Megacyon merriami

_?*Megacyon*
Час існування: Пізній плейстоцен
?Megacyon; Час існування: Пізній плейстоцен
Охоронний статус
	; Вимерлий (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Домен:	Еукаріоти (Eukaryota);
Царство:	Тварини (Animalia);
Тип:	Хордові (Chordata);
Клас:	Ссавці (Mammalia);
Ряд:	Хижі (Carnivora);
Підряд:	Псовиді (Canoidea);
Родина:	Псові (Canidae);
Рід:	† Megacyon;
Вид:	†M. merriami;
Біноміальна назва
	Megacyon merriami; von Koenigswald, 1940
Посилання
Вікісховище:	Megacyon merriami
Віківиди:	Megacyon merriami

Megacyon — викопний монотипний (представлений видом M. merriami) рід псових, який жив на острові Ява в Індонезії у ранньому плейстоцені.^[1]

Опис

Megacyon був відносно великим, з орієнтовною масою тіла близько 49–54 кг, що можна порівняти з сірим вовком. У порівнянні зі своїм предком Xenocyon, він мав більший гіпокон (додатковий горбик) на зубах^[2].

Екологія

Ймовірно Megacyon був гіперхижаком і полював на велику здобич, таку як олені^[2].

Таксономія та еволюція

Ймовірно Megacyon еволюціонував від материкових видів Xenocyon, причому Megacyon був навіть більшим за представників Xenocyon з материка. Деякі дослідники включають Megacyon до складу роду Xenocyon. Megacyon, ймовірно, є предком набагато дрібнішого Mececyon, відомого з молодших відкладів на Яві^[2]. Megacyon мав масу близько 49–54 кг — такий розмір є результатом його еволюції та перекриття екологічної ніші з тиграми. Оскільки екологічна ніша Megacyon і тигрів збігалася на 100%, Megacyon з часом еволюціонував до меншого розміру, щоб уникнути конкуренції за ресурси та забезпечити виживання виду.

Джерела

Schutt, 1973. Pleistozane Caniden (Carnivora, Mammalia) aus Java. Verhandelingen Koninklijke Akademie van der Wetenschappen (Series B), 76: 446–71.
Volmer, Rebekka, et al. "Niche Overlap and Competition Potential among Tigers (Panthera Tigris), Sabertoothed Cats (Homotherium Ultimum, Hemimachairodus Zwierzyckii) and Merriam's Dog (Megacyon Merriami) in the Pleistocene of Java." Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology, vol. 441, 2016, pp. 901–11.

Примітки

↑ Lyras, George A.; van der Geer, Alexandra A. E.; Rook, Lorenzo (Червень 2010). Body size of insular carnivores: evidence from the fossil record. Journal of Biogeography. 37 (6): 1007–1021 [1008]. JSTOR 40731389.
↑ ^а ^б ^в van der Geer, Alexandra A.E.; Lyras, George A.; Volmer, Rebekka (Жовтень 2018). Insular dwarfism in canids on Java (Indonesia) and its implication for the environment of Homo erectus during the Early and earliest Middle Pleistocene. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 507: 168—179. Bibcode:2018PPP...507..168V. doi:10.1016/j.palaeo.2018.07.009. S2CID 134585999.

[1] Lyras, George A.; van der Geer, Alexandra A. E.; Rook, Lorenzo (Червень 2010). Body size of insular carnivores: evidence from the fossil record. Journal of Biogeography. 37 (6): 1007–1021 [1008]. JSTOR 40731389.

[:2-2] а ^б ^в van der Geer, Alexandra A.E.; Lyras, George A.; Volmer, Rebekka (Жовтень 2018). Insular dwarfism in canids on Java (Indonesia) and its implication for the environment of Homo erectus during the Early and earliest Middle Pleistocene. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology (англ.). 507: 168—179. Bibcode:2018PPP...507..168V. doi:10.1016/j.palaeo.2018.07.009. S2CID 134585999.

[1]

[2]