Hesperocyon
| Hesperocyon | |
|---|---|
| |
| Скелет H. gregarius | |
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Hesperocyoninae |
| Рід: | †Hesperocyon Scott, 1890 |
| Типовий вид | |
| †Hesprocyon gregarius | |
| Види | |
| |
Hesperocyon — вимерлий рід псових, який був ендеміком Північної Америки, від південної Канади до Колорадо. Цей рід з’явився в епоху юїнтан — бріджеріан за північноамериканською наземною віковою шкалою часу ссавців (NALMA) — тобто в середньому еоцені, приблизно 42,5 — 31,0 мільйонів років тому.[1] Hesperocyon існував близько 11,5 мільйонів років

Таксономія
Ваном та співавтори в 1999 році віднесли Hesperocyon до триби Borophagini[2], він вважається найдавнішим із псових, що еволюціонували після розділення гілок Caniformia (псовиді) та Feliformia (котоподібні) приблизно 42 мільйони років тому. Скам’янілості H. gregarius датуються щонайменше 37 мільйонами років, однак найстаріший відомий представник Hesperocyon має вік приблизно 39,74 мільйона років і належить до дюшенського ярусу у північноамериканській наземній віковій шкалі ссавців (NALMA)[3].
Підродина Hesperocyoninae родини псових, ймовірно, виникла з роду Hesperocyon і стала першою з трьох великих груп «собачих»:
- Hesperocyoninae (~40–30 млн років тому),
- Borophaginae (~36–2 млн років тому),
- Caninae — лінія, з якої походять сучасні псові (а саме: сірі вовки, лисиці, койоти, шакали і домашні собаки).
З роду Hesperocyon еволюціонували щонайменше 28 відомих видів Hesperocyoninae, які належать до таких п’яти родів:[2][4]
- Ectopocynus (32–19 млн років тому),
- Osbornodon (32–18 млн років тому),
- Paraenhydrocyon (25–20 млн років тому),
- Mesocyon (31–15 млн років тому),
- Enhydrocyon (31–15 млн років тому).
Еволюція
Цей рід примітивних псових є предком усіх наступних представників родини псових.[5]
Морфологія
Цей ранній представник псових, завдовжки приблизно 80 см, більше нагадував цивету або малого ракуна, ніж сучасного собаку. Його тіло та хвіст були довгими й гнучкими, тоді як кінцівки — короткими та слабкими. Втім, будова кісточок і розташування зубів свідчать про те, що це справді був представник родини псових. Ймовірно, він був всеїдним, на відміну від гіперхижих Borophaginae, які пізніше відокремилися від цієї лінії псових. На відміну від сучасних псових, Hesperocyon мав п’ять пальців на передніх і задніх кінцівках, а також глибоко розташований додатковий палець, що може свідчити про здатність лазити по деревах.[5]

Викопні рештки
Найдавніші викопні рештки Hesperocyon були знайдені в Саскачевані (Канада) і датуються періодом від 42,5 до 31,0 мільйона років тому. Наймолодші рештки були виявлені на пам’ятці Дог-Джо-Б'ют в окрузі Гошен, штат Вайомінг, і датуються арікарійським віком (NALMA)— пізнім олігоценом – раннім міоценом, тобто також приблизно 42,5 — 31,0 млн років тому (за шкалою AEO – Approximate Evolutionary Origin).[6]
Примітки
- ↑ Paleobiology Database [Архівовано 21 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Collection 16626, Swift Current Creek, Saskatchewan, Canada. Authorized by Dr. John Alroy, entered by J. Alroy on February 18, 1993
- ↑ а б Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H. & Taylor B. E. (1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (Carnivora: Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 243: 1—391.
- ↑ Benton, Michael J.; Philip C.J. Donoghue (2007). Paleontological Evidence to Date the Tree of Life. Molecular Biology and Evolution. 24 (1): 26—53. doi:10.1093/molbev/msl150. PMID 17047029.
- ↑ Wang X (1994). Phylogenetic systematics of the Hesperocyoninae (Carnivora, Canidae). Bulletin of the American Museum of Natural History. 221: 1—207.
- ↑ а б Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H.; Antón, Mauricio (2010). 3. Diversity: Who is Who in the Dog Family. Dogs: their fossil relatives and evolutionary history. New York: Columbia University Press. ISBN 978-0-231-13529-0.
Therefore, Hesperocyon has played a central role in the history of the Canidae and is ancestral to all the subsequent canids.
- ↑ Paleobiology Database, Collection 17492, Dog Jaw Butte site, Goshen County, Wyoming. Authorized and entered by Dr. John Alroy, March 26, 1995.
