Canis lupus floridanus
| Florida black wolf | |
|---|---|
_Louisiana_black_wolf.png)
| |
| Вовк в клітці в Новому Орлеані | |
Вимерлий (1908)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Рід: | Пес (Canis) |
| Вид: | |
| Підвид: | †Florida black wolf (C. r. floridanus)
|
| Триноміальна назва | |
| Canis rufus floridanus (Miller, 1912)
| |
| |
| Ареал C. r. floridanus (чорним) | |
| Синоніми[3] | |
 Вікісховище: Canis lupus floridanus
| |
Canis rufus floridanus (Флоридський чорний вовк) — вимерлий підвид рудого вовка, який колись мешкав на південному сході Сполучених Штатів — у Флориді, Теннессі, Алабамі та південній Джорджії.
Таксономія
Вперше про цього вовка згадував Вільям Бартрам у своїй книзі «Bartram’s Travels» (1791), де він назвав його Lupus niger. Едвард Альфонсо Голдман пізніше класифікував червоного вовка та флоридського чорного вовка як споріднені підвиди. Оскільки флоридського вовка описали раніше, він отримав триномен Canis niger niger, а решта підвидів відносились до виду C. niger.
У 1957 році Міжнародна комісія із зоологічної номенклатури відхилила назву C. niger, оскільки Бартрам не дотримувався правил біноміальної номенклатури. Тому вид отримав сучасну назву C. rufus, а флоридський чорний вовк — C. r. floridanus.[4]
Нині цей підвид вважається підвидом рудого вовка (C. rufus)[5], а його відмінності у забарвленні (чорне хутро) розглядаються як природна варіація цього виду.[6]
Опис
Флоридський чорний вовк був найбільшим підвидом рудого вовка — довжина тіла сягала 150–165 см.[7] Його хутро було повністю чорним, а у самиць на грудях зазвичай була характерна біла пляма.[8] Він був меншим за сірого вовка (C. lupus), проте мав довші вуха та ширшу морду.
Поширення та середовище існування
Цей вовк населяв листяні та болотисті ліси південного сходу США, зокрема території сучасних штатів Флорида, Алабама, Теннессі та південну Джорджію.
Живлення та спосіб життя
Флоридський чорний вовк живився дрібними ссавцями, птахами, рибою, ящірками, фруктами, а також іноді полював на більшу здобич — овець і оленів. Самиця народжувала 5–7 вовченят навесні.
Вимирання
Історично цей вовк був поширений від Флориди до південної Джорджії та Теннессі. Однак унаслідок масового переслідування, полювання та знищення середовищ існування його чисельність різко скоротилася. У 1894 році флоридський вовк зник із боліт округів Мобіл і Болдвін (штат Алабама). До 1910 року останні особини виживали лише у віддалених пагористих районах округу Колберт (Алабама). Останнього відомого представника цього підвиду убито в 1917 році. Згодом, однак, встановили, що ця особина, ймовірно, була гібридом між рудим вовком і флоридським чорним вовком.
Примітки
- ↑ Sherman, H. B. (1952). A List and Bibliography of the Mammals of Florida, Living and Extinct. Quarterly Journal of the Florida Academy of Sciences. 15 (2): 90. ISSN 0015-3850. JSTOR 24313517.
- ↑ Miller, Gerrit S. Jr. (4 травня 1912). The Names of Two North American Wolves. Proceedings of the Biological Society of Washington. 25: 95.
- ↑ Wozencraft, W. C. (2005). "Order Carnivora". In Wilson, D. E.; Reeder, D. M. (eds.). Mammal Species of the World: A Taxonomic and Geographic Reference (3rd ed.). Johns Hopkins University Press. pp. 532–628. ISBN 978-0-8018-8221-0. OCLC 62265494.
- ↑ Mech, L. David (16 травня 2012). Wolf (англ.). Knopf Doubleday Publishing Group. ISBN 978-0-307-81913-0.
- ↑ Eriksen, John (20 жовтня 2017). Brevard County, Florida: A Short History to 1955. ASIN B076H69FDW.
- ↑ Denny, Lois (Серпень 2004). Alsatian Shepalute's: A New Breed For A New Millennium. AuthorHouse. с. 42. ISBN 978-1418439224.
- ↑ Young, Stanley P.; Goldman, Edward A. (1944). The wolves of North America. Т. 2. New York City, NY: Dover Publications. с. 481—483. ISBN 978-0-486-21193-0.
- ↑ Harlan, Richard (1825). Fauna Americana: Being a Description of the Mammiferous Animals Inhabitating North America (англ.). Anthony Finley. ISBN 978-0-608-42011-0.