Heinkel He 118
| Heinkel He 118 | |
|---|---|
 | |
| Призначення: | пікіруючий бомбардувальник |
| Перший політ: | 14 лютого 1936 |
| Прийнятий на озброєння: | 1936 |
| На озброєнні у: |  Люфтваффе |
| Розробник: | Heinkel  |
| Виробник: | .svg.png){kind=small} Heinkel |
| Всього збудовано: | 15 |
| Конструктор: | Heinkel |
| Екіпаж: | 2 особи |
| Крейсерська швидкість: | 335 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 394 км/год |
| МШ біля землі: | 105 км/год |
| Дальність польоту: | 1250 км |
| Практична стеля: | 8500 м |
| Довжина: | 11,8 м |
| Висота: | 3,1 м |
| Розмах крила: | 15,0 м |
| Площа крила: | 37,7 м² |
| Порожній: | 2450 кг |
| Споряджений: | 3775 кг |
| Двигуни: | 1 × 12-циліндровий V-подібний поршневий двигун з рідинним охолодженням Daimler-Benz DB 600C |
| Тяга (потужність): | 1 × 900 к.с. (670 кВт) |
| Підвісне озброєння: | 1 x SC 500 або SC 250 авіаційні бомби |
| Кулеметне озброєння: | 2 × 7,92-мм авіаційні кулемети MG-17 1 × 7,9-мм авіаційний кулемет MG-15 |
Heinkel He 118 у Вікісховищі | |
«Гейнкель» He 118 (нім. Heinkel He 118) — німецький одномоторний пікіруючий бомбардувальник, розроблений компанією Ernst Heinkel Flugzeugwerke в другій половині 1930-х років. Розроблений братами Гюнтер, He 118 наслідував багато дизайнерських ідей епохи Гюнтерів, зокрема еліптичну форму крила в плані та заокруглене хвостове оперення. Багато в чому це була алюмінієва версія змішаної конструкції He 70 Blitz, посилена для пікірування.
Це був звичайний консольний моноплан з крилом «перегорнута чайка» еліптичної форми, встановленим посередині фюзеляжу. Він був значно обтічнішим, ніж конкурент Junkers, із висувним шасі та внутрішнім бомбовим відсіком.
За проектом він обмежувався виконанням ролі, подібної до бомбардувальника-штурмовика, як Henschel Hs 123, а не справжнього пікіруючого бомбардувальника, як Junkers Ju 87. Він обмежувався бомбардуванням з неглибокого кута, більш відомого як «плануючого бомбардування», при цьому другий член екіпажу виконував роль націлювача бомби.
Під час випробувань було виявлено, що максимальний кут пікірування становив лише 50°. У червні 1936 року Ернст Удет взяв He 118 у випробувальний політ, але після початку свого першого занурення з висоти приблизно 13 000 футів гвинт раптово скривився, зрізавши редуктори, і He 118 розвалився в повітрі, і в результаті Удету довелося вистрибувати з парашутом. Водночас, Ju 87 неодноразово без проблем демонстрував пікірування під кутом 90 ° і тому виграв контракт.
З 15 побудованих He 118 два відправилися до Японії, де вони отримали позначення DXHe, однак літак розвалився під час льотних випробувань. Специфікація конструкції 13-Shi (1939), яка призвела до морського пікіруючого бомбардувальника Yokosuka D4Y, можливо, була натхненна конструкцією He 118, але в іншому ці два літаки мали мало спільного.
Heinkel використовував інший екземпляр як літаючий випробувальний стенд для турбореактивного двигуна Heinkel HeS 3. Пілот злітав і приземлявся, використовуючи поршневий двигун He 118, але в повітрі він запускав турбореактивний двигун та здійснив на ньому політ в липні 1939 року, це був перший політ літака на рушії на реактивній тязі.
Однотипні літаки за епохою, характеристиками та призначенням
|
|
.svg.png){kind=small}
.svg.png){kind=small}
.svg.png){kind=small}
.svg.png){kind=small}
Див. також
- Список військових літаків Третього Рейху
- Список літаків Імперського флоту Японії
- Список військових літаків Великої Британії
- Aichi D1A
- Curtiss SBC Helldiver
- Швидкісний бомбардувальник
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- Heinkel He-118(рос.)
- He.118(рос.)
- Heinkel He 118(рос.)
Література
- Smith, John Richard; Kay, Anthony L.; Creek, Eddie J. (1972). German Aircraft of the Second World War. London, UK: Putnam and Company Ltd. ISBN 978-1-55750-010-6.
- Volker Koos: Ernst Heinkel Flugzeugwerke 1933—1945. Heel, Königswinter 2003, ISBN 3-89880-217-5.