Where the Streets Have No Name

«Where the Streets Have No Name»
Пісня U2
з альбому The Joshua Tree
Випущено4 серпня 1987
Формат7", 12", CD, касета
ТипСингл
Записано1986 на Windmill Lane Studios в Дубліні
ЖанрРок
Тривалість4:46 (Версія синглу)
5:36 (Альбомна версія)
ЛейблIsland Records
ПродюсерДаніель Лануа і Браян Іно
Хронологія U2
«I Still Haven't Found What I'm Looking For»
(1987) 		«Where the Streets Have No Name»
(1987) 		«In God's Country»
(1987)
Музичне відео
«Where the Streets Have No Name» на YouTube

«Where the Streets Have No Name» — пісня ірландського рок-гурту U2. Вона є першою композицією їхнього альбому 1987 року The Joshua Tree і була випущена як третій сингл із цієї платівки у серпні 1987 року. Гуком пісні є повторюване гітарне арпеджіо з використанням ефекту затримки, яке звучить під час вступу та знову наприкінці композиції. Вокаліст Боно написав текст як відповідь на уявлення про те, що релігію та рівень доходу людини можна визначити за назвою вулиці, на якій вона мешкає, зокрема в Белфасті. Через труднощі, що виникли в гурту під час запису, продюсер Браян Іно навіть мав намір стерти стрічки із записом, щоб вони почали все з чистого аркуша.

«Where the Streets Have No Name» отримала високі оцінки критиків і мала комерційний успіх, посівши тринадцяте місце в американському чарті Billboard Hot 100, чотирнадцяте — у Канаді, десяте — у Нідерландах і четверте — у британському чарті синглів. З моменту дебюту в 1987 році під час туру The Joshua Tree Tour пісня залишається невід'ємною частиною їхніх концертних виступів. Для знімання музичного відео, яке отримало премію «Греммі» за найкраще музичне відео на 31-й щорічній церемонії, гурт виконав пісню на даху будівлі в Лос-Анджелесі.

Написання та запис

Музика до «Where the Streets Have No Name» виникла з демоверсії, яку гітарист Едж склав за ніч до того, як U2 відновили сесії запису The Joshua Tree. У кімнаті на верхньому поверсі Melbeach House — свого щойно придбаного будинку — він використав чотириканальний магнітофон, щоб записати аранжування клавішних, басу, гітари та драм-машини. Розуміючи, що робота над альбомом добігає кінця, а гурту бракує яскравих пісень для живих виступів, він прагнув «створити ідеальну концертну пісню U2», тож уявив, що він, як фанат, хотів би почути на майбутньому шоу гурту[1]. Закінчивши попереднє зведення, він відчув, що створив «найдивовижнішу гітарну партію та пісню у своєму житті». Оскільки вдома нікого не було, щоб поділитися результатом, він згадує, як танцював і махав кулаками в повітрі від радості[1].

Хоча демозапис сподобався гурту, записати пісню виявилося важко. Басист Адам Клейтон зазначив: «На той час вона звучала як іноземна мова, хоча зараз ми розуміємо, як вона працює»[1]. Аранжування з двома змінами музичного розміру та частими змінами акордів репетирували багато разів, але гурт ніяк не міг досягти виконання, яке б їх задовольнило[1]. За словами Даніеля Лануа, який був співпродюсером платівки, «ця пісня була як науковий проєкт. Я пам'ятаю величезну шкільну дошку, як ми їх називаємо. Я тримав указку, наче професор коледжу, і вчив гурт переходу акордів, як довбаний зануда. Це було смішно»[2]. Співпродюсер Браян Іно підрахував, що половина часу всіх сесій запису альбому пішла на спроби записати належну версію «Where the Streets Have No Name»[3]. Гурт працював над одним дублем тижнями, але, як пояснив Іно, саме з цією версією було багато проблем, і гурт продовжував намагатися її виправити[3]. У процесі роботи вони поступово замінили партію кожного інструмента, поки від оригінального виконання нічого не залишилося[4].

На «дріб'язкову роботу» було витрачено стільки часу, що Іно вирішив: найкраще буде почати все спочатку. Його ідея полягала в тому, щоб «влаштувати нещасний випадок» і стерти стрічки з піснею[3]. Він пояснював, що це не мало на меті змусити гурт відмовитися від пісні, а навпаки — було б ефективніше почати заново з новим виконанням[3]. У певний момент Іно вже підготував стрічки до перезапису, але стирання так і не відбулося; за словами інженера Флада, його колега Патрік Маккарті повернувся до апаратної і, побачивши Іно готовим стерти записи, впустив тацю з чаєм, яку ніс, і фізично зупинив продюсера[3].

