Canis lupus youngi

Canis lupus youngi
Ілюстрація на основі опису Едварда Альфонсо Голдмана
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид:
Вовк (C. lupus)
Підвид:
†Canis lupus youngi (C. l. youngi)
Триноміальна назва
Canis lupus youngi
Goldman, 1937[1]
Історичний ареал

Canis lupus youngi — викопний підвид сірого вовка, який колись був поширений на південному сході Айдахо, південному заході Вайомінгу, північному сході Невади, у штаті Юта, західному та центральному Колорадо, північному заході Аризони (але на північ від Великого каньйону) та північному заході Нью-Мексико. Це був світлозабарвлений вовк середнього розміру, дуже схожий на великого рівнинного вовка (C. l. nubilus), але трохи більший, із більшою кількістю темно-бурих волосків на спині.[2] Цей підвид вимер приблизно до 1935 року.[3] На початок XXI сторіччя вовки підвиду C. l. occidentalis знову відновили свої популяції в Айдахо та Вайомінгу.

Таксономія

Вовк отримав свою назву на честь Стенлі П. Янга, який разом із Едвардом Альфонсо Голдманом описав цей підвид в 1937 році. Цей вовк визнаний підвидом C. lupus згідно із таксономічним довідником «Mammal Species of the World» (2005).[4]

Походження

Сірі вовки (C. lupus) мігрували з Євразії до Північної Америки приблизно 70 000–23 000 років тому, де дали початок щонайменше двом морфологічно та генетично відмінним групам.[5]

Одна з них представлена вимерлим берингійським вовком, а інша — сучасними популяціями.[6][7] Один із дослідників висунув припущення, що C. l. youngi належить до клади, предки якої відтіснили ареал мексиканського вовка далі на південь.[8]

Дослідження 2005 року, у якому порівнювали послідовності мітохондріальної ДНК сучасних вовків із зразками 34 особин, що датуються 1856–1915 роками, показало, що історичні популяції мали удвічі більшу генетичну різноманітність, ніж сучасні.[9][10] Це свідчить, що вовки, винищені на заході США, мали понад удвічі вищу різноманітність мтДНК порівняно із сучасними популяціями. Деякі гаплотипи, властиві мексиканському вовку, великому рівнинному вовку та вимерлому C. l. youngi, утворюють унікальну «південну кладу». Усі північноамериканські вовки генетично групуються разом із євразійськими, за винятком цієї південної клади, яка є унікальною для Північної Америки. Широкий ареал поширення південної клади свідчить про значний генетичний обмін між підвидами, навіть через їхні умовні межі.[10]

Предок

У 2021 році аналіз мітохондріальної ДНК північноамериканських вовкоподібних показав, що вимерлий берингійський вовк пізнього плейстоцену був предком південної клади, до якої належать мексиканський вовк і великий рівнинний вовк. Мексиканський вовк є найдавнішим (базальним) представником серед сучасних сірих вовків Північної Америки.[11]

Примітки

  1. ↑ Goldman, E.A. (1937). The wolves of North America. Journal of Mammalogy. Dover. 18 (1): 37—45. doi:10.2307/1374306. JSTOR 1374306.
  2. ↑ Glover, A. (1942), Extinct and vanishing mammals of the western hemisphere, with the marine species of all the oceans, American Committee for International Wild Life Protection, pp. 227-229.
  3. ↑ Bergman, C. (2003). 10 - Partial List of Extinctions. Wild Echoes: Encounters with the Most Endangered Animals in North America. University of Illinois Press. с. 256. ISBN 0-252-07125-5.
  4. ↑ Шаблон:MSW3 Wozencraft url=https://books.google.com/books?id=JgAMbNSt8ikC&pg=PA576
  5. ↑ Koblmüller, Stephan; Vilà, Carles; Lorente-Galdos, Belen; Dabad, Marc; Ramirez, Oscar; Marques-Bonet, Tomas; Wayne, Robert K.; Leonard, Jennifer A. (2016). Whole mitochondrial genomes illuminate ancient intercontinental dispersals of grey wolves ( Canis lupus ). Journal of Biogeography (англ.). 43 (9): 1728—1738. Bibcode:2016JBiog..43.1728K. doi:10.1111/jbi.12765. ISSN 0305-0270.
  6. ↑ Tomiya, Susumu; Meachen, Julie A. (2018). Postcranial diversity and recent ecomorphic impoverishment of North American gray wolves. Biology Letters (англ.). 14 (1) 20170613. doi:10.1098/rsbl.2017.0613. ISSN 1744-9561. PMC 5803591. PMID 29343558.
  7. ↑ Leonard, Jennifer A.; Vilà, Carles; Fox-Dobbs, Kena; Koch, Paul L.; Wayne, Robert K.; Van Valkenburgh, Blaire (2007). Megafaunal Extinctions and the Disappearance of a Specialized Wolf Ecomorph. Current Biology (англ.). 17 (13): 1146—1150. Bibcode:2007CBio...17.1146L. doi:10.1016/j.cub.2007.05.072. hdl:10261/61282. PMID 17583509.
  8. ↑ Chambers SM, Fain SR, Fazio B, Amaral M (2012). An account of the taxonomy of North American wolves from morphological and genetic analyses. North American Fauna. 77: 1—67. doi:10.3996/nafa.77.0001. Note:"The findings and conclusions in this article are those of the author(s) and do not necessarily represent the views of the U.S. Fish and Wildlife Service."
  9. ↑ Miklosi, Adam (2015). Dog Behaviour, Evolution, and Cognition. Oxford Biology (вид. 2). Oxford University Press. с. 106—107. ISBN 978-0-19-954566-7.
  10. ↑ а б Leonard, Jennifer A.; Vilà, Carles; Wayne, Robert K. (2004). FAST TRACK: Legacy lost: Genetic variability and population size of extirpated US grey wolves (Canis lupus). Molecular Ecology. 14 (1): 9—17. Bibcode:2005MolEc..14....9L. doi:10.1111/j.1365-294X.2004.02389.x. PMID 15643947. S2CID 11343074.
  11. ↑ Wilson, Paul J.; Rutledge, Linda Y. (5 липня 2021). Considering Pleistocene North American wolves and coyotes in the eastern Canis origin story. Ecology and Evolution (англ.). 11 (13): 9137—9147. Bibcode:2021EcoEv..11.9137W. doi:10.1002/ece3.7757. ISSN 2045-7758. PMC 8258226. PMID 34257949.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.