Love Is Blindness

«Love Is Blindness»
Пісня U2
з альбому Achtung Baby
Випущено18 листопада 1991
Типпісня
Записаножовтень 1990 — вересень 1991
Жанральтернативний рок
Моваанглійська
Тривалість4:23
ЛейблIsland
Автор слівБоно
ПродюсерДаніель Лануа
Автор пісніU2
Музичне відео
«Love Is Blindness» на YouTube

«Love Is Blindness» — пісня ірландського рок-гурту U2, а також дванадцятий і фінальний трек їхнього альбому 1991 року Achtung Baby. Пісня була написана вокалістом Боно на піаніно під час сесій запису альбому Rattle and Hum (1988). Спочатку гурт планував віддати композицію співачці Ніні Сімон, проте після спільного виконання музиканти вирішили залишити її для Achtung Baby. Тематично пісня описує розрив стосунків, поєднуючи особисті мотиви з образами метафоричних актів тероризму. Під час запису альбому Achtung Baby гітарист Едж розлучився зі своєю дружиною Ейслінн О'Салліван. Це розставання справило значний вплив на розвиток пісні; Боно зазначав, що фінальне гітарне соло стало для Еджа катарсисом, оскільки під час запису він порвав кілька гітарних струн.

Дебютне концертне виконання «Love Is Blindness» відбулося під час туру Zoo TV Tour (1992—1993); пісня регулярно з'являлася в сет-листах, прозвучавши на 154 із 157 концертів. Зазвичай її виконували як передостанню або фінальну композицію; коли вона була передостанньою, за нею зазвичай йшла кавер-версія пісні Елвіса Преслі «Can't Help Falling in Love». Трек отримав схвальні відгуки критиків, а багато артистів записали на нього власні кавер-версії.

Написання, запис та натхнення

«Я тиснув на нього, тиснув і тиснув, і він грав доти, доки не злетіли струни. Насправді, ви почуєте, як струни лопаються під час соло наприкінці. Мені здається, всередині він плакав, а зовні це була справжня лють».

— Боно про соло Еджа[1]

«Love Is Blindness» була розроблена вокалістом Боно під час сесій запису альбому U2 1988 року Rattle and Hum[2]. Він написав пісню на піаніно, яке, за словами гітариста Еджа, «не є інструментом, грою на якому він відомий»[3]. На написання пісні вплинули торч-сонґи (сентиментальні пісні про нерозділене кохання) Жака Бреля[2]. Початковим планом Боно було відправити її Ніні Сімон, одній із його улюблених співачок[2][3], хоча після спільного виконання пісні гурт вирішив залишити її собі[4][5]. Вони не включили пісню до Rattle and Hum, оскільки вважали, що вона недостатньо відповідає стилю U2[6].

Під час сесій запису Achtung Baby Едж розійшовся зі своєю дружиною Ейслінн О'Салліван. Розмірковуючи про вплив цієї події на U2, Боно сказав: «Ми справді дуже згуртована спільнота. Це не так, ніби у когось, знаєте, пішла дівчина. Ми виросли з цими людьми, це наша сім'я, наша громада. Нам було дуже важко… Це було схоже на перші тріщини на красивому порцеляновому глечику з чудовими квітами — на нашій музиці та нашій спільноті, — який почав тріщати»[7]. Едж пояснив, що поїздка до Берліна для написання та запису матеріалу дала йому змогу втекти від шлюбу, що розпадався: «Я зникав у музиці з іншої причини. Це був свого роду притулок. Такий підхід не спрацював повністю. Знаєте, я не був… у гарному позитивному настрої. Гадаю, я просто тікав»[7]. Записуючи гітарне соло, яким завершується пісня, Едж «вклав у нього все: усі почуття, увесь біль, усю тривогу — все пішло в це соло»[7]. Боно сказав: «Усе його життя вилилося з нього, коли він грав… коли ми робили дубль, одна струна порвалася, а він просто продовжував грати все сильніше і сильніше. Порвалася інша струна. Зазвичай у нього такий легкий дотик, він такий ніжний. Усе це зникло, поступившись місцем люті. І все ж там немає жодної фальшивої ноти»[8]. Звукорежисер Флад зазначив, що цей «сміливий, чистий, оголений звук [гітарного соло] був поєднанням партії, моменту, хорошої гітари, маленького підсилювача та простого мікрофона. У Еджа просто з'явилася ідея, він спробував її, і вона спрацювала відразу»[9].

