Unknown Caller

«Unknown Caller»
Пісня U2
з альбому No Line on the Horizon
Випущено27 лютого 2009
Номер треку4
Типпісня
Жанррок
Тривалість6:03
ЛейблIsland
ПродюсерБраян Ено, Даніель Лануа, Стів Ліллівайт
Автор пісніU2, Браян Іно, Даніель Лануа
Музичне відео
«Unknown Caller» на YouTube

«Unknown Caller» — пісня ірландського рок-гурту U2, що стала четвертим треком на їхньому альбомі 2009 року No Line on the Horizon. Твір написано від імені наркозалежного, який починає отримувати дивні текстові повідомлення на свій мобільний телефон. Композицію розробили на ранніх етапах сесій No Line on the Horizon і записали з одного дубля.

Написання та запис

Сесії для No Line on the Horizon розпочалися з двотижневого запису у місті Фес, Марокко[1]. Робота проходила в орендованому внутрішньому дворику готелю-ріаду, який гурт переобладнав на імпровізовану студію[2]. У цей період «Unknown Caller» була записана за один дубль разом із піснями «No Line on the Horizon», «Moment of Surrender» та «White as Snow»[1]. Хоча раніше було створено кілька ітерацій треку, «остаточна версія була зіграна лише один раз»[1]. Гітарист Едж зазначив, що це були пісні, які «склалися докупи за пару годин, і тому в їхньому фінальному втіленні їх виконували, мабуть, раз або двічі»[3]. Співавтор і продюсер Даніель Лануа зауважив, що пісня «мала цілісний характер фактично з першого дня»[4]. Відкритий простір ріаду дозволяв музикантам чути спів птахів над головою; ці звуки зафіксували на плівку та включили до вступу композиції[5]. Наприкінці сесій продюсер Стів Ліллівайт вніс кілька незначних змін, щоб зробити запис досконалим, зокрема відкоригувавши партію ударних та бас-лінію[6]

У інтерв'ю виданню The Guardian вокаліст Боно заявив, що втомився писати від першої особи, оскільки «просто вичерпав себе як тему для творчості». Як наслідок, він створив кількох персонажів, серед яких дорожній поліцейський, наркозалежний та солдат в Афганістані[2]. Образ наркозалежного з'являється в «Unknown Caller», а також у «Moment of Surrender», коли герой переживає кризу віри та схиляється до самогубства. Перебуваючи у зміненому стані свідомості, персонаж намагається скористатися телефоном, щоб купити наркотики, але натомість отримує загадкові текстові повідомлення з інструкціями в техно-стилі[7]. Тематика пісні охоплює соціальне відчуження, особисту ідентичність та оптимізм[6]. Журнал Mojo зауважив, що цей персонаж «не є винятком для цієї платівки у своїй загубленості та духовній розбитості»[8]. Рядки «3:33, коли цифри впали з циферблата годинника» відсилають до Книги пророка Єремії 33:3[6] — того ж біблійного вірша, на який була вказівка на обкладинці альбому 2000 року All That You Can't Leave Behind[9].

Композиція

«Unknown Caller» написана в тональності соль мажор[10]. Пісня починається з гудіння, щебету марокканських ластівок[11] та звуків екзотичних інструментів, після чого Едж починає грати риф із чотирьох нот, схожий на партію в «Walk On». Приспів містить монотонне групове скандування команд («Go / Shout it out / Rise up / Hear me, cease to speak / That I may speak / Shush now»), що чергується з протяжними лініями «Ohh / Ohh». Після другого приспіву звучить партія валторни у виконанні Річарда Воткінса, а також церковний орган[7]. Твір завершується гітарним соло, яке взяли безпосередньо з робочого інструментального треку[4].

Концертні виступи

Живий дебют «Unknown Caller» відбувся на першому концерті U2 360° Tour, де Ларрі Маллен та Едж забезпечували бек-вокал. Композиція звучала на 22 із 24 шоу під час першої частини туру. Зазвичай вона йшла після «In a Little While», «Stuck in a Moment You Can't Get Out Of» або «Stay (Faraway, So Close!)» і передувала «The Unforgettable Fire». На початку другої частини туру її виконували після «I Still Haven't Found What I'm Looking For» або «Your Blue Room», проте згодом на кілька тижнів вилучили зі списку пісень, повернувши лише під кінець цього етапу[12].

У перерві між треками через сценічні динаміки транслювали запис співу птахів. На відеоекрані показували учасників гурту, над якими з права наліво рухалися рядки тексту. Слова були виділені червоним кольором, за винятком того, що співалося в цей момент — воно підсвічувалося зеленим.

