Canis armbrusteri

Canis armbrusteri
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид:
†C. armbrusteri
Біноміальна назва
†Canis armbrusteri
J. W. Gidley, 1913
Ареал вовка Армбрустера на основі поширення викопних решток

Canis armbrusteri — викопний вид, який був ендемічним для Північної Америки і жив під час Ірвінгтонського періоду[1] плейстоцену, який охоплював 1.9 млн років тому — 250 000 років тому[2]. Він примітний тим, що його вважають предком одного з найвідоміших доісторичних м’ясоїдних тварин у Північній Америці, жахливого вовка, який замінив його[1].

Таксономія

C. armbrusteri описаний Джеймсом В. Гідлі в 1913 році. Він з’явився в Північній Америці в середньому плейстоцені та мав вовкоподібну форму, більшу за будь-якого представника роду Canis того часу. Перші скам’янілості виявлені в печері Камберленд-Боун, що в Меріленді, в Ірвінгтонському горизонті.[3] Ареал скам’янілостей — вся територія Сполучених Штатів.[4] Усі відомі зразки датуються приблизно ранній ірвінгтоній — ранній ранчолабреан (середній плейстоцен).[1]

У середньому плейстоцені Північної Америки вовки ставали більшими за розміром, і деякі дослідження дійшли висновку, що C. priscolatrans еволюціонував у C. armbrusteri на основі зразків зубів.[3][5][6] Р. А. Мартін із цим не погоджувався і вважав, що C. armbrusteri[7] насправді є C. lupus.[8] Натомість Рональд М. Новак висунув іншу гіпотезу: він стверджував, що C. armbrusteri не споріднений з C. lupus, а походив від C. priscolatrans, і саме від нього згодом виник C. dirus (жахливий вовк). Річард Г. Тедфорд, вказував на подібності в зубній та черепній будові у південноамериканських C. gezi та C. nehringi, які розвинули адаптації до гіперхижого способу життя. Це, на його думку, свідчить, що C. armbrusteri був спільним предком для C. gezi, C. nehringi та C. dirus.[1]:148 На основі морфологічних даних із Китаю, пліоценовий вовк C. chihliensis міг бути предком як для C. armbrusteri, так і для C. lupus ще до їхньої міграції в Північну Америку.[9]:p148[1]:p181

Палеонтологи С. Ван, Р. Г. Тедфорд і Р. М. Новак усі висували гіпотезу, що C. dirus еволюціонував від C. armbrusteri.[1]:181[9]:p52 На думку Новака, викопні рештки з печери Камберленд у Меріленді вказують на те, що C. armbrusteri був предком C. dirus.[10][5]:p243 Ці два таксони мають низку спільних рис (синапоморфій), що свідчить про походження C. dirus у пізній ірвінгтонській фазі десь у Центральній Америці, в умовах відкритих ландшафтів. Згодом C. dirus поширився на схід, витіснивши C. armbrusteri.[1]:181

У 2021 році дослідники секвенували ядерну ДНК (із клітинного ядра) жахливого вовка. Отримані послідовності показали, що цей вид є високодиференційованою лінією, яка востаннє мала спільного предка з вовкоподібними псовими приблизно 5,7 мільйона років тому. Морфологічна подібність до сірого вовка, як з’ясувалося, є результатом конвергентної еволюції, тобто незалежного набуття схожих рис. Результати дослідження узгоджуються з раніше запропонованою класифікацією жахливого вовка в окремому роді — Aenocyon. У роботі висувається гіпотеза про раннє походження лінії жахливого вовка в Америці, а географічна ізоляція призвела до репродуктивної ізоляції, що й зумовило їх еволюційне розходження 5,7 мільйона років тому. Паралельно з цим койоти, дхоли, сірі вовки та вимерлий Xenocyon, імовірно, еволюціонували в Євразії та проникли в Північну Америку значно пізніше — в пізньому плейстоцені, і не мали гібридизації з жахливим вовком. Ця тривала ізоляція лінії жахливого вовка дозволяє припустити, що інші викопні американські псові, зокрема C. armbrusteri та C. edwardii, також можуть належати до тієї ж еволюційної гілки, що й Aenocyon.[11]

