня 1945)
Див. також
- Список найрезультативніших командирів підводних човнів Німеччини
- Д-4 «Революціонер»
- Перший щасливий час
- USS Billfish (SS-286)
- I-16
- Дизельні підводні човни (за типами і країнами)
Примітки
- Виноски
- Джерела
Джерела
Література
- Gröner, Erich; Jung, Dieter; Maass, Martin (1991). Die Schiffe der Deutschen Kriegsmarine und Luftwaffe 1939-45 und ihr Verbleib von Erich Gröner. Bearbeitet von Dieter Jung und Martin Maass. München, J. F. Lehmanns Verlag, (1972). (нім.)
- М. Э. Морозов, В. А. Нагирняк. Стальные акулы Гитлера. Серия «VII». — М.: Коллекция, Яуза, Эксмо, 2008. — 144 с. — ISBN 978-5-699-29092-5. (рос.)
- Блэйр К. Подводная война Гитлера (1939—1942): Охотники = Clay Blair: Hitler's U-Boat War. T. 1: The Hunters, 1939—1942. Nowy Jork: Random House, 1996 / Пер. с англ. A.B. Николаева, И.А. Николаева. — М. : ООО «Издательство АСТ»; СПб.: Terra Fantastica, 2001. — 640 с. — (Военно-историческая библиотека) — 7000 прим. — ISBN 5-17-004952-8. (рос.)
Посилання
- Type VIIC [Архівовано 21 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- U 78 [Архівовано 20 січня 2020 у Wayback Machine.](нім.)
- U-78 [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
