11 O'Clock Tick Tock

«11 O'Clock Tick Tock»
Пісня U2
Випущено	16 травня 1980[1]
Тип	сингл
Записано	5–6 квітня 1980[2]
Жанр	рок, постпанк
Мова	англійська
Тривалість	3:44
Лейбл	CBS Ireland, Island
Автор слів	Боно
Продюсер	Мартін Геннетт
Автор пісні	Боно, Едж, Адам Клейтон, Ларрі Маллен
Хронологія U2
«Another Day» (1980) «11 O'Clock Tick Tock» (1980) «A Day Without Me» (1980)

«11 O'Clock Tick Tock» — пісня ірландського рок-гурту U2. Вона була випущена як сингл 16 травня 1980 року; продюсером став Мартін Геннетт. Реліз відбувся після дебютного мініальбому Three та синглу «Another Day». Це була перша робота гурту на лейблі Island Records. Текст пісні написав вокаліст Боно, спираючись на свій досвід відвідування концерту гурту The Cramps у Лондоні, де він спостерігав із балкона за «млявим натовпом у готичному стилі».

Після того як Island підписав контракт із U2 у березні 1980 року, лейбл порадив гурту попрацювати з Геннеттом, вважаючи, що той зможе вдосконалити їхні студійні записи, не втрачаючи енергії живих виступів. У квітні 1980 року Геннетт приїхав до Дубліна, щоб записати «11 O'Clock Tick Tock» на студії Windmill Lane Studios. Учасники гурту були вражені технічно інноваційним підходом Геннетта до продюсування, проте досвід роботи з ним виявився складним. Вони вважали його ексцентричною особистістю і відчували, що він нав'язав їхній музиці свій характерний стиль. Хоча Геннетт розглядався як кандидат на роль продюсера дебютного альбому U2 Boy, гурт зрештою вирішив найняти Стіва Ліллівайта, чим поклав початок багаторічній співпраці.

На момент першого випуску «11 O'Clock Tick Tock» не потрапила до хіт-парадів, проте зробила це пізніше, після наступних релізів U2: у січні 1984 року пісня посіла 30-те місце в американському чарті Rock Albums & Top Tracks після того, як кількома місяцями раніше вона увійшла до концертного альбому Under a Blood Red Sky; у 2020 році композиція посіла 69-те місце в ірландському чарті синглів після перевидання до Дня магазину звукозапису на честь 40-ї річниці виходу.

Після підписання контракту з Island Records у березні 1980 року^[2] U2 почали планувати запис альбому та синглу. Представник відділу A&R лейблу Island Нік Стюарт шукав музичного продюсера, який міг би покращити якість студійних записів гурту, не втративши при цьому енергетики їхніх живих виступів. Він порадував їм попрацювати з Мартіном Геннеттом, який тоді продюсував постпанк-гурт Joy Division — улюблений колектив U2 на той час, за словами вокаліста Боно. Стюарт вважав, що Геннетт дасть їм необхідний поштовх; про продюсера він казав так: «Цей чоловік мав те, що мають дуже мало продюсерів: Філ Спектор — один із них, Джордж Мартін — інший. Він був генієм». Асистентка Стюарта Енні Роузберрі називала Геннетта перфекціоністом, який виділявся серед більшості продюсерів того часу^[3]. Учасники U2 вирушили до Англії, щоб зустрітися з Геннеттом, де вони спостерігали за сесіями запису синглу Joy Division «Love Will Tear Us Apart». Вони дали Геннетту послухати демозапис «11 O'Clock Tick Tock», і хоча сам запис не справив на нього враження, пісня йому сподобалася^[4].

Геннетт прибув до Дубліна на сесію запису, яка проходила у Windmill Lane Studios 5–6 квітня 1980 року під час великодніх вихідних^[2]. Він не був вражений обладнанням студії та змусив гурт орендувати техніку в Лондоні^[4]. Звукорежисер Windmill Lane Кевін Молоні назвав це «дикою, дуже дикою сесією» і зазначив, що Геннетт виправдав свою репутацію «божевільного генія». Продюсер творчо підходив до роботи з електронікою, створюючи звуки, яких гурт раніше ніколи не чув. Він був одержимий деталями та наполягав на тому, щоб кожен звук був ізольований і записаний окремо. Басову лінію пісні він вибудував, записуючи кожну окрему ноту, зіграну басистом Адамом Клейтоном, на окрему доріжку, після чого з'єднав їх у послідовність. Молоні вважав, що гурт був «наляканий» ексцентричною особистістю та поведінкою Геннетта. Музиканти підозрювали, що він вживав кислоту в студії; одного разу Геннетт випав зі стільця назад і вигукнув: «Ісусе Христе! У мене щойно була галюцинація з маринованим огірком!»^[5].