Руїс-Рамоні та ін. (2022) запропонували надати вовку Армбрустера нову родову назву — ймовірно, включивши його до роду Aenocyon, оскільки він, імовірно, був предком жахливого вовка, а його віднесення до роду Canis є науково недостатньо обґрунтованим.[12] Цю гіпотезу також визнали переконливою й інші дослідники.[13] У своєму перегляді плейстоценового комплексу решток із печери Камберленд-Боун, Ешелман та ін. (2025) запропонували нову таксономічну комбінацію, віднісши вовка Армбрустера до роду Aenocyon — як Aenocyon armbrusteri. Це свідчило б про те, що рід Aenocyon існував уже в середньому плейстоцені.[14]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е ж Tedford, Richard H.; Wang, Xiaoming; Taylor, Beryl E. (2009). Phylogenetic Systematics of the North American Fossil Caninae (Carnivora: Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 325: 1—218. doi:10.1206/574.1. hdl:2246/5999.
  2. ↑ The _Blancan, Irvingtonian and Rancholabrean Mammal Ages by Christopher J. Bell and Ernest L. Lundelius Jr., Anthony D. Barnosky, Russell W. Graham, Everett H. Lindsay, Dennis R. Ruez Jr., Holmes A. Semken Jr., S. David Webb, and Richard J. Zakrzewski. January 2004 in the book: Late Cretaceous and Cenozoic Mammals of North America: Biostratigraphy and Geochronology. Chapter: 7. Publisher: Columbia University Press; Editors: Michael O. Woodburne. pp274-276
  3. ↑ а б Ronald M, Nowak (1979). North American Quaternary Canis. Monograph of the Museum of Natural History, the University of Kansas. doi:10.5962/bhl.title.4072. ISBN 0-89338-007-5.[сторінка?]
  4. ↑ Gidley, James Williams (1913). Preliminary report on a recently discovered Pleistocene cave deposit near Cumberland, Maryland. Proceedings of the United States National Museum. 46 (2014): 93—102. doi:10.5479/si.00963801.46-2014.93. hdl:10088/14471.
  5. ↑ а б R.M. Nowak (2003). Wolf evolution and taxonomy. У Mech, L. David; Boitani, Luigi (ред.). Wolves: Behaviour, Ecology and Conservation. University of Chicago Press. с. 239–258. ISBN 978-0-226-51696-7.
  6. ↑ Berta, Annalisa (14 березня 1995). Fossil carnivores from the Leisey Shell Pits, Hillsborough County, Florida. Bulletin of the Florida Museum of Natural History. 37 (14): 463—499. doi:10.58782/flmnh.ubok1545.
  7. ↑ Fossilworks website Canis armbrusteri
  8. ↑ Martin, R. A.; Webb, S. D. (1974). Late Pleistocene mammals from the Devil's Den fauna, Levy County. У Webb, Sawney David (ред.). Pleistocene Mammals of Florida. University Presses of Florida. с. 114–145. ISBN 978-0-8130-0361-0.
  9. ↑ а б Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H.; Dogs: Their Fossil Relatives and Evolutionary History. New York: Columbia University Press, 2008.
  10. ↑ Nowak, Ronald M.; Federoff, Nicholas E. (Brusco) (Вересень 2002). The systematic status of the Italian wolfCanis lupus. Acta Theriologica. 47 (3): 333—338. Bibcode:2002AcTh...47..333N. doi:10.1007/BF03194151.
  11. ↑ Perri, Angela R.; Mitchell, Kieren J.; Mouton, Alice; Álvarez-Carretero, Sandra; Hulme-Beaman, Ardern; Haile, James; Jamieson, Alexandra; Meachen, Julie; Lin, Audrey T.; Schubert, Blaine W.; Ameen, Carly; Antipina, Ekaterina E.; Bover, Pere; Brace, Selina; Carmagnini, Alberto; Carøe, Christian; Samaniego Castruita, Jose A.; Chatters, James C.; Dobney, Keith; dos Reis, Mario; Evin, Allowen; Gaubert, Philippe; Gopalakrishnan, Shyam; Gower, Graham; Heiniger, Holly; Helgen, Kristofer M.; Kapp, Josh; Kosintsev, Pavel A.; Linderholm, Anna; Ozga, Andrew T.; Presslee, Samantha; Salis, Alexander T.; Saremi, Nedda F.; Shew, Colin; Skerry, Katherine; Taranenko, Dmitry E.; Thompson, Mary; Sablin, Mikhail V.; Kuzmin, Yaroslav V.; Collins, Matthew J.; Sinding, Mikkel-Holger S.; Gilbert, M. Thomas P.; Stone, Anne C.; Shapiro, Beth; Van Valkenburgh, Blaire; Wayne, Robert K.; Larson, Greger; Cooper, Alan; Frantz, Laurent A. F. (4 березня 2021). Dire wolves were the last of an ancient New World canid lineage. Nature. 591 (7848): 87—91. Bibcode:2021Natur.591...87P. doi:10.1038/s41586-020-03082-x. PMID 33442059.
  12. ↑ Ruiz-Ramoni, Damián; Wang, Xiaoming; Rincón, Ascanio D. (2022). Canids (Caninae) from the Past of Venezuela. Ameghiniana. 59: 448. Bibcode:2022Amegh..59..448R. doi:10.5710/AMGH.16.09.2021.3448. S2CID 240576546.
  13. ↑ Bartolini-Lucenti, S.; Cirilli, O.; Melchionna, M.; Raia, P.; Tseng, Z. J.; Flynn, J. J.; Rook, L. (2024). Virtual reconstruction of the Canis arnensis type (Canidae, Mammalia) from the Upper Valdarno Basin (Italy, Early Pleistocene). Scientific Reports. 14 (1). 8303. Bibcode:2024NatSR..14.8303B. doi:10.1038/s41598-024-53073-5. PMC 11004169. PMID 38594298.
  14. ↑ Eshelman, R. E.; Bell, C. J.; Graham, R. W.; Semken, H. A.; Withnell, C. B.; Scarpetta, S. G.; James, H. F.; Godfrey, S. J.; Mead, J. I.; Hodnett, J.-P.; Grady, F. V. (2025). Middle Pleistocene Cumberland Bone Cave Local Fauna, Allegany County, Maryland: A Systematic Revision and Paleoecological Interpretation of the Irvingtonian, Middle Appalachians, USA. Smithsonian Contributions to Paleobiology. 108: 1—305. doi:10.5479/si.28597193.
This article is issued from Вікіпедія. The text is available under Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 unless otherwise noted. Additional terms may apply for the media files.