Композиція та тематика

Едж (на фото 1993 року) розійшовся зі своєю дружиною під час запису Achtung Baby. Свої болючі емоції того часу він вклав у гру на гітарі в цій пісні.

Тривалість «Love Is Blindness» становить 4 хвилини 23 секунди. Згідно з партитурою Hal Leonard Corporation, опублікованою на сайті Musicnotes.com, пісня написана в музичному розмірі 6/4 з темпом 48 ударів на хвилину в тональності сі-бемоль мінор[10].

Продюсерська група застосувала до бас-гітари Адама Клейтона «ефект низькочастотної пульсації баса», що Едж назвав «справжнім геніальним ходом продюсерів»[3]. Партія ударних Ларрі Маллена була запозичена із синглу U2 1987 року «I Still Haven't Found What I'm Looking For» та сповільнена[8]. Текст пісні «змішує особисте та політичне». Боно зазначав: «Було деяке посилання на „маленьку смерть“, що можна розуміти як знепритомнення під час оргазму, але це також працює як образ тероризму»[3]. Цитуючи рядки «A little death without mourning / No call and no warning / Baby, a dangerous idea / That almost makes sense» (Маленька смерть без трауру / Без дзвінка та попередження / Крихітко, небезпечна ідея / В якій майже є сенс), він сказав: «Немає нічого смертоноснішого за ідею — або людину — яка майже права. Знаєте, XX століттю знадобилося сто років, щоб оговтатися від комунізму. Ось ще одна небезпечна ідея, в якій майже був сенс»[3].

«У пісні є образи тероризму, виготовлення бомб, годинникових механізмів і холодної сталі, припаркованого автомобіля. В особистому сенсі я спостерігав феномен, коли людина закладає свого роду міну, на яку через роки сама ж випадково наступить і підірве власне життя на шматки. Можна бачити, як люди роблять це, свідомо втягуючись у дії, за які пізніше заплатять дуже високу ціну. Траєкторія — це все».

— Боно[3]

Біограф U2 Білл Фленаган вважає, що звичка Боно тримати тексти пісень «у стані змін до останньої хвилини» забезпечила альбому наративну цілісність[11]. Фленаган інтерпретував Achtung Baby як платівку, де місяць слугує метафорою темної жінки, що зваблює співака, віддаляючи його від доброчесного кохання — сонця; спокушений нічним життям, він іде з дому і перевіряє, як далеко зможе зайти, перш ніж повернутися[12]. На думку Фленагана, три фінальні пісні альбому — «Ultraviolet (Light My Way)», «Acrobat» та «Love Is Blindness» — розповідають про те, як пара справляється зі стражданнями, яких вони завдали одне одному[11]. Автор журналу Uncut Гевін Мартін вважав, що пісня містить «образи кохання, знеціненого або покинутого»[6]. Він писав: «З її суворим, майже церковним органним вступом, пульсуючим басовим синтезатором і гітарним ревербом, що розтягується в галюциногенний шквал, вона блискуче описує розлад і страх, які є постійною прихованою течією Achtung Baby. І все ж, завдяки своїй привабливій звуковій палітрі та пораненому, але чуттєвому вокалу, „Love Is Blindness“ також накреслює шлях пошуку гармонії та порятунку»[6].

