Sunday Bloody Sunday

«Sunday Bloody Sunday»
Пісня U2
з альбому War
Випущено21 березня 1983[1]
Номер треку1
Типсингл
Записановересень–листопад 1982
Жанрпостпанк[2]
Моваанглійська
Тривалість4:40
ЛейблIsland, Polystar
Автор слівU2
ПродюсерСтів Ліллівайт
КомпозиторU2
Автор пісніU2
U2
«Two Hearts Beat as One»
(1983) 		«Sunday Bloody Sunday»
(1983) 		«40»
(1983)
Музичне відео
«Sunday Bloody Sunday» на YouTube

«Sunday Bloody Sunday» — пісня ірландського рок-гурту U2. Вона є першою композицією їхнього альбому 1983 року War і була випущена як третій сингл із цієї платівки 21 березня 1983 року в Нідерландах та Західній Німеччині[3]. «Sunday Bloody Sunday» відома своїм військовим барабанним ритмом, різкою гітарою та мелодійними гармоніями[4]. У цій пісні, яка є однією з найбільш політизованих у творчості U2, текст описує жах спостерігача за конфліктом у Північній Ірландії, зосереджуючись переважно на події Кривавої неділі 1972 року в Деррі, де британські війська розстріляли 14 беззбройних учасників маршу за громадянські права. Разом із «New Year's Day» ця композиція допомогла U2 залучити ширшу аудиторію слухачів. Після виходу альбому вона була загалом позитивно сприйнята критиками[5][6].

Пісня залишається невід'ємною частиною концертів U2[7]. Під час перших виконань композиція викликала суперечки. Соліст Боно протягом багатьох років наголошував аудиторії на антисектантському змісті пісні та засудженні насильства. Сьогодні вона вважається однією з візитних карток U2 і є однією з пісень гурту, що виконуються найчастіше. Критики відносять її до найкращих політичних протестних пісень[8], а свої кавери на неї записали понад десяток артистів[9]. У 2004 році вона посіла 268-ме місце у списку «500 найкращих пісень усіх часів» за версією журналу Rolling Stone.

Написання та запис

«Sunday Bloody Sunday» виникла з гітарного рифу та тексту, написаних Еджем у 1982 році. Поки молодята Боно та Алі Г'юсон проводили медовий місяць на Ямайці, Едж працював в Ірландії над музикою для майбутнього альбому гурту. Після сварки зі своєю дівчиною Ешлін О'Салліван та періоду сумнівів у власних здібностях як автора пісень, Едж, «відчуваючи пригніченість… спрямував свій страх, розчарування та самоненависть у музичний твір»[10]. Ця перша чернетка ще не мала назви чи мелодії приспіву, проте вже містила структурну основу та тему. Після того як Боно переробив текст, гурт записав пісню на студії Windmill Lane Studios у Дубліні. Під час сесій продюсер Стів Ліллівайт закликав барабанщика Ларрі Маллена-молодшого використовувати клік-трек, але Маллен був категорично проти цієї ідеї. Випадкова зустріч з Енді Ньюмарком із гурту Sly & the Family Stone — барабанщиком, який неухильно дотримувався роботи з метрономом, — змусила Маллена змінити думку[10]. Початкова партія барабанів невдовзі перетворилася на головний гук пісні. Місцевий скрипаль Стів Вікхем якось уранці підійшов до Еджа на автобусній зупинці й запитав, чи не потрібна U2 скрипка для наступного альбому. Вікхем провів у студії пів дня, записуючи партію електроскрипки, яка стала фінальним інструментальним доповненням до пісні[10].

