Phlaocyon mariae
| Phlaocyon mariae | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Домен: | Еукаріоти (Eukaryota) |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Borophaginae |
| Триба: | †Phlaocyonini |
| Рід: | †Phlaocyon |
| Вид: | †P. mariae
|
| Біноміальна назва | |
| †Phlaocyon mariae | |
Phlaocyon mariae — викопний вид роду Phlaocyon, що належить до підродини Borophaginae триби Phlaocyonini, псових, які населяли центральний захід Північної Америки з міоцену, жив 20.6–16.3 млн років тому та існували приблизно 4.3 мільйона років.
Phlaocyon mariae був описаний і названий Wang, Tedford & Taylor 1999, назва на честь С. Марі Скіннер, яка зібрала та задокументувала зразки з Небраски. Вид відомий із зношених верхніх і нижніх зубів і фрагментів черепа, знайдених у ранньохемінгфордському кар’єрі Алетомерикс, формація Раннінгвотер, округ Черрі, Небраска[1][2].
P. mariae є найбільшим Phlaocyon із зубами, які демонструють суміш гіпо- та гіперхижаків. Ван та ін. (Wang et al.) зазначили, що погана збереженість P. mariae ускладнює оцінку її філогенетичних зв’язків усередині роду Phlaocyon. Однак, на основі кладистичного аналізу, вони дійшли висновку, що P. mariae є одним із найпрогресивніших видів разом із P. yatkolai, і що саме ці два види стали першими серед борофагінів, які розвинули гіперхижість[2].
Посилання
Примітки
- ↑ Aletomeryx Quarry (Miocene of the United States). Fossilworks. Архів оригіналу за 1 грудня 2022. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ а б Wang, Tedford та Taylor, 1999, pp. 84–85, Fig. 31 L, M
Джерела
- Wang, X.; Tedford, R. H.; Taylor, B. E. (1999). Phylogenetic systematics of the Borophaginae (Carnivora, Canidae). Bulletin of the AMNH. 243.