Дослідниця Атара Стайн писала, що пісня «припускає, що кохання може існувати лише через свідомий самообман, добровільну капітуляцію перед тим, що, як відомо, є ілюзією. Співак благає кохану „огорнути його ніччю“, бо, як він проголошує: „Я не хочу бачити“. Співак знає, що образ коханої людини, який він створює, є хибним, але це єдиний образ, який може його задовольнити. Він мусить сприймати кохану в ідеалізованому світлі, щоб вона могла віддзеркалити йому той образ самого себе, який він бажає бачити»[13]. Журналіст Білл Грем вважав пісню похмурою розповіддю про роман, що зазнає краху[14]. Редактор Hot Press Найл Стоукс писав, що композиція «повертає нас — знову — у сутінковий світ обману, невірності та зради. Вона змальовує кохання на самому краю його можливостей. Це настільки похмурий і відчайдушний погляд на світ, наскільки це взагалі можливо, що відображає емоційний клімат, у якому створювався весь альбом»[2]. Він зауважив: «За своїм настроєм „Love Is Blindness“ мала темне, чуттєве і декадентське відчуття довоєнного Берліна», додаючи, що рядок «Love is blindness / I don't want to see» (Кохання — це сліпота / Я не хочу бачити) був «безнадійним визнанням жахливої реальності того, що іноді краще не знати»[2].

Сприйняття

«Love Is Blindness» отримала схвальні відгуки критиків. Автор часопису Uncut Гевін Мартін оцінив пісню на п'ять зірок, назвавши її «захопливою та тривожною»[6]. Редактор Hot Press Найл Стоукс зазначив, що «її настрої зробили її ідеальним завершенням Achtung Baby», описавши гру Еджа як «тужливе, вибухове гітарне соло, що вибиває густі емоційні блюзові ноти, які затримуються, а потім спадають, наче сльози»[2]. Рецензент часопису Third Way Роланд Говард назвав композицію «примарною та мелодійною», висловивши думку, що вона присвячена втраті цноти[15]. Музичний журналіст Білл Вайман зауважив, що гітара Еджа в цій пісні звучить як «стоматологічне свердло»[16]. Джон Парелес із The New York Times описав її як «свого роду підсумок», назвавши «елегією, яка порівнює кохання з „утопленням у глибокому колодязі“, але все одно прагне його»[17]. Джеффрі Гаймс із The Washington Post написав, що пісня має «якість госпелу, оскільки млосні партіі синтезатора протиставлені масивним фортепіанним акордам, а Боно визнає, що невідповідні коханці зазнають своєї неминучої долі»[18].

Ґреґ Поттер із The Vancouver Sun вважав її «похмурим фіналом», який «пронизаний образами невпевненості в собі та сумнівів»[19]. Критик із Waterloo Region Record зазначив, що це «навряд чи велика робота U2, але фінали гурту завжди були антикліматичними»[20]. Пишучи для Boston Herald, Романдетта назвала пісню «плачем із розбитим серцем», який був «ніжним» і «стриманим»[21]. Джордж Варґа з The San Diego Union-Tribune сказав, що це один із найцікавіших треків в альбомі, назвавши його «скупою, у стилі Девіда Боуї, одою замученому коханню»[22]. Майкл Росс із The Sunday Times та Джеймс Гілі із The San Diego Union-Tribune висловили жаль, що U2 не включили цю пісню до збірки The Best of 1990–2000[23][24]. Едж назвав її «чудовим завершенням альбому і, ймовірно, одним із найкращих текстів Боно»[3]. Боно сказав: «Бас звучить як рідина в центрі землі, свого роду звук розплавленої лави». Описуючи гру Еджа на гітарі, він додав: «Це неймовірно»[8].

