Canis edwardii

Canis edwardii
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид:
†C. edwardii
Біноміальна назва
†Canis edwardii
Gazin, 1942[1]
Синоніми

Canis edwardii — викопний вид вовка з роду Canis, який населяв Північну Америку три мільйони років тому з пізнього бланканського етапу пліоцену і вимер до кінця ірвінгтонського періоду плейстоцену.

Таксономія

C. edwardii вперше описаний Газіном в 1942 році[1].

Сяомін Ван та Річард Г. Тедфорд висунули гіпотезу, що рід Canis походить від подібного до койота виду Eucyon davisi, рештки якого вперше з’являються в міоцені (приблизно 6 млн років тому) на південному заході США та в Мексиці. У пліоцені (приблизно 5 млн років тому) в тому ж регіоні з’явився більший за розміром C. lepophagus, а вже в ранньому плейстоцені (приблизно 1 млн років тому) існував C. latrans. Дослідники запропонували, що лінія Eucyon davisi → C. lepophagus → C. latrans була лінійною еволюцією.[2]:p58 Крім того, C. edwardii, C. latrans та C. aureus вважаються такими, що формують невелику кладу, причому C. edwardii є найдавнішим із них. Його існування охоплює період від середнього бланкану (пізній пліоцен) до кінця ірвінгтонського періоду (пізній плейстоцен), тому його вважають ймовірним предком інших представників цієї клади.

С. priscolatrans

Canis priscolatrans жив у пізньому пліоцені — ранньому плейстоцені в Північній Америці. Перший справжній вовк з’являється в період пізнього бланкану/раннього ірвінгтонського часу[3]:p240[4][5] , і ця форма отримала назву C. priscolatrans. Вона вважається або дуже близькою до C. edwardii[6][7], або навіть його синонімом.[3]:p241[4]:82[8][9] C. priscolatrans мав черепні розміри та пропорції, схожі на Canis rufus, але відрізнявся складнішою будовою зубів.[3]:p241 Водночас, скам’янілості C. rufus відомі тільки з пізнього ранчолабрейського періоду, тобто значно пізніше.[3]:p242

Бйорн Куртен не був упевнений, чи C. priscolatrans походив від C. lepophagus або C. arnensis, але вважав, що це могла бути популяція великих койотів, які дали початок ранчолабрейським та сучасним C. latrans (койотам). Він також зазначив, що C. arnensis з Європи демонструє разючу схожість з C. priscolatrans, і обидва могли представляти голоарктичну популяцію койотів, яка існувала в давнину.[6]:p27 Рональд Новак не погодився з цією гіпотезою і вважав, що C. priscolatrans був американським аналогом європейського C. etruscus.[4] Пізніше Куртен припустив, що як C. priscolatrans, так і C. etruscus могли належати до еволюційної гілки, яка привела до появи сірого вовка (C. lupus), однак він не був упевнений, чи вони розвивалися незалежно від C. lepophagus, чи мали спільного предка, що походив від C. lepophagus.[7]

Рештки більшого койотоподібного C. edwardii знайдені в шарах пізнього пліоцену на південному заході США разом із C. lepophagus, що вказує на еволюційний зв’язок між ними.[2]:p60 Річард Тедфорд визнав C. edwardii як окремий вид і виявив, що черепно-зубна морфологія C. priscolatrans входить у межі варіацій C. edwardii. Через це видова назва C. priscolatrans вважається сумнівною (nomen dubium).[10]:p131

Еволюційна лінія

У 2021 році дослідники секвенували ядерну ДНК Aenocyon dirus. Отримані послідовності вказують на те, що A. dirus є представником сильно відособленої лінії, яка востаннє мала спільного предка з вовкоподібними псовими близько 5,7 мільйона років тому, а морфологічна схожість із сірим вовком є результатом конвергентної еволюції. Результати дослідження узгоджуються з раніше запропонованою таксономічною класифікацією A. dirus як представника роду Aenocyon. У дослідженні висунуто припущення про раннє походження лінії A. dirus в Америці, і що географічна ізоляція дозволила їм розвинути певний рівень репродуктивної ізоляції з часу їхнього розділення 5,7 мільйона років тому. Койоти, дхоли, сірі вовки та вимерлий Xenocyon еволюціонували в Євразії та відносно нещодавно — у пізньому плейстоцені — розселилися в Північну Америку, тож не мали змішування з лінією A. dirus. Довготривала ізоляція лінії A. dirus натякає на те, що інші викопні таксони Америки, включно з C. armbrusteri та C. edwardii, також можуть належати до лінії A. dirus.[11]

