Heinkel HD 37

Heinkel HD 37
Призначення:	винищувач
Перший політ:	1928
Прийнятий на озброєння:	1930
Знятий з озброєння:	1934
Період використання:	1931–1934
На озброєнні у:	ВПС СРСР
Розробник:	Heinkel і АТ «Дукс»d
Виробник:	Завод №1
Всього збудовано:	131
Вартість одиниці:	50 тис. руб. (1933)
Конструктор:	Heinkel
Екіпаж:	1 особа
Максимальна швидкість (МШ):	290 км/год
МШ біля землі:	96 км/год
Дальність польоту:	700 км
Практична стеля:	7200 м
Швидкопідйомність:	9,7 м/с
Довжина:	6,95 м
Висота:	3,2 м
Розмах крила:	10 м
Площа крила:	25,9 м²
Порожній:	1296 кг
Споряджений:	1729 кг
Двигуни:	1 × 12-циліндровий бензиновий V-подібний рідинного охолодження поршневий авіаційний двигун М-17Ф
Тяга (потужність):	730 к.с. (540 кВт)
Кулеметне озброєння:	2 × 7,62-мм авіаційні кулемети ПВ-1
Heinkel HD 37 у Вікісховищі

«Гейнкель» HD 37 (нім. Heinkel HD 37) — одномоторний винищувач, розроблений у Німеччині наприкінці 1920-х років, який вироблявся в СРСР для радянських ВПС. Це був компактний півтораплан, із шаховим розташуванням крил нерівного розмаху, підкріплених міжплощинними стійками типу N. Пілот сидів у відкритій кабіні, а основні агрегати хвостової частини шасі були з'єднані поперечною віссю.

Будувався за ліцензією в СРСР з 1931 по 1934 роки — всього було збудовано 131 літак. Практично відразу після зняття його з виробництва знятий з озброєння. За офіційною версією приймався на озброєння як тимчасовий захід у зв'язку із затримкою у впровадженні власних проектів. Це був перший і єдиний бойовий літак іноземної розробки, прийнятий на озброєння і вироблений в СРСР у значних кількостях, при цьому країна-виробник його сама масово не виготовляла.

Розробка літака здійснювалася конструкторським бюро Ернста Гайнкеля для військово-повітряних сил, які Рейхсвер підпільно тренував у Липецьку, де для цього була створена таємна авіаційна школа, але був відхилений німецькими чиновниками, які замість нього придбали Fokker D.XIII.

Радянські ВПС переживали кризу через застаріння свого основного винищувача, І-5, і, очевидно, не очікували найближчим часом заміни від вітчизняних виробників. Коли до Heinkel звернулися з проханням запропонувати альтернативу, фірма запропонувала HD 37, і на початку 1928 року два прототипи були доставлені до Москви. Льотні випробування дали неоднозначні результати. Хоча базова конструкція, здавалося б, була надійною, радянські льотчики-випробувачі повідомили про багато недоліків у керованості, і Heinkel був представлений довгий список складних змін, які потрібно було внести. У відповідь Heinkel представив HD 43, і коли ті ж радянські льотчики-випробувачі виявили, що він їм подобається ще менше, ніж HD 37, до кінця 1929 року увага знову переключилася на попередню конструкцію. На початку наступного року радянський уряд придбав ліцензію на виробництво цього типу літака протягом наступних трьох років, заплативши Heinkel за нього 150 000 марок. Виробництво здійснювалося ЦКБ (Центральним конструкторським бюро) та Полікарповим, отримавши позначення І-7.

 Радянський Союз

• Військово-повітряні сили СРСР

• Список військових літаків Третього Рейху
• Список літаків-винищувачів
• АНТ-40
• CANT Z.506 Airone
• Aichi AB-4
• DFS SG 38 Schulgleiter

Виноски

Джерела

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heinkel HD 37

• Heinkel HD 37(англ.)
• Heinkel HD.37/38/43 (рос.)
• TsKB I-7 / Heinkel HD 37 — The German Orphan

• Gunston, Bill (1983). Aircraft of the Soviet Union: the encyclopaedia of Soviet aircraft since 1917 (1st ed.). London: Osprey. p. 298. ISBN 085045445X.
• Маслов М. Истребитель И-7 // Авиация: журнал. — Пилот, 1999. — № 1. — С. 2—8.
• Султанов И. Неожиданный пришелец // Крылья Родины: журнал. — М., 1994. — № 10 (765). — С. 8—11. — ISSN 0130-2701.