Bullet the Blue Sky

«Bullet the Blue Sky»
Пісня U2
з альбому The Joshua Tree
Випущено9 березня 1987
Записано1986
Жанрпост-панк[1]
Моваанглійська
Тривалість4:32
ЛейблIsland
ПродюсерДаніель Ленуа, Браян Іно
КомпозиторU2
Музичне відео
«Bullet the Blue Sky» на YouTube

«Bullet the Blue Sky» — пісня ірландського рок-гурту U2, четвертий трек з їхнього альбому 1987 року «The Joshua Tree». Основою для тексту стала поїздка вокаліста Боно до Нікарагуа та Сальвадору; там він на власні очі побачив, як військове втручання США вплинуло на місцевих селян. Розгніваний побаченим, Боно попросив гітариста Еджа «пропустити Сальвадор крізь підсилювач». «Bullet the Blue Sky» є однією з найбільш відверто політичних пісень гурту, а її концертні виконання часто містять гостру критику політичних конфліктів і насильства.

Історія створення та запис

«Bullet the Blue Sky» виникла з демозапису, який U2 записали під час джем-сесії в студії STS у Дубліні з продюсером Полом Барреттом ще до основних сесій запису «The Joshua Tree»[2]. Слухаючи пісню англійського рок-гурту The Fall, гітарист Едж намагався відтворити її гітарний риф, але натомість створив власну партію, яку він описав як «швидку та справді потужну». Згодом вона стала приспівом «Bullet the Blue Sky»[3]. Басист Адам Клейтон і барабанщик Ларрі Маллен приєдналися, граючи в темпі half-time[2][4]. Вокаліст Боно згадував, що Клейтон також грав в іншій тональності, ніж Едж, що роздратувало останнього — той навіть думав припинити джем[3][2]. Після завершення дубля гурт прослухав запис у контрольній кімнаті й зрозумів, що демо вийшло «абсолютно блискучим»[2]. Порівнюючи з фінальною версією пісні, Едж описував демо як «набагато аскетичніше, схоже на важкий фанк-трек»[5]. Попри це, пісню на деякий час відклали, поки продюсер Браян Іно, який назвав її «рифом без дому», не переконав гурт, що над нею варто працювати[6].

У липні 1986 року[7] Боно з дружиною Елі Г'юсон відвідали Нікарагуа та Сальвадор, де на власні очі побачили бідування селян, заляканих політичними конфліктами та військовим втручанням США. Ця подорож розгнівала Боно і стала основою тексту пісні[5][8]. Він зазначав: «Я пам'ятаю, як здригалася земля, і пам'ятаю запах перебування поблизу зони бойових дій. Не думаю, що ми були в небезпеці, але я знав, що поруч із нами чиїсь життя під загрозою або обриваються, і я співчував їм. Мене як людину, що читає Святе Письмо, обурювала думка, що християни в Америці підтримують подібні речі, таку проксі-війну через цих комуністів»[9][10]. У серпні, після возз'єднання з колегами в Дубліні для продовження роботи над «The Joshua Tree»[11], Боно дав вказівку Еджу «пропустити Сальвадор крізь підсилювач», що призвело до створення гітарної партії, побудованої на фідбеку[12][13]. Едж стверджував, що на його манеру гри також вплинув текст Боно[5].

Продюсер Даніель Лануа каже, що найбільший прогрес у роботі над «Bullet the Blue Sky» відбувся в Мелбічі — нещодавно придбаному будинку Еджа в приморському містечку Монкстаун[14]. За словами Лануа, пісня виросла з 20-хвилинного джему, який він тривалий час редагував для створення фінального аранжування, «для пісні, яка ніколи не була піснею, а була лише джемом». Він зазначив: «Це була одна з тих пісень, які народилися частково шляхом хірургічного втручання — редагування структури відіграло надзвичайно важливу роль»[15]. Звукоінженер Дейв Міган допоміг розвинути пісню завдяки міксу, який він зробив у Мелбічі. Прагнучи досягти звучання у стилі Led Zeppelin, Міган налаштував моніторний мікс так, щоб він звучав «справді важко». Лануа надихнуло почуте, оскільки до того моменту з піснею поводилися м'яко[13]. Він швидко викликав гурт[13], який разом із головним інженером Фладом вирушив до студії Windmill Lane Studios[15]. У складському приміщенні поруч зі студією команда використала PA-систему, щоб відтворити запис барабанів Маллена, який потім переписали всередині складу[16]. Лануа назвав це «дуже складною рок-н-рольною камерою»[15]. Результат, за словами Мігана, «змусив [барабани] звучати як у Джон Бонема»[13], тоді як Лануа назвав звучання «потужнішим»[16]. Він додав: «Це додало середніх частот, які сподобалися хай-гету. Цей новий звуковий акцент на хай-геті зробив кожен удар виразнішим… Притаманний PA-системі низькочастотний удар також додав драйву бас-барабану. Загальне відчуття стало більш насиченим»[16].