Безпосереднім поштовхом до написання тексту стала зустріч із прибічниками Тимчасової ІРА в Нью-Йорку[11]. Як рекламний хід менеджер U2 Пол Мак-Гіннесс домовився про участь гурту в параді до Дня святого Патрика 1982 року. Однак пізніше він дізнався про ймовірність того, що почесним маршалом параду стане Боббі Сендс — учасник голодування ІРА, який помер від виснаження попереднього року. Оскільки Мак-Гіннесс та учасники гурту вважали, що тактика ІРА лише затягує бойові дії в Північній Ірландії, вони спільно вирішили відмовитися від участі в параді. Мак-Гіннесс зустрівся з одним із організаторів параду в нью-йоркському барі, щоб узгодити скасування, і все закінчилося запеклою суперечкою про ІРА. Мак-Гіннесс згадував: «Він постійно просив мене говорити тихіше. У закладі було повно нью-йоркських поліціянтів — ірландських копів, — і він думав, що через мене нас там і вб'ють»[11].

Барабанщик Маллен у 1983 році сказав про пісню так:

Нас цікавить політика людей, а не просто політика. Коли ви говорите про Північну Ірландію, про «Sunday Bloody Sunday», люди зазвичай думають: «О, це про той випадок, коли британські солдати застрелили 13 католиків»; але пісня не про це. Це лише інцидент, найвідоміший інцидент у Північній Ірландії, і це найсильніший спосіб запитати: «Як довго? Як довго ми маємо з цим миритися?» Мені байдуже, хто є хто — католики, протестанти чи будь-хто інший. Ви знаєте, що люди помирають щодня через гіркоту та ненависть, і ми запитуємо — чому? Який у цьому сенс? І це можна перенести на такі місця, як Сальвадор, та інші подібні ситуації, де гинуть люди. Забудьмо про політику, припинімо стріляти один в одного, сядьмо за стіл і поговорімо про це… Є багато гуртів, які стають на чийсь бік і кажуть, що політика — це лайно тощо. Ну і що з того! Справжня битва — це коли гинуть люди, ось де справжня битва[12].

Музичне відео

Хоча для оригінального релізу спеціальне промо-відео не знімали, для просування пісні гурт використав кадри з виступу 5 червня 1983 року, знятого для концертного фільму 1984 року U2 Live at Red Rocks: Under a Blood Red Sky. У відео, режисером якого став Ґевін Тейлор, показано використання білого прапора Боно під час виконання пісні. Ролик підкреслює інтенсивність та емоційність, які відчували багато глядачів на концертах U2, а дощова атмосфера амфітеатру Ред-Рокс у Колорадо, підсвічена факелами, лише додає видовищності. У 2004 році журнал Rolling Stone назвав цей виступ одним із «50 моментів, що змінили історію рок-н-ролу», зазначивши, що «вигляд Боно, який співає антивоєнний гімн „Sunday Bloody Sunday“, розмахуючи білим прапором крізь малиновий туман (створений поєднанням вологої погоди, гарячих прожекторів та освітлення скель), став визначальним образом войовничого рок-духу U2 і — завдяки частій ротації на MTV — приніс гурту популярність по всій країні»[13].

Формати та список пісень

«Sunday Bloody Sunday» був комерційно випущений у більшості країн Європи на підтримку альбому U2 War. Обкладинка синглу така ж сама, як і в «Two Hearts Beat as One», за винятком японського релізу. Бі-сайд синглу, пісня «Endless Deep», є однією з небагатьох композицій U2, де співає басист Адам Клейтон.

7" німецьке та нідерландське видання
#НазваТривалість
1.«Sunday Bloody Sunday»4:34
2.«Endless Deep»2:58
7" альтернативне видання
#НазваТривалість
1.«Sunday Bloody Sunday»4:34
2.«Two Hearts Beat as One» (7" edit)3:52
7" японське видання
#НазваТривалість
1.«Sunday Bloody Sunday»4:34
2.«Red Light»4:03
12" та австрійське CD-видання[3]
#НазваТривалість
1.«Sunday Bloody Sunday»4:34
2.«Two Hearts Beat as One» (U.S. remix)5:40
3.«New Year's Day» (U.S. remix)4:30