Студійна версія пісні була скомпілована з кількох різних дублів[1]. Вона стала однією з кількох композицій, зведених Стівом Ліллівайтом в останні місяці роботи над The Joshua Tree[3][5]. Барабанщик Ларрі Маллен пізніше сказав про цю пісню: «Знадобилося так багато часу, щоб зробити її правильно, що нам було важко вловити в ній хоч якийсь сенс. Вона стала справді великою піснею лише завдяки живому виконанню. На платівці, з музичного погляду, вона не варта й половини того, чим вона є на концерті»[1].

Сприйняття

Після виходу The Joshua Tree критики високо оцінили «Where the Streets Have No Name». Стів Морс із The Boston Globe відзначив «дзвінкі тони Еджа, що створюють обрамлення для пошуку небес»; на його думку, разом із наступним треком альбому, «I Still Haven't Found What I'm Looking For», ці пісні показали, що учасники гурту — «усе ще прочани, які перебувають у пошуку, а не проповідники, які стверджують, що знайшли відповіді»[6]. Видання The Bergen Record підтримало ці настрої, зазначивши, що треки демонструють особистий та духовний пошук гурту[7]. Журнал Rolling Stone у своїй рецензії на The Joshua Tree назвав композицію «самовпевненим роком»[8]. Газета The San Diego Union-Tribune писала про пісню: «музика несеться вперед, наче хтось рятує своє життя»[9]. У The Washington Post зазначили, що трек «дещо неясний за текстом, але підтекст очевидний завдяки рішучому виконанню Боно, тремтливій гітарі Дейва (Еджа) Еванса, „соборному“ басу Адама Клейтона та барабанам Ларрі Маллена, що звучать як гуркіт грому»[10]. Часопис Cash Box назвав її «болісно прекрасним роком» із «неймовірною сирою емоцією та силою»[11].

NME похвалив пісню як першу композицію, зазначивши, що альбом «починається з лютої експресії». Видання відзначило пристрасний спів Боно та гру Еджа, яка перетворила гітару на «щось більше, ніж просто шматок дерева, над яким нескінченно знущаються». У рецензії також було сказано, що «останні десять секунд захоплюють дух своєю красою»[12]. Журнал The Rocket писав, що пісня створює «стіну звуку», крізь яку проривається вокал Боно з «криком розпачу, поки в тексті болісно осмислюється потреба в особистій духовності». Рецензент порівняв початковий риф із піснею «Ghostdancing» гурту Simple Minds[13]. Аналізуючи The Joshua Tree, Стівен Томас Ерлевайн із AllMusic назвав пісню «епічним початком»[14]. Стів Г'ю з того ж ресурсу в окремому огляді пісні відзначив її «наполегливий, рушійний ритмічний драйв та гімновий приспів» — якості, які, на його думку, зробили її улюбленою серед фанатів. Він назвав пісню «ідеальним початком альбому», віддаючи належне «поступовому наростанню аранжування до кульмінаційного піка». Г'ю також назвав манеру Боно «пристрасною та грандіозною», а «його відданість матеріалу — непохитною». Він висловив думку, що саме поєднання його вокалу та «звукової потужності» гурту надало U2 такої «величезної сили»[15].

Чарти

Тижневі чарти

Тижнева позиція в чартах «Where the Streets Have No Name»
Чарт (1987—1988) Найвища
позиція
Australia (Kent Music Report)[16] 27
Бельгія (Ultratop Flanders)[17] 19
Canada RPM Top 100[18] 11
Німеччина (Media Control AG)[19] 44
Ireland (IRMA)[20] 1
Italy (Musica e dischi)[21] 15
Italy Airplay (Music & Media)[22] 10
Нідерланди (Dutch Top 40)[23] 10
Нідерланди (Mega Single Top 100)[24] 7
New Zealand Singles Chart[25] 1
Велика Британія (Official Charts Company)[26] 4
США (Billboard Hot 100)[27] 13
US Billboard Album Rock Tracks[28] 11
US Cash Box Top 100[29] 16

Річні чарти

Річна позиція в чартах синглу «Where the Streets Have No Name» (1987)
Чарт (1987) Позиція
New Zealand (Recorded Music NZ)[30] 38