Фінальний мікс «Bullet the Blue Sky» базувався на двох різних версіях. Продюсера Стіва Ліллівайта, якого в грудні 1986 року U2 найняли для допомоги у зведенні частини матеріалу «The Joshua Tree»[17], Едж попросив «перейти з однієї версії на іншу». Ліллівайту довелося вручну синхронізувати темпи двох стрічкових записів, а потім під час відтворення переносити необхідні секції кожного на півдюймовий магнітофон. Він зазначав, що пісня «ніколи не програвалася вся одночасно; це було справжнє місиво з двох речей»[18]. Лануа стверджував, що фінальний мікс Ліллівайта сильно відрізнявся від його з Ено версії, оскільки був значно більше перевантажений ефектами та накладаннями: «Я б не використовував стільки ефектів, бо ми мали дещо пуританське ставлення до цих записів — вважали, що звук було зафіксовано під час виконання в кімнаті, і хотіли залишитися вірними тому простору, передати той звук. А він не був настільки сентиментальним щодо цієї ідеї, тому використав усі можливі засоби»[19].

Під час речитативного уривку пісні Боно розповідає про зустріч із чоловіком, «чий обличчя червоне, як троянда на терновому кущі, як усі кольори роял-флешу, і він відраховує ті доларові купюри, ляскає ними, 100, 200». Боно підтвердив, що під час написання тексту мав на увазі тодішнього президента США Рональда Рейгана, чия адміністрація підтримувала військові режими в Центральній та Південній Америці, з якими Боно зіткнувся під час своєї поїздки. Текст був частково натхненний муралом у Сальвадорі, де Рейган був зображений на колісниці в образі фараона, а сальвадорці — як «діти Ізраїлю, що тікають»[4].

Концертні виступи

Виконання пісні під час Vertigo Tour, коли гурт переосмислив її як коментар до релігійного насильства.

«Bullet the Blue Sky» виконували майже на кожному концерті, починаючи з її першого виконання у вечір відкриття Joshua Tree Tour 2 квітня 1987 року і до кінця Vertigo Tour. Концертні виконання традиційно поєднувалися з «Running to Stand Still»; це відбувалося в турах Joshua Tree Tour, Lovetown Tour, Zoo TV Tour та під час перших 46 концертів Vertigo Tour. У турі PopMart Tour «Bullet» переходила в «Please»; під час Elevation Tour за нею йшли «With or Without You» або кавер на пісню Марвіна Гея «What's Going On»; у Vertigo Tour пісня «Miss Sarajevo» замінила «Running to Stand Still» протягом останніх 85 концертів[20]. У турі Innocence + Experience Tour вона переходила в «Pride (In the Name of Love)» на першому етапі та в скорочену версію «Zooropa», починаючи з другого етапу.

Під час Joshua Tree Tour Боно часто брав великий прожектор і світив ним в обличчя глядачам, а також робив численні політичні відсилання до таких постатей, як Рональд Рейган та Джеррі Фалвелл. Він також використовував прожектор в Elevation Tour. У Innocence + Experience Tour Боно зазвичай співав більшу частину пісні в мегафон.

Наступний альбом U2, «Rattle and Hum», містив концертне виконання цієї пісні з попередньо записаним вступом у вигляді версії американського гімну «The Star-Spangled Banner» від Джимі Гендрікса. Протягом наступних років «Bullet» набувала нових значень. У Zoo TV Tour вона була присвячена нацизму; у PopMart Tour, принаймні іноді, містила відсилання до споживацтва та рок-іконографії відповідно до теми туру. В Elevation Tour вона перетворилася на обвинувачення проти насильства із застосуванням вогнепальної зброї, що ілюструвалося згадками про вбивство Джона Леннона та іронічним вступним відеороликом за участю Чарлтона Гестона, який на той час був президентом Національної стрілецької асоціації. Натомість у Vertigo Tour пісня була присвячена релігійному насильству, а фінальні рядки замінили фрагментом «The Hands That Built America»[20]. У Innocence + Experience Tour композиція стосувалася корупції та грошей, що підкреслювалося зображеннями Волл-стріт і Лас-Вегасу на відеоекрані, а також монологом Боно про зустріч із підлітковою версією самого себе, яка критикує багатія, на якого він перетворився.

Едж використовує свій чорний Fender Stratocaster для виконання цієї пісні, за винятком PopMart Tour, коли він грав на Gibson Les Paul.

Концертні виконання пісні представлені у фільмах «Zoo TV: Live from Sydney» (1994), «PopMart: Live from Mexico City» (1998), «Elevation 2001: Live from Boston», «U2 Go Home: Live from Slane Castle, Ireland» (2003), «Vertigo 2005: Live from Chicago», «Live from Paris» (2007) та «Innocence + Experience: Live in Paris» (2016).

Учасники запису

Інформація взята з вкладиша альбому The Joshua Tree, окрім зазначеного[21][nb 1].