Чарти

Сертифікації та продажі

Регіон Сертифікація Продажі
Італія (FIMI)[23]
sales since 2009 		Платиновий 100 000double-dagger
Нідерланди (NVPI)[24] Золотий 100 000^
Велика Британія (BPI)[25]
sales since 2004 		Срібний 200 000double-dagger

^відвантаження, що базуються лише на сертифікаціях
double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

  1. ↑ Sams, Aaron; Kantas, Harry. U2 – "Sunday Bloody Sunday" Single. u2songs.com. Процитовано 1 квітня 2016.
  2. ↑ Gimarc, George (1997). Post Punk Diary: 1980–1982. New York: St. Martin's Press. с. 342.
  3. ↑ а б Sunday Bloody Sunday. U2 Songs. U2Wanderer.org. n.d. Процитовано 31 липня 2024.
  4. ↑ Hillburn, Robert (8 серпня 2004). The Songwriters – U2 – 'Where Craft Ends and Spirit Begins'. Los Angeles Times. Процитовано 22 жовтня 2006.
  5. ↑ Mackey, Liam (18 лютого 1983). Review of War. Hot Press. Архів оригіналу за 15 квітня 2009. Процитовано 22 жовтня 2006.
  6. ↑ Sullivan, Denise. Song Review: "Sunday Bloody Sunday". Allmusic. Процитовано 22 жовтня 2006.
  7. ↑ Sunday Bloody Sunday. U2gigs.com. 2024. Процитовано 31 липня 2024.
  8. ↑ VH1 Editors (2004). VH1's 25 Greatest Political Protest Songs (Television series). VH1 television. Архів оригіналу за 11 грудня 2004.
  9. ↑ U2 Covers By Song Title. U2 Songs. U2Wanderer.org. n.d. Процитовано 31 липня 2024.
  10. ↑ а б в McCormick (2006), pp. 135—139
  11. ↑ а б Henke, James (9 червня 1983). Blessed Are the Peacemakers. Rolling Stone. № 397. с. 11—14. Архів оригіналу за 19 жовтня 2024.
  12. ↑ Larry Mullen Interview. White Lucy. 1 квітня 1983. Архів оригіналу за 24 липня 2008. Процитовано 6 листопада 2007.
  13. ↑ Cave, Damien та ін. (24 червня 2004). U2's Gamble at Red Rocks. Rolling Stone. № 951. с. 146.
  14. ↑ War awards on Allmusic. Allmusic. Rovi Corporation. Процитовано 15 липня 2013.
  15. ↑ Ultratop.be - U2 - Sunday Bloody Sunday (нід.). Ultratop 50. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch.
  16. ↑ Nederlandse Top 40 — U2 search results (нід.). Stichting Nederlandse Top 40.
  17. ↑ Dutchcharts.nl — U2 — Sunday Bloody Sunday (нід.). Mega Single Top 100. Hung Medien / hitparade.ch.
  18. ↑ 50 Back Catalogue Singles – 2 жовтня 2010. Ultratop 50. Hung Medien. Процитовано 15 липня 2013.
  19. ↑ Lescharts.com — U2 — Sunday Bloody Sunday (фр.). French Singles Chart. Hung Medien.
  20. ↑ Jaaroverzichten 1985. Ultratop. Процитовано 21 грудня 2020.
  21. ↑ Top 100-Jaaroverzicht van 1985. Dutch Top 40. Процитовано 21 грудня 2020.
  22. ↑ Jaaroverzichten – Single 1985. dutchcharts.nl. Процитовано 21 грудня 2020.
  23. ↑ Italian single certifications – U2 – Sunday Bloody Sunday (Італійська) . Італійська асоціація компаній звукозапису (FIMI). Процитовано 18 березня 2024.
  24. ↑ Gold & Platinum Awards 1987 (PDF). Music & Media. 26 грудня 1987. с. 44—46. Процитовано 7 липня 2019.
  25. ↑ British single certifications – U2 – Sunday Bloody Sunday (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 15 березня 2021.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.