Borophagus

Borophagus; Період існування: середній міоцен—пізній пліоцен, 12–2 млн р. т. PreꞒ Ꞓ O S D C P T J K Ꝑ N
	Borophagus secundus skull
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Хижі (Carnivora)
Родина:	Псові (Canidae)
Підродина:	†Borophaginae
Триба:	†Borophagini
Підтриба:	†Borophagina
Рід:	†Borophagus; Cope, 1892
Типовий вид
	†'Borophagus diversidens' (4.5–2 Ma);
Інші види
	†Borophagus dudleyi (6–4 Ma); †Borophagus hilli (5.5–5 Ma); †Borophagus littoralis (12–9 Ma); †Borophagus orc (9–7 Ma); †Borophagus parvus (7–5 Ma); †Borophagus pugnator (9–5 Ma); †Borophagus secundus (9–5 Ma);
Синоніми
	†Cynogulo Kretzoi, 1968; †Hyaenognathus Merriam, 1903; †Porthocyon Merriam, 1903; †Osteoborus;
Вікісховище: Borophagus

Borophagus — викопний рід підродини Borophaginae, групи псових, ендемічних для Північної Америки з середнього міоцену до пізнього пліоцену 12—2 млн років тому^[1].

Еволюція

Борофаги, як і інші борофагіни, відомі як пси, що розчавлюють кістки. Хоча це не наймасивніші з борофагінів, вони мали розвиненішу здатність розчавлювати кістки, ніж попередні, більші роди, такі як Epicyon, що, здається, є еволюційною тенденцією групи (Turner, 2004). Протягом епохи пліоцену Borophagus почали витіснятися родами Canis, такими як Canis edwardii, а пізніше Canis dirus. Ранні види Borophagus донедавна були віднесені до роду Osteoborus, але зараз роди вважаються синонімами^[1].

Характеристика

Реконструкція Чарльза Р. Найта, 1902 рік

Типовими ознаками цього роду є опуклий лоб і потужні щелепи; палеонтологи в минулому вважали борофага, ймовірно, сміттярем^[2]. Його крихкі премоляри та сильні м'язи щелепи були б використані для розколу кісток, як у гієни Старого Світу. Проте скам'янілості борофага настільки рясні й географічно поширені, що деякі палеонтологи зараз стверджують, що борофаг мав бути одночасно панівним хижаком свого часу, а отже, і активним хижаком, оскільки лише живлення стервом не могло б утримувати таку велику популяцію^[3]. Вони відзначають, що не всі м'ясоїдні тварини зі здатністю чавити кістки є падлоїдами, як-от сучасна плямиста гієна; натомість вони інтерпретують здатність чавити кістки як пристосування до соціального полювання, де перевагу віддають повному використанню туші^[3]. Вважається, що доросла тварина була ≈ 80 см у довжину, схожа на койота, хоча значно потужніша^[4].

Види

Borophagus diversidens, існував 2,5 млн років. Синоніми: Felis hillianus, Hyaenognathus matthewi, Hyaenognathus pachyodon, Hyaenognathus solus, Porthocyon dubius
Borophagus dudleyi, існував 2 млн років
Borophagus hilli, існував 0,5 млн років. Синоніми: Osteoborus crassapineatus, Osteoborus progressus
Borophagus littoralis, існував 3 млн років. Синонім: Osteoborus diabloensis
Borophagus orc, існував 2 млн років
Borophagus parvus, існував 2 млн років
Borophagus pugnator, існував 4 млн років. Синонім: Osteoborus galushai
Borophagus secundus, існував 4 млн років. Синоніми: Hyaenognathus cyonoides, Hyaenognathus direptor, Osteoborus secundus

Примітки

↑ ^а ^б ^в Wang, Xiaoming; Richard Tedford; Beryl Taylor (17 листопада 1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 243. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2007. Процитовано 8 липня 2007. [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.]
↑ Lambert, David (1985). The Field Guide to Prehistoric Life. New York: Facts on File. с. 163. ISBN 0-8160-1125-7.
↑ ^а ^б Wang, Xiaoming; and Tedford, Richard H. Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008. pp112-3
↑ Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 220. ISBN 1-84028-152-9.

[Wang-1] а ^б ^в Wang, Xiaoming; Richard Tedford; Beryl Taylor (17 листопада 1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 243. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2007. Процитовано 8 липня 2007. [Архівовано 2007-09-30 у Wayback Machine.]

[2] Lambert, David (1985). The Field Guide to Prehistoric Life. New York: Facts on File. с. 163. ISBN 0-8160-1125-7.

[Wang,_Xiaoming_2008._pp112-3-3] а ^б Wang, Xiaoming; and Tedford, Richard H. Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008. pp112-3

[4] Palmer, D., ред. (1999). The Marshall Illustrated Encyclopedia of Dinosaurs and Prehistoric Animals. London: Marshall Editions. с. 220. ISBN 1-84028-152-9.

[1]

[2]

[3]

[4]