Учасники запису

Примітки

  1. ↑ Assayas (2005), p. 66
  2. ↑ а б в г д е Stokes (2005), p. 109
  3. ↑ а б в г д е ж McCormick (2006), p. 228
  4. ↑ Luerssen (2010), p. 262
  5. ↑ Hilburn, Robert (12 вересня 1993). U2's Pride (In the Name of Songs): Achtung, Babies: Bono and Edge evaluate one critic's choices for the group's 10 best recordings, from 'I Will Follow' to 'One'. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 10 січня 2014. Процитовано 12 жовтня 2011.
  6. ↑ а б в г Martin, Gavin (квітень 2009). Achtung Baby. The Ultimate Music Guide. Uncut (U2): 74—77.
  7. ↑ а б в U2, Девіс Ґуґґенгайм (режисер) (2011). From the Sky Down (фільм). BBC Worldwide Canada. Подія сталася на 50:53.
  8. ↑ а б в McCormick (2006), p. 232
  9. ↑ Gore, Joe (1 липня 1995). Flood (record producer). Guitar Player. 29 (7): 49. ISSN 0017-5463.
  10. ↑ U2 – Love Is Blindness – Digital sheet music. Musicnotes.com. Hal Leonard Corporation. Архів оригіналу за 30 червня 2022. Процитовано 12 жовтня 2011.
  11. ↑ а б Flanagan (1996), p. 20
  12. ↑ Flanagan (1996), p. 187
  13. ↑ Richey (1999), p. 271
  14. ↑ Graham (2004), p. 45
  15. ↑ Howard, Roland (Літо 1992). U2 – Achtung Baby. Third Way. 15 (6): 42.
  16. ↑ Wyman, Bill (19 листопада 1991). Music Review: Achtung Baby. Entertainment Weekly. № 94. Архів оригіналу за 7 червня 2011. Процитовано 12 жовтня 2011.
  17. ↑ Pareles, Jon (17 листопада 1991). U2 Takes a Turn From the Universal To the Domestic (Page 3). New York Times. Архів оригіналу за 14 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2011.
  18. ↑ Himes, Geoffrey (17 листопада 1991). U2's 'Achtung, Baby': Apocalypse and Heartbreak. The Washington Post. с. G6. Архів оригіналу за 17 жовтня 2014. Процитовано 12 жовтня 2011.
  19. ↑ Potter, Greg (21 листопада 1991). Achtung Baby: faith and flesh with a kick. The Vancouver Sun. с. 6.
  20. ↑ Achtung, rock fans : U2 hasn't lost its grip on first place. Waterloo Region Record. 28 листопада 1991. с. C9.
  21. ↑ Romandetta, Julie (18 листопада 1991). Band returns to its roots with 'Achtung Baby'. Boston Herald. с. 31.
  22. ↑ Varga, George (24 листопада 1991). Jackson takes some surprising, 'Dangerous' risks with new album - The remade artist is off mark at times. The San Diego Union-Tribune. с. E4.
  23. ↑ Ross, Michael (3 листопада 2002). For U2, such albums are not just about picking their best songs, they're about reshaping themselves. The Sunday Times. с. Eire 13.
  24. ↑ Healy, James (14 листопада 2002). B-SIDES 1990-2000 U2 Island. The San Diego Union-Tribune. с. Night&Day 21.
  25. ↑ а б в Achtung Baby (CD). U2. Канада: Island Records. 1991. 510 347-2.{{cite AV media notes}}: Обслуговування CS1: Сторінки, що використовують параметр others без параметра author або editor у cite AV media (notes) (посилання)

Бібліографія

  • Assayas, Michka; Bono (2005). Bono: In Conversation with Michka Assayas. New York: Penguin Group. ISBN 1-57322-309-3.
  • de la Parra, Pimm Jal (2003). U2 Live: A Concert Documentary (вид. second). New York: Omnibus Press. ISBN 978-0-7119-9198-9.
  • Flanagan, Bill (1996). U2 at the End of the World (вид. Paperback). New York: Delta. ISBN 978-0-385-31157-1.
  • Graham, Bill; van Oosten de Boer, Caroline (2004). U2: The Complete Guide to Their Music. London: Omnibus Press. ISBN 0-7119-9886-8.
  • Luerssen, John D. (2010). U2 FAQ. Milwaukee: Backbeat Books. ISBN 978-0-87930-997-8.
  • Stein, Atara (1999). Chapter 11: "Even Better Than the Real Thing" - U2's (love) songs of the self. У Richey, William; Dettmar, Kevin J.H. (ред.). Reading rock and roll: authenticity, appropriation, aesthetics. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-11399-1.
  • Stokes, Niall (2005). U2: Into The Heart: The Stories Behind Every Song (вид. Third). New York: Thunder's Mouth Press. ISBN 1-56025-765-2.
  • U2 (2006). McCormick, Neil (ред.). U2 by U2. London: HarperCollins Publisher. ISBN 0-00-719668-7.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.