Критика та спадщина

«Unknown Caller» отримала змішані відгуки критиків. Журнал Rolling Stone описав соло Еджа як «прямолінійну, елегійну паузу з фірмовим витонченим тоном», порівнявши скандування Боно у приспіві зі стилем пісні «Out of Control» 1979 року[13]. Видання Q зазначило, що пісня в першій половині альбому репрезентує «U2 широких відкритих просторів, стрімких гірських долин і фірмових дзвінких гітарних ліній Еджа»[14]. У Mojo відзначили гру басиста Адама Клейтона, яка значною мірою відповідає за «відчуття водночас холодності та ніжності», назвавши перехід від валторни до гітарного соло «настільки піднесеним, наскільки це можливо в музиці U2»[8]. Blender назвав гітарні партії в пісні найкращими на альбомі, а The New York Times пророкувала їй статус майбутнього гімну для хорового співу на аренах. Видання Uncut порівняло трек із синглом 1984 року «Pride (In the Name of Love)»[15]. Музикант Гейвін Фрайдей описав композицію як «„Bad“ у стилі нью-ейдж», а редактор Hot Press Нілл Стоукс назвав її «ще однією класикою U2»[6]. Нідерландська газета NRC порівняла фінал пісні з творами Й. С. Баха, вказавши на «барокову трансформацію», де гітари стають горнами, а клавесини — органами[16].

Натомість AllMusic не оцінив композицію, заявивши, що коли «U2, Ено та Лануа тиснуть занадто сильно… ідеї руйнуються, як картковий будинок»[17]. У NME текст назвали найслабшою стороною альбому, критикуючи фрази на кшталт «Force quit and move to trash», нібито натхненні комп'ютером Боно[18].

«Unknown Caller» відкриває фільм Антона Корбейна «Linear», заснований на історії про паризького дорожнього поліцейського, який подорожує Францією та Середземним морем до своєї дівчини в Тріполі[19]. Також пісня використовувалася в телевізійній рекламі ESPN до Чемпіонату світу з футболу 2010 року[20].

Учасники запису

U2
Додаткові музиканти
  • Террі Лоулесс — додаткові клавішні
  • Річард Воткінс — валторна

Примітки

  1. ↑ а б в Tyaransen, Olaf (4 березня 2009). Interview: "There's a Bono-Factory" (reprint). Hot Press. Процитовано 18 жовтня 2009.
  2. ↑ а б O'Hagan, Sean (15 лютого 2009). The Wanderers. The Guardian. Процитовано 18 жовтня 2009.
  3. ↑ Waddell, Ray (6 березня 2009). U2 gets on its boots for 2-year world tour. Reuters. Процитовано 18 жовтня 2009.
  4. ↑ а б Frenette, Brad (10 березня 2009). U2's No Line On The Horizon: A track-by-track exclusive with producer/co-writer Daniel Lanois. National Post. Процитовано 19 вересня 2019. {{cite web}}: |archive-url= неправильно сформовано: часова мітка (довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ Quan, Denise (2 березня 2009). U2 looks to a new 'Horizon'. CNN.com. Процитовано 18 жовтня 2009.
  6. ↑ а б в г Stokes, Niall (2009). U2: The Stories Behind Every U2 Song (вид. 4th). Carlton Books. с. 168. ISBN 978-1-84732-287-6.
  7. ↑ а б Owens, Catherine. No Line on the Horizon (Box format hardback book). U2. Interscope Records. B0012638-00.
  8. ↑ а б Cameron, Keith (25 лютого 2009). Blue Sky Thinking (reprint). Mojo. Процитовано 19 жовтня 2009.
  9. ↑ Gray, Christopher (30 березня 2001). In God's Country: U2 and All That You Can't Leave Behind. The Austin Chronicle. Процитовано 12 липня 2010.
  10. ↑ Unknown Caller - U2 Digital Sheet Music. Music Notes. Процитовано 21 жовтня 2009.
  11. ↑ Eccleston, Danny (24 листопада 2008). U2 album still not finished. Mojo. Процитовано 20 жовтня 2009.
  12. ↑ Mühlbradt, Matthias; Axver, André. Unknown Caller. U2Gigs.com. Процитовано 18 жовтня 2009.
  13. ↑ Fricke, David (20 лютого 2009). No Line on the Horizon. Rolling Stone. Процитовано 18 жовтня 2009.
  14. ↑ Rees, Paul (25 лютого 2009). U2 No Line on the Horizon (reprint). Q. Процитовано 18 жовтня 2009.
  15. ↑ Mueller, Andrew (25 лютого 2009). U2 No Line on the Horizon. Uncut. Архів оригіналу за 6 грудня 2010. Процитовано 18 жовтня 2009.
  16. ↑ Carvalho, Hester (27 лютого 2009). Sonische verkenningen. NRC (нід.). Процитовано 14 серпня 2021.
  17. ↑ Erlewine, Stephen. No Line on the Horizon - U2. AllMusic. Процитовано 18 жовтня 2009.
  18. ↑ Patashnik, Ben (26 лютого 2009). No Line on the Horizon. NME. Процитовано 18 жовтня 2009.
  19. ↑ Corbijn, Anton (Director) (2009). Linear (Film). France: U2.
  20. ↑ Donahue, Ann (9 червня 2010). How U2 Paired With ESPN and Soweto Gospel Choir for World Cup. Billboard. Процитовано 14 червня 2010.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.