Heinkel HD 38
| Heinkel HD 38 | |
|---|---|
![]() | |
| Призначення: | винищувач |
| Перший політ: | 7 травня 1929 |
| На озброєнні у: | |
| Розробник: | Heinkel |
| Всього збудовано: | 12 |
| Конструктор: | |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 272 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 290 км/год |
| Дальність польоту: | 700 км |
| Практична стеля: | 6700 м |
| Швидкопідйомність: | 13,9 м/с |
| Довжина: | 7,5 м |
| Висота: | 3,56 м |
| Розмах крила: | 10 м |
| Площа крила: | 30,8 м² |
| Порожній: | 1520 кг |
| Споряджений: | 1850 кг |
| Двигуни: | 1 × 12-циліндровий бензиновий V-подібний рідинного охолодження поршневий авіаційний двигун BMW VI |
| Тяга (потужність): | 750 к.с. (560 кВт) |
| Кулеметне озброєння: | 2 × 7,62-мм авіаційні кулемети |
«Гейнкель» HD 38 (нім. Heinkel HD 38) — одномоторний винищувач, розроблений у Німеччині наприкінці 1920-х років. Це був компактний однопрольотний біплан із шаховим розташуванням крил нерівного розмаху, підкріплений міжплощинними стійками типу N, удосконалена версія HD 37, який був оцінений та відхилений Рейхсвером для використання на секретному навчальному центрі в Липецьку.
HD 38 розроблявся з метою зайняти іншу нішу — нішу гідролітаків-винищувачів, і мав двопонтонну ходову частину, яку можна було швидко зняти та замінити колесами. Він був прийнятий у цій ролі, але недовго служив, перш ніж його перевели на загальні навчальні завдання. Навіть тоді незабаром Німеччина відмовилася від бази в Липецьку Радянському Союзу.
Країни-оператори
Літаки порівнянної ролі, конфігурації та епохи
|
|
|
|
Див. також
- Список військових літаків Третього Рейху
- Список літаків-винищувачів
- Heinkel He 112
- Rogožarski IK-3
- Curtiss P-36 Hawk
- Breda Ba.88
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heinkel HD 38
- HD-38(англ.)
- Heinkel HD.37/38/43 (рос.)
Література
- Taylor, Michael J. H. (1989). Jane's Encyclopedia of Aviation. London: Studio Editions. p. 499.
- Андрей Харук. Боевая авиация Гитлера. Первая цветная энциклопедия Люфтваффе. — М.: ЭКСМО, 2014. — 400 с. — ISBN 978-5-699-70867-3.