Сертифікації

Сертифікації синглу "Where the Streets Have No Name"
Регіон Сертифікація Продажі
Італія (FIMI)[31]
sales since 2009 		Золотий 35 000double-dagger
Нова Зеландія (RIANZ)[32] Платиновий 30 000double-dagger
Іспанія (PROMUSICAE)[33] Золотий 30 000double-dagger
Велика Британія (BPI)[34] Платиновий 600 000double-dagger

double-daggerпродажі+прослуховування, що базуються лише на сертифікаціях

Примітки

  1. ↑ а б в г д е McCormick (2006), pp. 184—185
  2. ↑ O'Hare, Colm (28 листопада 2007). The Secret History of 'The Joshua Tree'. Hot Press. Т. 31, № 23. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 27 квітня 2011.
  3. ↑ а б в г д е Philip King and Nuala O'Connor (directors) (1998). Classic Albums: U2 The Joshua Tree (Television documentary). Eagle Rock Entertainment.
  4. ↑ Eno, Brian (2007). The Joshua Tree (20th anniversary edition box set). U2.
  5. ↑ McGee (2008), p. 98
  6. ↑ Morse, Steve (1 березня 1987). The Joshua Tree. The Boston Globe.
  7. ↑ Jaeger, Barbara (17 березня 1987). 'Joshua Tree' Lifts U2 to an Even Loftier Level. The Bergen Record.
  8. ↑ Pond, Steve (9 квітня 1987). Review: The Joshua Tree. Rolling Stone. № 497. Процитовано 26 квітня 2010.
  9. ↑ Infusino, Divina (8 березня 1987). U2 Climbs to Top with Joshua Tree'. San Diego Union-Tribune.
  10. ↑ Harrington, Richard (22 березня 1987). U2 Can Be Famous; Breaking into the Big Time with 'Joshua Tree'. The Washington Post.
  11. ↑ Single Releases (PDF). Cash Box. 5 вересня 1987. с. 8. Процитовано 11 вересня 2022.
  12. ↑ McCready, John (14 березня 1987). Out of Little Acorns... NME.
  13. ↑ Boyd, Glen (1 квітня 1987). The Joshua Tree. The Rocket.
  14. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. The Joshua Tree – U2. Allmusic. Процитовано 29 квітня 2010.
  15. ↑ Huey, Steve. Where the Streets Have No Name: Song Review. Allmusic. Процитовано 29 квітня 2010.
  16. ↑ Kent, David (1993). Australian Чарт Book 1970–1992 (вид. illustrated). St Ives, N.S.W.: Australian Чарт Book. с. 317. ISBN 0-646-11917-6. N.B. The Kent Report chart was licensed by ARIA between mid-1983 and 12 червня 1988.
  17. ↑ Ultratop.be - U2 - Where the Streets Have No Name (нід.). Ultratop 50. ULTRATOP & Hung Medien / hitparade.ch.
  18. ↑ RPM100 Singles. RPM. 47 (5). 7 листопада 1987. Архів оригіналу за 24 жовтня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.
  19. ↑ Musicline.de — Chartverfolgung — U2 — Where the Streets Have No Name (нім.). Media Control Charts. PhonoNet GmbH.
  20. ↑ Irish Singles Чарт. The Irish Charts. Процитовано 23 листопада 2009. Note: U2 must be searched manually.
  21. ↑ Classifiche. Musica e dischi (італ.). Процитовано 28 травня 2022. Set «Tipo» on «Singoli». Then, in the «Artista» field, search «U2».
  22. ↑ European Playlist Reports: RAI - Italy (PDF). Music & Media. Т. 4, № 40. 10 жовтня 1987. с. 18.
  23. ↑ Nederlandse Top 40 — week 39, 1987 (нід.). Stichting Nederlandse Top 40.
  24. ↑ Dutchcharts.nl — U2 — Where the Streets Have No Name (нід.). Mega Single Top 100. Hung Medien / hitparade.ch.
  25. ↑ U2 – Where the Streets Have No Name. charts.nz. Hung Medien. Процитовано 15 квітня 2021.
  26. ↑ "Official Singles Chart Top 100". Official Charts Company.
  27. ↑ "U2 Chart History (Hot 100)". Billboard.
  28. ↑ U2 Чарт History: Mainstream Rock Airplay. Billboard. Процитовано 15 квітня 2021.
  29. ↑ Cash Box Top 100 Singles (PDF). Cash Box. Т. LI, № 20. 7 листопада 1987. с. 4 — через World Radio History.
  30. ↑ END OF YEAR CHARTS 1987. Official New Zealand Music Chart. Процитовано 22 квітня 2021.
  31. ↑ Italian single certifications – U2 – Where the Streets Have No Name (Італійська) . Італійська асоціація компаній звукозапису (FIMI). Процитовано 15 листопада 2021.
  32. ↑ New Zealand single certifications – U2 – Where the Streets Have No Name. Radioscope. Процитовано 13 квітня 2025. Напишіть Where the Streets Have No Name у полі "Search:".
  33. ↑ Spanish single certifications (Іспанська) . Productores de Música de España. Процитовано 13 квітня 2025. Виберіть Canciones у розділі "Categoría", виберіть 2025 у розділі "Año". Виберіть 1 у розділі "Semana". Натисніть на "BUSCAR LISTA".
  34. ↑ British single certifications – U2 – Where the Streets Have No Name (Англійська) . Британська асоціація виробників фонограм (BPI). Процитовано 22 листопада 2025.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.