Heinkel He 50

Heinkel He 50
Призначення:	пікіруючий бомбардувальник
Перший політ:	1931
Прийнятий на озброєння:	1935
Знятий з озброєння:	1944
На озброєнні у:	Люфтваффе Націоналістичні ПС Іспанії Повітряні сили Китайської Республіки Авіація імперського флоту Японії
Розробник:	Heinkel і Aichi
Виробник:	Heinkel
Всього збудовано:	78
Конструктор:	Heinkel
Екіпаж:	2 особи
Крейсерська швидкість:	190 км/год
Максимальна швидкість (МШ):	235 км/год
Дальність польоту:	1000 км
Практична стеля:	6 400 м
Швидкопідйомність:	4,2 м/с
Довжина:	9,6 м
Висота:	4,5 м
Розмах крила:	11,0 м
Площа крила:	34,8 м²
Порожній:	1760 кг
Споряджений:	2210 кг
Двигуни:	1 × 9-циліндровий радіальний поршневий двигун з повітряним охолодженням Bramo 322B
Тяга (потужність):	650 к.с. (485 кВт)
Кулеметне озброєння:	2 × 7,62-мм авіаційні кулемети MG-15
Heinkel He 50 у Вікісховищі

«Гейнкель» He 50 (нім. Heinkel He 50) — німецький одномоторний морський розвідник та пікіруючий бомбардувальник, розроблений компанією Ernst Heinkel Flugzeugwerke на початку 1930-х років. Хоча не будувався у великій кількості, літак служив у Другій світовій війні.

He 50 спочатку був розроблений на початку 1930-х років на замовлення Імперського флоту Японії. Проєкт видався вдалим і став основою для Aichi D1A. Літак став відомий своїми відмінними льотними характеристиками, зокрема короткою дистанцією зльоту. He 50 швидко привернув увагу місцевих чиновників, що сприяло тому, що він був прийнятий на озброєння новосформованого Люфтваффе.

1931 року ВМС Японії замовили Heinkel виробництво двомісного пікіруючого бомбардувальника, здатного нести 250 кг бомб, навантажених для катапультування, і здатних використовувати колісні або плаваючі шасі. Літак, отриманий в результаті, був подальшим розвитком попередніх бойових літаків часів Першої світової війни, а також включав різні вдосконалення та інновації, щоб задовольнити мінливі очікування, а також останні досягнення в аеронавігаційній галузі.

Влітку 1931 року був завершений перший прототип Heinkel He 50aW. За загальною конфігурацією це був біплан змішаної конструкції, оснащений двома поплавками і одним рядним двигуном Junkers L5. Льотні випробування показали, що цей двигун мав недостатню потужність. Був побудований другий прототип, He 50aL; він приводився в дію радіальним двигуном Siemens Jupiter VI і мав колісну ходову частину. Також був виготовлений другий He 50aL, який пізніше отримав назву He 50b. На основі He 50b для ВМС Японії був створений третій прототип під назвою Heinkel He 66; він був використаний як основа Aichi D1A.

He 50aL був перейменований як He 50 V1 і продемонстрований Міністерству оборони Німеччини в 1932 році. Це призвело до замовлення трьох дослідницьких літаків та серійну партію з 60 літаків He 50A-1, які були побудовані влітку 1933 року. Республіка Китай розмістила замовлення на 12 He 50A, але модифікованих з додаванням капота двигуна та позначенням He 66b. Ці літаки були конфісковані Люфтваффе та перейменовані як He 50B. У 1935 році He 50 був доставлений першому підрозділу пікіруючих бомбардувальників Люфтваффе, а пізніше частково оснастив дев'ять інших підрозділів пікіруючих бомбардувальників. He 50, однак, поступово замінювали Henschel Hs 123 і Junkers Ju 87, після чого He 50 були передані в підрозділи підготовки пілотів пікіруючих бомбардувальників.

Навесні 1943 року, після успіху загонів радянських ВПС «Нічні відьми» проти фронтових таборів сухопутних військ вермахту під час польотів на біпланах По-2 у нічних рейдах, уцілілих He 50 було зібрано з льотних шкіл і доставлено до підрозділів, що виконували функції нічних штурмових ударів і діяли на Східному фронті. He 50 використовувався для нічних бойових вильотів на Східному фронті до жовтня 1944 року, коли підрозділи були розформовані.

• He 50aW — перший прототип літака у конфігурації гідролітака, оснащений рядним двигуном Junkers L5 потужністю 291 кВт (390 к.с.), сильно пошкоджений унаслідок вимушеної посадки
• He 50aL — другий прототип як наземний літак, оснащений радіальним двигуном Siemens Jupiter VI потужністю 365 кВт (490 к.с.).
• He 50b — третій прототип, позначений як He 66 для експорту в Японію, ще три додаткові для тестування в Німеччині, оснащені радіальним двигуном Bramo 322B потужністю 373 кВт (600 к.с.)
• He 50A — пікіруючий бомбардувальник та розвідувальна версія для Люфтваффе, побудовано 60 літаків
• He 50L — серійна модель, перероблена на He 50A, оснащених радіальним двигуном Bramo 322B потужністю 373 кВт (600 к.с.); Heinkel випустила 25 од., Bayerische Flugzeugwerke випустила 35 од.
• He 66aCh — перший прототип літака у конфігурації гідролітака, оснащений рядним двигуном Junkers L5 потужністю 291 кВт (390 к.с.), сильно пошкоджений унаслідок вимушеної посадки
• He 50aW — 12 зразків експортованих до Китаю, оснащених радіальним двигуном Siemens Jupiter VIIF потужністю 358 кВт (480 к.с.)
• He 66bCh — експортний варіант, побудований для Китаю, оснащений двигуном Bramo 322B; побудовано 12 штук, але надійшли на службу Люфтваффе як He 50B, пізніше доставлені до Гонконгу та залишалися на зберіганні з січня 1936 року до липня 1937 року, передані Пекіну для обмеженої служби під час 2-ї японо-китайської війни
• Aichi D1A1 — декілька екземплярів літаків-розвідників He 66 були побудовані Aichi в Японії
• Aichi D1A2 — модернізований варіант Aichi D1A1

 Третій Рейх

• Люфтваффе

 Іспанія

• Націоналістичні ПС Іспанії

Республіка Китай

• Повітряні сили Китайської Республіки

Японська імперія

• Авіація імперського флоту Японії

• Martin B-10
• Yokosuka D3Y
• Boripatra
• Оснащення Повітряних сил Канади
• Список літаків Другої світової війни
• Список військових літаків США

Виноски

Джерела

• Heinkel He 50(англ.)
• Heinkel He-50/Не-66 (рос.)
• He.50 (рос.)
• Хейнкель He-50 (рос.)

• A.Alexandrov, G.Perov. Die deutschen flugzeuge in russischen und sovietischen Diensten 1914—1951
• Volker Koos: Ernst Heinkel Flugzeugwerke 1922—1932. Heel, Königswinter 2006, ISBN 3-89880-502-6, S. 103/104.