U2

Технічний персонал

  • Даніель Ленуа — продюсування
  • Браян Іно — продюсування
  • Марк Елліс — запис
  • Дейв Міган — додаткова звукоінженерія
  • Пет Маккарті — додаткова звукоінженерія
  • Стів Ліллівайт — мікшування
  • Марк Волліс — інженерія мікшування
  • Мері Кеттл — асистент інженерії мікшування

Відгуки та кавер-версії

У 2004 році журнал Mojo помістив пісню на 17-е місце у своєму списку «100 епічних рок-треків»[22]. У вересневому випуску 2018 року журналу Q пісня увійшла до списку «50 найкращих революційних пісень»; автор Ніалл Догерті сказав, що це не позбавлене іронії, що вона стала найпотужнішою піснею на альбомі, який зробив U2 зірками в Америці, коли Боно виконував цю розповідь про жахи зовнішньої політики США на переповнених стадіонах вечора за вечором[23].

У подкасті U2 Podcast Editions в iTunes згадується, що це улюблена пісня Пола Макгіннесса (колишнього менеджера U2).

Пісню виконали Sepultura на своєму EP каверів 2002 року Revolusongs, P.O.D. на своєму альбомі 1999 року The Fundamental Elements of Southtown та Queensrÿche на своєму альбомі 2007 року Take Cover.

Чарти

Чарт (1987) Найвища
позиція
US Billboard Album Rock Tracks[24] 14

Примітки

  1. ↑ Інструменти учасників гурту не вказані у вкладиші альбому, окрім бек-вокалу Еджа та губної гармоніки Боно. Їхні основні інструменти перелічені на основі їхніх розповідей про запис альбому та їхніх фактичних основних ролей у гурті.

Посилання

  1. ↑ Pareles, Jon (15 травня 2017). Review: U2 Revisits 'The Joshua Tree' in the Here and Now. The New York Times. Процитовано 8 червня 2017.
  2. ↑ а б в г McCormick (2006), p. 172
  3. ↑ а б Eccleston, Danny (7 липня 2017). U2: Inside Their Joshua Tree Tour. Mojo. Процитовано 7 липня 2017.
  4. ↑ а б Inskeep, Steve (20 березня 2017). U2 On 'The Joshua Tree,' A Lasting Ode To A Divided America. NPR Music. National Public Radio. Процитовано 20 березня 2017.
  5. ↑ а б в McCormick (2006), pp. 178—179
  6. ↑ Sandall, Robert (жовтень 1990). Back to the Future. Q. № 49.
  7. ↑ McGee (2008), p. 97
  8. ↑ Dalton, Stephen (жовтень 2003). How the West Was Won. Uncut. № 77.
  9. ↑ Legaspi, Althea (20 травня 2016). See Bono Talk U2's 'Bullet the Blue Sky' Origins in New Video. Rolling Stone. Процитовано 12 травня 2017.
  10. ↑ Crandell, Ben (9 червня 2017). U2's 'Joshua Tree' and America come full circle. SouthFlorida.com. Sun-Sentinel. Архів оригіналу за 9 червня 2017. Процитовано 9 червня 2017.
  11. ↑ McGee (2008), p. 98
  12. ↑ U2. Legends. Сезон 1. Епізод 6. 11 грудня 1998. VH1.
  13. ↑ а б в г Jobling (2014), pp. 158—159
  14. ↑ Runtagh, Jordan (9 березня 2017). U2's 'The Joshua Tree': 10 Things You Didn't Know. Rolling Stone. Процитовано 9 березня 2017.
  15. ↑ а б в O'Hare, Colm (28 листопада 2007). The Secret History of 'The Joshua Tree'. Hot Press. Т. 31, № 23. Процитовано 27 квітня 2011.
  16. ↑ а б в Lanois (2010), pp. 47–48
  17. ↑ McCormick (2006), pp. 184—185
  18. ↑ King, Philip, and Nuala O'Connor (directors) (1999). Classic Albums: U2 - The Joshua Tree (Television documentary). Isis Productions.
  19. ↑ Henke, James (17–31 грудня 1987). Q&A: Daniel Lanois. Rolling Stone. № 515/516. Процитовано 23 червня 2017.
  20. ↑ а б Live performance history of 'Bullet the Blue Sky. u2-vertigo-tour.com.
  21. ↑ "The Joshua Tree" - U2 (Vinyl release liner notes). U2. Island Records. 1987.{{cite AV media notes}}: Обслуговування CS1: Сторінки, що використовують параметр others без параметра author або editor у cite AV media (notes) (посилання)
  22. ↑ 100 Epic Rock Tracks. Mojo (125). Квітень 2004.
  23. ↑ 50 Greatest Revolutionary Songs. Q. Вересень 2018. с. 59.
  24. ↑ U2 – Mainstream Rock Airplay. Billboard. Процитовано 27 лютого 2023.
Бібліографія
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.