У дослідженні 2024 року C. armbrusteri як вид роду Aenocyon визнано ймовірним, тоді як C. edwardii вважається спорідненішим із сучасним койотом.[12]

Опис

C. edwardii був більшим за C. latrans і відрізнявся пропорціями черепа та деяких зубів[10]:p129.

Примітки

  1. ↑ а б Gazin, C.L. 1942. The late Cenozoic vertebrate faunas from the San Pedro Valley, Ariz. Proceedings of the United States National Museum 92: 475–518.
  2. ↑ а б Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H.; Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008.
  3. ↑ а б в г R.M. Nowak (2003). Chapter 9 - Wolf evolution and taxonomy. У Mech, L. David; Boitani, Luigi (ред.). Wolves: Behaviour, Ecology and Conservation. University of Chicago Press. с. 239–258. ISBN 0-226-51696-2.
  4. ↑ а б в R. M. Nowak. 1979. North American Quaternary Canis. Monograph of the Museum of Natural History, University of Kansas 6:1-154 LINK:[1] [Архівовано 2017-07-02 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Tedford, R.H. & Qiu, Z.-X., 1996 - A new canid genus from the Pliocene of Yushe, Shanxi Province - Vertebrata PalAsiatica 34 (1): 27-40
  6. ↑ а б Kurten, B (1974) A History of Coyote-Like Dogs (Canidae, Mamalia). Acta. Zoo. Fennica 140:1-38. 1974.
  7. ↑ а б B. Kurten and E. Anderson. 1980. Pleistocene mammals of North America. New York: Columbia University Press. pp1-442
  8. ↑ Anderson, E. 1996. A preliminary report on the Carnivora of Porcupine Cave, Park County, Colorado. In Palaeoecology and palaeoenvironments of late Cenozoic mammals: Tributes to the career of C. S. (Rufus) Churcher, ed. K. M. Stewart and K. L. Seymour. Toronto: University of Toronto Press, pp. 259–282
  9. ↑ Albright, L. B., III. 2000. Biostratigraphy and Vertebrate Paleontology of the San Timoteo Badlands, Southern California. University of California Publications in Geological Sciences 144:1–121
  10. ↑ а б Tedford, Richard; Wang, Xiaoming; Taylor, Beryl E. (2009). Phylogenetic systematics of the North American fossil Caninae (Carnivora: Canidae) (PDF). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1.
  11. ↑ Perri, Angela R.; Mitchell, Kieren J.; Mouton, Alice; Álvarez-Carretero, Sandra; Hulme-Beaman, Ardern; Haile, James; Jamieson, Alexandra; Meachen, Julie; Lin, Audrey T.; Schubert, Blaine W.; Ameen, Carly; Antipina, Ekaterina E.; Bover, Pere; Brace, Selina; Carmagnini, Alberto (4 березня 2021). Dire wolves were the last of an ancient New World canid lineage. Nature (англ.). 591 (7848): 87—91. Bibcode:2021Natur.591...87P. doi:10.1038/s41586-020-03082-x. ISSN 0028-0836. PMID 33442059. S2CID 231604957. Архів оригіналу за 25 березня 2023. Процитовано 3 квітня 2023.
  12. ↑ Bartolini-Lucenti, S.; Cirilli, O.; Melchionna, M.; Raia, P.; Tseng, Z. J.; Flynn, J. J.; Rook, L. (2024). Virtual reconstruction of the Canis arnensis type (Canidae, Mammalia) from the Upper Valdarno Basin (Italy, Early Pleistocene). Scientific Reports. 14 (1). 8303. Bibcode:2024NatSR..14.8303B. doi:10.1038/s41598-024-53073-5. PMC 11004169. PMID 38594298.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.