Учасники гурту нервували під час сесії, оскільки ніколи раніше не записувалися в студії з професійним продюсером. Клейтон вважає, що це хвилювання вплинуло на виконання. Зокрема, у ритм-секції виникли проблеми з дотриманням стабільного темпу, оскільки вони постійно прискорювалися впродовж пісні. Геннетт попросив барабанщика Ларрі Маллена використовувати клік-трек, щоб тримати ритм, але Маллен не був упевнений, що зможе під нього грати, оскільки ніколи цього не робив. У якийсь момент Геннетт сказав гітаристу Еджу: «Що нам робити? Вже третя година ночі, а ритм-секція не може грати злагоджено!»^[4]. Під час сесії інший дублінський гурт, The Atrix, прийшов до студії та звинуватив U2 у плагіаті гітарного рифу «11 O'Clock Tick Tock» з їхньої пісні «Treasure on the Wasteland». Після того як учасники The Atrix пішли, U2 були в пригніченому настрої, не знаючи, як виправити ситуацію. Звукорежисер Пол Томас запропонував додати до пісні зворотний запис тарілки, що вони й зробили^[5].

Після завершення роботи над інструментальною основою Геннетт прагнув якнайшвидше записати вокал і розпочати зведення, але Едж відчував, що вони «можуть зробити трохи більше», і запропонував додати додаткові гітарні партії методом накладання. Геннетт був спантеличений, але дозволив Еджу продовжувати. Гітарист зайшов до студії, не знаючи точно, що він гратиме, та імпровізував гармонію до основного гітарного рифу. Геннетт був у захваті від цього доповнення, вигукнувши: «Боже, це звучить як духові. Мені подобається!»^[4].

Геннетт наполягав на тому, щоб пісню зводили о третій годині ночі, оскільки вважав це «найбільш творчим часом». Під час тривалої фази зведення він і Молоні не спали три дні поспіль, створюючи циклічні записи (петлі), намагаючись виправити погане відчуття ритму в учасників гурту^[5]. Геннетт також хотів застосувати свій фірмовий звук ударних, який досягався обробкою малого барабана через блок ефектів під назвою Marshall Time Modulator. Закінчивши роботу, він скинув усі налаштування на пристрої, щоб звукорежисери не змогли побачити, що саме він зробив^[4]. Після того як Геннетт повернувся до Лондона із записами на стрічці, гурт відхилив його перший мікс, але прийняв наступну спробу^[6].

Публічно відомо про існування трьох міксів «11 O'Clock Tick Tock», усі вони є студійними версіями. Сингл 1980 року містить сингл-мікс тривалістю 3:47. Альбом-присвята Мартіну Геннетту And Here Is the Young Man містить мікс тривалістю 4:03. Останній мікс — це версія тривалістю 4:13 із довшим вступом, яка була представлена на 12-дюймовому лімітованому виданні синглу «Pride (In the Name of Love)» 1984 року у Великій Британії.

Назва «11 O'Clock Tick Tock» була запозичена із записки, яку друг Боно Гейвін Фрайдей залишив на вхідних дверях його будинку після того, як одного вечора не зміг додзвонитися до нього по телефону^[4]. Текст пісні був натхненний враженнями Боно від концерту гурту The Cramps в залі Electric Ballroom у Лондоні, де він спостерігав із балкона за «млявим натовпом у готичному стилі»^[2]. Побачене розчарувало його: «У виразах їхніх облич відчувалася якась загубленість. Цей поховальний макіяж, білі обличчя, темні очі… це було схоже на кінець світу»^[4].

Секція гітарних флажолетів ближче до кінця пісні містить у собі мелодію третьої чверті Вестмінстерських курантів із вежі Біг-Бен, що розташована у Вестмінстерському палаці в Лондоні.

Бібліографія Bibliography